Ухвала КАС ВС № 487/4808/19

УХВАЛА 05 лютого 2020 року Київ справа №487/4808/19 адміністративне провадження №К/9901/3247/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача: Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі №487/4808/19 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської митниці ДФС про скасування постанови про порушення митних правил, в с т а н о в и в : 28 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі №487/4808/19. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження. Вирішуючи питання про можливість відкриття касаційного провадження за поданою позивачем касаційною скаргою, Суд виходить з такого. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено основні засади (принципи) адміністративного судочинства, з-поміж яких забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом. Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Як вбачається з відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Верховного суду від 19 грудня 2019 року (К/9901/35184/19) відмовлено у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.09.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі №487/4808/19 на підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї самої особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Зазначена вимога процесуального закону є імперативною, винятків з неї КАС України не передбачає. Відповідно до статей 129 та 129-1 Конституції України обов`язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Однією з основоположних аспектів та складовою частиною верховенства права є правова визначеність, яка передбачає дотримання принципу res judicata (вирішена справа), тобто остаточності судового рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Принцип res judicata визнано на міжнародному рівні та зафіксовано, в тому числі, у пункті 1 статті 44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обов`язковість остаточності судового рішення як основи принципу верховенства права Європейський суд з прав людини розглядав неодноразово. Так, у справі «Христов проти України» Суд констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка передбачає принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Це означає, що після ухвалення касаційним судом остаточного судового рішення у справі, сторони не мають права на звернення щодо перегляду такого рішення, оскільки це буде порушенням принципу правової визначеності. Отже, наявність судового рішення суду касаційної інстанції, яким відмовлено у відкритті касаційного провадження за попередньо поданою позивачем скаргою на ті ж самі судові рішення у справі №487/4808/19, унеможливлює відкриття касаційного провадження у цій справі. Враховуючи вимоги, передбачені пунктом 3 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції зобов`язаний застосувати такий процесуальний наслідок як відмову у відкритті касаційного провадження за скаргою відповідача. Керуючись пунктом 3 частини першої статті 333 КАС України, у х в а л и в : Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року у справі №487/4808/19. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх Судді О.В. Білоус Н.Є. Блажівська