Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/15034/19

Справа № 127/15034/19 Провадження № 22-ц/801/238/2020 Категорія: 83 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М. Доповідач:Денишенко Т. О. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 рокуСправа № 127/15034/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивіль-них справах: судді-доповідача Денишенко Т. О., суддів Рибчинського В. П., Голоти Л. О., за участі секретаря судового засідання Куленко О. В., осіб, які подали апеляцій-ну скаргу, позивача ОСОБА_1 , його представника адвоката Хейніса О. Г., представників третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Центрального відділу державної виконавчої служби міста Він-ниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області База-лицької І. В., відповідача ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє само-стійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_3 , розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в м. Він-ниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спо- ру, Акціонерного комерційного банку «Форум», Центрального відділу дер- жавної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального уп- равління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , його представника адвоката Хейніса Олександра Григоровича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2019 року, ухвалене в приміщенні су-ду в м. Вінниці за головуванням судді Бойка В. М., повний текст якого складе-ний 20 листопада 2019 року, В С Т А Н О В И В: 29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, посилаючись на наступні обставини. 19 травня 2008 року між Акці-онерним комерційним банком ( далі - АКБ ) «Форум» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0130/08/20-Z, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 50 тисяч доларів США на строк до 18 травня 2018 року. У цей же день 19 травня 2008 року між АКБ «Форум», ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором і додаткових угод до нього був укладений іпотечний договір № б/н, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виступили іпо-текодавцями, передавши в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . Договором від 20 червня 2018 року про відступлення прав за іпотечним договором, укладеним між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 , банк відступив ОСОБА_5 усі права вимоги за кредитним дого-вором від 19 травня 2008 року № 0130/08/20-Z разом з усіма додатками до ньо-го ( у т. ч. графіками здійснення платежів ) та додатковими договорами ( уго-дами ), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями та викладеними у новій редакції, що є його невід'ємною частиною, укладеним між банком і ОСОБА_2 ( боржником, іпотекодавцем ). Банк відступив, а ОСОБА_1 набув прав первісного іпотекодержателя згідно з договором іпотеки, укладеним між банком і ОСОБА_3 20 червня 2018 року ПАТ «Банк Фо-рум» та ОСОБА_1 уклали договір № 1171-Ф про відступлення ( купів-лі-продажу ) прав вимоги, за умовами якого банк відступив шляхом продажу ОСОБА_1 права вимоги банку до позичальника, іпотекодавця та по-ручителя, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимо-ги до правонаступників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників за кредитним договором, договорами іпотеки, поруки, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору. Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора/стягувача за кредитним договором від 19 травня 2008 року № 0130/08/20-Z, за умовами якого позичальником є ОСОБА_2 . Під час оформлення у дер-жавного реєстратора права ОСОБА_1 на звернення стягнення на предмет іпотеки з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів не-рухомого майна станом на 29 березня 2019 року позивачу стало відомо, що на іпотечне майно 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 на-кладений арешт, відповідні записи внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за № 9324374 обтяжувачем Вишенським від-ділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції. Обтяження зареєстроване 08 грудня 2009 року на підставі виконавчого листа від 01 жовтня 2009 року № 2-3990/09, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці. Посилаючись на порушення свого права як іпотекодержателя, на пріоритет у задоволенні вимог ( обтяження ОСОБА_1 зареєстровані 18 травня 2008 року, тобто раніше ), позивач, його представник адвокат Хейніс О. Г. про-сили суд скасувати арешт нерухомого майна за реєстраційним номером обтя-ження 9324374, а саме на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , накладений обтяжувачем Вишенським відділом державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, зареєстрований 08 грудня 2009 року на підставі виконавчого листа від 01 жовтня 2009 року № 2-3990/09, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Акціонерного комерційного банку «Форум», Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юсти-ції у Вінницькій області, ОСОБА_3 про звільнення майна з-під арешту відмовлено повністю ( а. с. 72-74 ). Не погоджуючись з ухваленим 13 листопада 2019 року рішенням суду пер-шої інстанції, позивач ОСОБА_1 , його представник адвокат Хейніс О.Г. оскаржують це рішення в апеляційному порядку, просять його скасувати, постановити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Особи, які подали апеляційну скаргу, вважають оскаржуване рішення незаконним, ухвале-ним з порушенням норм матеріального права. Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивача та його адвоката учасники справи не скористалася. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні в ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що подана позивачем та йо-го представником апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскаржуване рі-шення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та підлягає залишенню без змін. Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Судом встановлено, що 19 травня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0130/08/20-Z, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 50 тисяч до-ларів США на строк до 18 травня 2018 року. У цей же день 19 травня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором і додат-кових угод до нього між АКБ «Форум», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір № б/н, згідно підпункту 1.2 якого ОСОБА_2 і ОСОБА_3 виступили іпотекодавцями, передавши в іпотеку банку належну їм на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Договором від 20 червня 2018 року про відступлення прав за іпотечним до-говором, укладеним між ПАТ ( на той час Публічне акціонерне товариство ) «Банк Форум» та ОСОБА_1 , останній зобов`язувався передати грошо-ві кошти у розпорядження банку як первинного кредитора, а банк зобов`язував-ся відступити ОСОБА_5 свої права грошових вимог до боржників за кредитним договором, перелік яких міститься у додатку Реєстру договорів до договору відступлення прав вимоги. Таким чином АКБ «Форум» відступив пра-во грошової вимоги за кредитним договором від 19 травня 2008 року № 0130/08/20-Z ОСОБА_5 По вказаному правочину сторони свої зобов'-язання виконали повністю: ОСОБА_1 передав грошові кошти, а АКБ «Форум» відступив свої права грошової вимоги до боржників за кредитним до-говором, перелік яких міститься у додатку Реєстру договорів до договору від-ступлення прав вимоги. Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора/стягу-вача за кредитним договором від 19 травня 2008 року № 0130/08/20-Z, за умова-ми якого кредитором/стягувачем є ОСОБА_1 , а боржником - ОСОБА_2 . Звернувшись до державного реєстратора з питання звернення стягнення на предмет іпотеки, стягувач ОСОБА_1 завдяки реєстратору отримав ві-домості з Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна станом на 29 березня 2019 року, з яких убачалося, що на іпотечне майно у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 обтяжу-вачем Вишенським відділом державної виконавчої служби Вінницького місько-го управління юстиції за реєстровим № 9324374 накладений арешт. Обтяження зареєстроване 08 грудня 2009 року на підставі виконавчого листа від 01 жовтня 2009 року № 2-3990/09, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстан-ції, пославшись на норми статті 41 Конституції України, Законів України «Про іпотеку», «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статей 16, 317, 319, 593, 599 ЦК України, зауважив, що позов заявлений до відповідача ОСОБА_2 , який визнав позов, що свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем. Ураховуючи, що обтяжувачем нерухомого майна у вигляді 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 є Ви-шенський відділ державної виконавчої служби Вінницького міського управлін-ня юстиції, суд роз'яснив позивачу право на звернення за захистом своїх прав, вірно обравши спосіб захисту, правильно та об'єктивно визначивши коло відпо-відачів. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, визнаючи їх правильними та об'єктивними. Оскаржуючи судове рішення, позивач, його адвокат, виклавши фактичні ідентичні змісту позовної заяви обставини справи, наголошують, що ОСОБА_1 набув права іпотекодержателя та права вимоги на іпотечну квартиру АДРЕСА_1 , має намір скористатися правами кредитора та іпотекодержателя, наданими чинним законодавством, звернути стягнення на вищезазначене нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Скарж-ники підкреслюють, що позивач має пріоритетне право на задоволення своїх вимог, оскільки його обтяження зареєстроване раніше, а саме 19 травня 2008 року, що підтверджується іпотечним договором, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20 червня 2018 року № 128355126. Через арешт третіх осіб предмету іпотеки порушуються права позивача як власника майна. Щодо суб`єктного складу осіб, які беруть участь у цій цивільній справі, то скаржники, посилаючись на роз`яснення розділу другого постанови Вищого спеціалізованого суду України від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову прак-тику в справах про зняття арешту з майна», вважають, що позов вірно заявле-ний до боржника ОСОБА_2 , третьою особою, яка не заявляє самостій-них вимог щодо предмета спору, вірно визначений відповідний орган держав-ної виконавчої служби. Саме суд, за твердженням скаржників, зобов`язаний встановити, з яких підстав можуть бути скасовані арешти, накладені Вишенсь-ким відділом ДВС. Оскільки суд першої інстанції ухвалив помилкове рішення, через що залишилося незахищеним право іпотекодержателя на першочергове задоволення вимог шляхом звернення стягнення на арештоване майно, скарж-ники просили суд апеляційної інстанції задоволити вимоги їхньої апеляційної скарги. Колегія суддів апеляційного суду вважає вимоги скаржників такими, що за-доволенню не підлягають. Оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як правильне, законне та об`єктивне. Постановою Вищого спеціалізованого суду України від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що належними відповідачами у справах за позовом про звільнення майна з-під арешту є боржник та особа, в інтересах якої накладений арешт на майно. Апеляційний суд звертає увагу, що в судовому засіданні 05 лютого 2020 ро-ку представник Центрального відділу державної виконавчої служби міста Він-ниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області База-лицька І. В. повідомила про надходження у відділ ДВС виконавчого листа від-носно боржника ОСОБА_2 , який перебуває на виконанні. Тобто за фак-тичними обставинами справи існує стягувач, яким не являється позивач ОСОБА_1 , та який не залучений до участі у даній справі в якості повно-правного її учасника. Належить погодитися з тим висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, яким чином відповідач ОСОБА_2 порушив його права. Суд безпомилково встановив відсутність спору між сторонами у справі, а заявлений у суд спір не впливає на права або обов`язки щодо визначених позивачем третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, та не висту-пають на стороні ні позивача, ні відповідача. У даному випадку належить вра-хувати вимоги цивільного процесуального законодавства стосовно змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, те, що статтями 12, 13 ЦПК Укра-їни ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням кожною стороною процесуальних дій, покладений на самі сторони. Суд розглядає спра-ви не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. За вказаного слід підкреслити, що суд, визначаючись із законністю вимог ОСОБА_1 про скасування арешту нерухомого майна керувався саме позицією позивача, викладеною у позовній заяві. Протягом всього періоду вирі-шення спору аж до ухвалення оскаржуваного рішення ОСОБА_1 не вчиняв дій по залученню до участі у справі належних її учасників, а сам суд вчиняти будь-які дії на власний розсуд на користь однієї із сторін не може в си-лу приписів вказаних статей цивільного процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги апеляційний суд не може визнати такими, що за-слуговують на увагу, через що колегія суддів не знаходить законних підстав для задоволення її вимог. Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто пере-буває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене в статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і без-стороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 17 Зако-ну України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Кон-венцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права. Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рі-шень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен до-від заявника. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рі-шення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцін-ки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прий-нятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сфор-мульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат роз-гляду справи. Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним су-дом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не знаходить під-став для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Оскаржуване судове рі-шення є законним та обґрунтованим, належно умотивованим, тому апеляційна скарга у справі підлягає залишенню без задоволення. Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції зали-шає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матері-ального та процесуального права. Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК Укра-їни, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних спра-вах - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , його представника ад-воката Хейніса Олександра Григоровича залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, од-нак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду про-тягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 10 лютого 2020 року. Суддя-доповідач Т. О. Денишенко Судді В. П. Рибчинський Л. О. Голота