Постанова 4857 № 463/3440/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 463/3440/21 пров. № А/857/16524/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Глушка І.В., Шавеля Р.М., за участю секретаря Мельничук Б.Б., представника апелянта Кардинал В.В., представника позивача Медик О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 29 липня 2021 року (ухвалене головуючим суддею Гирич С.В. о 10 год. 24 хв. у м. Львові) у справі № 463/3440/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила скасувати постанову про адміністративне правопорушення № 19-а від 16.03.2021 та закрити провадження у справі. В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що спірна постанова є протиправною, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості. Також вказує на те, що відповідно до ч. 5 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У Протоколі ж працівник Інспекції ДАБК інкримінує інше порушення - проведення робіт без розробленої проектної документації та без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт, про що жодним словом не згадується у нормі п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ні у нормі ч. 5 ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), відповідно до якої на мене було накладено штраф. Таким чином, суть адміністративного правопорушення, зазначена у протоколі, не відповідає нормативному акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 29.07.2021 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову головного спеціаліста відділу інспекційної роботи Мельника О.П. №19-а від 16.03.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 96 КУпАП та провадження у справі закрито. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що у протоколі суть правопорушення сформульовано не у відповідності до положень ч. 5 ст. 96 КУпАП і постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначає інші обставини правопорушення ніж це передбачено ч. 5 ст. 96 КУпАП- « проведено будівельні роботи, а саме виконано розширення балконної площадки спільного користування на рівні першого поверху з опиранням на металеву конструкцію з влаштуванням малозаглибленого фундаменту у подвір`ї будинку і дані будівельні роботи виконано ОСОБА_1 без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт чим порушено норми ч. 5 ст. 96 КУпАП». В той же час суд зазначив, що у матеріалах справи відсутні достатні та однозначні докази про те, що відбулись зміни балкону, його форми чи розмірі, внаслідок будівельних робіт. Доводи представника відповідача про те, що ці обставини підтверджується фотографіями, при перегляді яких можна візуально побачити зміни балкону не є переконливими. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що вони діяли в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством приймаючи оскаржувану постанову, а не дотримання позивачем вимог законодавства підтверджується належними доказами. Також вказує, що законодавцем у сфері містобудівної діяльності запроваджено загальне поняття «дозвільні документи на право виконання будівельних робіт», яке включає в себе як поняття «дозвіл на виконання будівельних робіт» так і поняття «повідомлення про початок виконання будівельних робіт». Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що на підставі скарги ОСОБА_2 від 27.11.2020, що зареєстрована у відділі «Центр надання адміністративних послуг м. Львова» ЛМР від 30.11.2020 за № 3-П-49325-006, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові було видано наказ № 130-п від 16.02.2021 року про проведення позапланової перевірки на об`єкті будівництва «Будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 » та направлення № 130-пп від 16.02.2021 для проведення позапланової перевірки на вищезазначеному об`єкті будівництва. За результатами перевірки було складено акт № 130-пп від 01.03.2021, в якому зазначено, що за адресою АДРЕСА_1 , під час проведення перевірки, з виїздом на місце візуальним оглядом встановлено, що на об`єкті «Будівельні роботи за адресою: АДРЕСА_1 » проведено будівельні роботи, а саме виконано розширення балконної площадки спільного користування на рівні першого поверху з опиранням на металеву конструкцію з влаштуванням малозаглибленого фундаменту у подвір`ї будинку і дані будівельні роботи виконано ОСОБА_1 без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт чим порушено норми ч. 5 ст. 96 КУпАП. 16.03.2021 відповідачем винесено постанову про адміністративне правопорушення за № 19-а, якою визнано позивача винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500, 00 грн. Позивач вважаючи оскаржену постанову протиправною, звернулася до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом. Підставами для проведення позапланової перевірки є: 1) подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; 2) необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; 3) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 4) перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; 5) вимога головного інспектора будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, про проведення перевірки за наявності підстав, передбачених законом; 6) звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 7) вимога правоохоронних органів про проведення перевірки. Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Так, відповідно до ч. 1 ст. 34 цього Закону, замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється. Крім цього, відповідно до ч. 5 статті 96 КУпАП виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті тягнуть за собою накладення штрафу від п`ятисот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Так норма п. 1 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає право на проведення будівельних робіт без жодних дозволів, лише на підставі подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Разом з цим відповідно до ч. 5 ст.96 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання зазначених робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною четвертою цієї статті. В той же час, як встановив суд першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що у протоколі суть правопорушення сформульовано не у відповідності до положень ч. 5 ст.96 КУпАП і постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності зазначає інші обставини правопорушення ніж це передбачено ч. 5 ст. 96 КУпАП- «проведено будівельні роботи, а саме виконано розширення балконної площадки спільного користування на рівні першого поверху з опиранням на металеву конструкцію з влаштуванням малозаглибленого фундаменту у подвір`ї будинку і дані будівельні роботи виконано ОСОБА_1 без дозвільних документів на право виконання будівельних робіт чим порушено норми ч. 5 ст. 96 КУпАП». Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правопорушення, інкриміноване позивачу не відповідає обставинам справи, та відповідачем не спростовано. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. В контексті положень п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до положень ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами. Згідно ст.252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Так, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відтак суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі. Як слідує із постанови про адміністративне правопорушення, така складена 16.03.2021 у. Дати вчинення правопорушення у такі не зазначена. У формулюванні обставин скоєння правопорушення також не зазначено місце скоєння правопорушення. Суд не погоджується із доводами відповідача щодо відсутності обов`язку зазначати дату вчинення правопорушення та місця скоєння правопорушення, оскільки такі прямо суперечать положенням ст. 256 КУпАП. Суд вкотре погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідач належними та допустимими доказами не заперечив обставин, наведених стороною позивача, зокрема допущення порушень при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а тому, за вказаних вище обставин, права позивача, як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порушені щодо винесення відносно нього постанови по справі про адміністративне правопорушення та накладення адміністративного стягнення. Відтак встановлено, що прийняттям спірної постанови відповідачем було порушено, гарантоване статтями 280, 251 КУпАП, право позивача на всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин при розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також підтвердження або спростування таких обставин належними доказами, за захистом якого особа звернулася до адміністративного суду. А тому вказані обставини безумовно свідчать про порушення відповідачем норм чинного законодавства та ставить під сумнів правомірність оспорюваної постанови. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м.Львові залишити без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м.Львова від 29 липня 2021 року у справі № 463/3440/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді І. В. Глушко Р. М. Шавель Повне судове рішення складено 11жовтня 2021 року