Постанова 4854 № 522/10644/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 522/10644/19 Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Турецької І.О., суддів Стас Л.В., Шеметенко Л.П. за участі секретаря Скоріної Т. С. апелянта ОСОБА_1 та його представника адвоката Чебаненка А. М. представника відповідача Картавцевої А. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Чебаненка Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною і скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. Адвокат Чебаненко А. М., який діє в інтересах ОСОБА_1 , у червні 2019 року звернувся до суду першої інстанції з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі Управління ДАБК) в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №404/19 від 23 травня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500 грн., а також закрити провадження в адміністративній справі. В обґрунтування позовних вимог адвокат зазначив, що суб`єктом владних повноважень, при проведенні перевірки, а також при винесенні оскаржуваної постанови, не встановлено конкретного часу вчинення адміністративного правопорушення, що призвело до порушення вимог ч.1 ст. 38 КУпАП, яка передбачає, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення. Також представник позивача зазначив, що, відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 244-6 КУпАП, лише керівник Управління ДАБК має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення. Однак, у межах спірних правовідносин, справу про адміністративне правопорушення розглянув та наклав адміністративне стягнення заступник начальника управління начальник інспекційного відділу №1 Управління ДАБК Якименко Руслан Костянтинович. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року ОСОБА_1 у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконані будівельно-монтажні роботи з реконструкції квартири та підвальних приміщень з їх об`єднанням без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, що призвело до порушення вимог п.1 ч.1 ст. 34 та ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». За таких обставин, на думку суду першої інстанції, суб`єктом владних повноважень правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500 грн.. Мотивованої оцінки аргументам, наведених позивачем, щодо наявності підстав для задоволення позову, суд не надав. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 не погоджуючись із вказаним рішенням суду, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги скаржник зазначив, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по суті спору, не перевірив законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови на предмет дотримання строків притягнення до адміністративної відповідальності. Вважає, що оскільки будівельно-монтажні роботи виконані позивачем ще у 2003 році, то, на момент накладення адміністративного стягнення, строк, передбачений ч.1 ст. 38 КУпАП, сплинув. Також представник ОСОБА_2 . О. продовжує наполягати на тому, що оскаржувана постанова винесена посадовою особою, яка, відповідно до абз.2 ч.2 ст.244-6 КУпАП, не має на це повноважень. Управління ДАБК відзив на апеляційну скаргу не надало. ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити. Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін. Фактичні обставини справи. ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 43,4 кв., на підставі договору купівлі-продажу №6152 від 23.05.2000 року. На підставі направлення для проведення планового (позапланового) заходу № 000777 від 16.04.2019 року у період з 24.04.2019 року по 11.05.2019 року відповідачем була здійснена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил за вказаною вище адресою. Акт позапланової перевірки від 11.05.2019 року №000777 свідчить про те, що власник квартири ОСОБА_1 виконав будівельно-монтажні роботи з реконструкції квартири без отримання права на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги п.1 ч.1 ст.34 та ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Зокрема, було встановлено, що виконані будівельно-монтажні роботи щодо влаштування в квартирі, що знаходиться на першому поверсі отвору в перекритті підвального приміщення, а також утворення додаткових приміщень у підвалі. Обставини того, що частина підвального приміщення знаходилася у позивача в оренді, сторони не заперечували. Посадовою особою Управління ДАБК, на підставі технічного паспорту на квартиру від 29.10.2001 року, встановлено, що отвір у перекритті, який об`єднав квартиру та підвальне приміщення, у наведеному технічному паспорті фактично відсутній. Проте, коли саме позивач виконував вказані будівельно-монтажні роботи з реконструкції квартири суб`єктом владних повноважень не встановлено. Зі слів представника позивача, Горячев В. О. виконав вказані будівельно-монтажні роботи ще у 2003 році. Виконавчим органом місцевого самоврядування був складений припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.05.2019 року, яким зобов`язано суб`єкта містобудування, у строк до 11.07.2019 року, усунути порушення вимог містобудівного законодавства, шляхом отримання права на виконання будівельних робіт та декларацію про готовність до експлуатації об`єктів, які належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) або приведення самочинно збудованого об`єкта будівництва до первісного стану відповідно до технічного паспорту квартири. Також, Управлінням ДАБК було складено протокол про адміністративне правопорушення від 11.05.2019 року, яким повідомлено особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 23.05.2019 року о 14:30 год. 23.05.2019 року заступником начальника управління начальником інспекційного відділу №1 Управління ДАБК Якименком Р. К. була прийнята постанова по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500,00 грн. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та правова оцінка суду апеляційної інстанції доводів учасників справи та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового її задоволення, з огляду на таке. Згідно із визначенням, закріпленим в ч.1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 року № 3038-VI, який набрав чинності 12.03.2011 року, державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Процедура виконання будівельних робіт визначена Порядком виконання будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04. 2011 року за №

466. Відповідно до пункту 11 даного Порядку, замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданих ним повідомленні, декларації, за виконання будівельних робіт без зареєстрованої декларації та за порушення вимог, визначених цим Порядком, відповідно до Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Суб`єкт владних повноважень стверджує, що позивачем порушено вимоги п.1 ч.1 ст. 34 та ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: виконання будівельно-монтажних робіт без отримання права на їх виконання. Пункт 1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання ним повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється. Диспозиція п.2 ч.3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також диспозиція підпункту 2 пункту 11 Порядку здійснення державного архітектурного контролю, затвердженого кабінетом міністрів України від 23.05.2011р. №533, унормовує, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону. Отже, дані норми є банкетними та зобов`язують у спірних правовідносинах керуватися законом, що регулює підстави, порядок та умови притягнення осіб до адміністративної відповідальності, а саме: до КУпАП. Суд першої інстанції на це уваги не звернув та не дослідив аргументи позивача щодо порушенням органом державного нагляду (контролю) приписів КУпАП, що призвело до безпідставного притягнення його до адміністративної відповідальності. Суд апеляційної інстанції досліджуючи доводи скаржника про порушення Управлінням ДАБК строків притягнення його до адміністративної відповідальності встановив, що посадова особа, яка здійснювала позаплановий захід контролю не встановила дату виконання позивачем будівельно-монтажних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт. Водночас, за ствердженням представника позивача, такі роботи були виконані ще у 2003 році. Відповідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Зміст наведеної норми свідчить, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення пов`язується з днем його виявлення лише у випадку вчинення триваючого правопорушення. В частині 5 статті 96 КУпАП вказано, що виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, склад зазначеного правопорушення не є триваючим, оскільки розпочинається з моменту початку виконання будівельних робіт та закінчується фактичним їх виконанням. У спірному випадку, якщо ж виходити з того, що будівельно-монтажні роботи без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт закінчені у 2003 році, таке правопорушення не може вважатися триваючим у розумінні наведених правових норм. У той же час, адміністративне стягнення до позивача застосовано 23.05.2019, тобто поза межами строків, встановлених ст. 38 КУпАП. Тому, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що строк притягнення суб`єкта містобудування до адміністративної відповідальності минув, а тому позивач звільняється від такої відповідальності. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №159/5666/15-а, касаційне провадження №К/9901/15138/18) який, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховується судом. До того ж, слід зауважити, що станом на 2003 рік Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» не був встановлений обов`язок для суб`єкта містобудування подавати повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Такий обов`язок встановлений з 15.04.2012 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності від 22.12.2011 року № 4220-VI, який набрав чинності 15.04.2012 року та яким внесено відповідні зміни до п.1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Щодо доводу апелянта про наявність права лише у керівника Управління ДАБК розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, слід зазначити таке. Відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 244-6 КУпАП від імені органів державного архітектурно-будівельного контролю розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники виконавчих органів з питань державного архітектурно-будівельного контролю міських рад населених пунктів, які є адміністративними центрами областей, міських рад населених пунктів з чисельністю населення понад 50 тисяч, структурних підрозділів з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1) та середніми (СС2) наслідками, або щодо об`єктів будівництва I, II, III та IV категорій складності, розташованих у межах відповідних населених пунктів (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188-42). Аналіз даної норми свідчить про те, що, у межах спірних правовідносин, справа про адміністративне правопорушення та адміністративне стягнення накладено неповноважною на те особою, а тому довід апеляційної скарги з цього приводу є обґрунтованим. Частина 1 п. 7 ст. 247 КУпАП унормовує, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. За таких умов, слід вважати обґрунтованими доводи апелянта щодо наявності підстав для скасування спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи. Повноваження суду скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності і закрити справу про адміністративне правопорушення встановлює також п.3 ч.3 ст. 286 КАС України. Слід також зазначити, що позовна вимога про визнання спірної постанови протиправною не може бути задоволена, оскільки стаття 286 КАС України, яка регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, не містить таких положень. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясовував обставини, що мають значення для справи, що є підставою, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України, для скасування судового рішення. Також суд апеляційної інстанції уважає за потрібне зазначити, що ОСОБА_1 помилково сплатив судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у даній справі. Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року (справа №306/17/16-а), у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення, у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, статей 2, 3, 4 Закону України «Про судовий збір» сторони звільняються від сплати судового збору. Слід зазначити, що ОСОБА_1 був сплачений судовий збір за подання позову в сумі 768,40 грн. (а.с.5) та апеляційної скарги в сумі 1152,60 грн. (а.с.152), що підтверджуються оригіналами квитанцій №0.0.1383985411.1 від 18.06.2019 року та №20 від 24.12.2019 року, які знаходяться в матеріалах справи. Частиною 2 ст. 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Так, відповідно до п.1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає можливим повернути ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір з Державного бюджету України на загальну суму 1 921,00 грн. Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273 - 277, 282 - 286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Чебаненка Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2019 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною і скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення задовольнити частково. Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №404/19 від 23 травня 2019 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 8 500 грн. і закрити справу про адміністративне правопорушення. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною постанову по справі про адміністративне правопорушення №404/19 від 23 травня 2019 року відмовити. Сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн., згідно квитанцій №0.0.1383985411.1 від 18.06.2019 року та №20 від 24.12.2019 року, повернути з Державного бюджету України ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко