Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/2686/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 лютого 2020 р. Справа № 480/2686/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Осіпова, м. Суми по справі № 480/2686/19 за позовом Головного управління ДФС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ Головне управління ДФС у Сумській області (далі по тексту - позивач, ГУ ДФС у Сумській області) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 податковий борг: - з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на користь державного бюджету України у сумі 8083,50 грн. на р/р НОМЕР_5, одержувач Роменське УК/м.Ромни/11010500, код одержувача 37929744, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; - з військового збору у сумі 2425,05 грн. на користь державного бюджету України на р/р НОМЕР_6, одержувач Роменське УК/м.Ромни/11011000, код одержувача 37929744, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, яка перебуває на обліку в Роменському управлінні ГУ ДФС у Сумській області як платник податків, всупереч вимог Податкового кодексу України, порушила строки сплати узгодженого податкового зобов`язання, у зв`язку з чим, за нею утворилася заборгованість на загальну суму 10508,55 грн. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 по справі № 480/2686/19, прийнятим в порядку письмового провадження, адміністративний позов Головного управління ДФС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 ) податковий борг у сумі 10508 (десять тисяч п`ятсот вісім) грн. 55 коп., в тому числі: - з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на користь державного бюджету України у сумі 8083 (вісім тисяч вісімдесят три) грн. 50 коп. на р/р НОМЕР_5, одержувач Роменське УК/м.Ромни/11010500, код одержувача 37929744, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; - з військового збору у сумі 2425 (дві тисячі чотириста двадцять п`ять) грн. 05 грн. на користь державного бюджету України на р/р НОМЕР_6, одержувач Роменське УК/м.Ромни/11011000, код одержувача 37929744, банк Казначейство України (ЕАП), МФО 899998. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин у справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 по справі № 480/2686/19, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснила, що ОСОБА_1 успадкувала житловий будинок після смерті свого рідного брата - ОСОБА_2 та 10.10.2016 отримала у нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Зазначила, що в силу п.174.2 ст.174 Податкового кодексу України об`єкти спадщини, що успадковуються членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення, оподатковуються за нульовою ставкою. Вказує, що судом не було з`ясовано, у зв`язку з чим відповідач перебуває на обліку як платник податків та внаслідок якої діяльності у неї виник податковий борг. Стверджує, що жодної декларації про майновий стан і доходи, на яку посилаються позивач і суд, відповідачка не підписувала, а надана позивачем копія декларації навіть не містить підпису відповідача. Крім того, стверджує, що не отримувала від позивача жодних документів, у т.ч. податкової вимоги, однак, судом першої інстанції не було взято це до уваги. Зазначила, що підписи, які наявні в паспорті ОСОБА_1 та у поштовому відправленні про отримання вимоги, є різними, однак, судом першої інстанції не було надано цим обставинам належної оцінки. Вважає, що надані позивачем докази не є належними, допустимим та достатніми, а тому суд першої інстанції був зобов`язаний викликати сторони в судове засідання, витребувати у ГУ ДФС у Сумській області докази, на підставі чого виник податковий борг, та докази звернення позивача до нотаріуса, однак, судом першої інстанції цього не зроблено, що призвело до ухвалення неправильного рішення. Позивач в надісланому до суду письмовому відзиві просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що станом на дату подання позову та станом на дату подання відзиву (16.01.2020) за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у розмірі 10508,55 грн, у т.ч. по податку з доходів фізичних осіб - 8083,50 грн, з військового збору - 2425,05 грн. Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком податкового боргу, витягами з інтегрованої картки платника податків, податковою декларацією, корінцем податкової вимоги. Стверджує, що ОСОБА_1 було самостійно задекларовано у податковій декларації про майновий стан і доходи № 1700010889 від 20.04.2017 податкові зобов`язання у вказаному розмірі, однак, їх не було сплачено. Вказує, що згідно зі ст.59 Податкового кодексу України на податкову адресу відповідача була направлена вимога від 06.02.2018 № 823-17 рекомендованим листом з повідомленням, яка була повернута поштою з відміткою про вручення від 16.02.2018. Посилання відповідача на ненаправлення та неотримання податкової вимоги, позовної заяви з документами є необґрунтованими та не відповідають дійсності. Вказує, що грошові зобов`язання ОСОБА_1 , задекларовані у податковій декларації про майновий стан і доходи, є узгодженими і не підлягають оскарженню, оскільки визначені платником самостійно. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2020 замінено позивача по справі - Головне управління ДФС у Сумській області на правонаступника - Головне управління ДПС у Сумській області. Згідно з п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Роменському управлінні ГУ ДФС у Сумській області як платник податків. За висновком суду відповідачем самостійно було задекларовано у податковій декларації про майновий стан і доходи № 1700010889 від 20.04.2017 і не сплачено податкові зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 8083,50 грн. та військового збору у розмірі 2425,05 грн. (а.с.15-17). Головним управлінням ДФС у Сумській області була направлена на адресу ОСОБА_1 поштою податкова вимога від 06.02.2018 № 823-17. Відповідно до наданого позивачем розрахунку податкової заборгованості (а.с.8) та витягу з інтегрованої картки платника (а.с.9-14), заборгованість відповідача залишається не сплаченою та складає 10508,55 грн, в тому числі: податок на доходи фізичних осіб - 8083,50 грн; військовий збір - 2425,05 грн. У зв`язку з тим, що позивачем не сплачено вказану суму податкових зобов`язань, ГУ ДФС у Сумській області звернулось до суду з цим позовом про стягнення з ОСОБА_1 суми в розмірі 10508,55 грн у судовому порядку. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в розмірах і порядку, встановлених законом. Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) до обов`язків платника податків входить сплата належних сум податків і зборів у встановлені законами терміни. Відповідно до ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Згідно з пп.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України платником податку з доходів фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.163.1 ст.163 ПК України). Крім того, згідно з п.16-1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу. Отже, платники, об`єкт і база оподаткування та порядок забезпечення виконання податкових зобов`язань із військового збору є такими ж, як для податку з доходів фізичних осіб. Згідно з п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу. Відповідно до п. 179.7 ст. 179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Згідно з п.179.9 п.179 ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, виходячи з таких умов, зокрема : податкова декларація та додатки до неї мають ідентифікувати платника податку та містити інформацію, необхідну для визначення суми його податкових зобов`язань або суми податку, що підлягає поверненню у разі використання платником податку права на податкову знижку. Підпунктом 48.5.2 пункту 48.5. статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація повинна бути підписана фізичною особою - платником податків або його представником. Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу (п.48.7 ст.48 ПК України). Форма податкової декларації про майновий стан і доходи, а також Інструкція щодо її заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 р. за № 1298/27743 (далі по тексту - Інструкція № 859). За приписами п.7 розділу ІІ зазначеної Інструкції, достовірність даних декларації та додатків підтверджується підписом фізичної особи - платника податку або особи, уповноваженої на заповнення декларації. Відповідно допп.49.9.1 п.49.1 ст.49 ПК України за умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою, зокрема, за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв`язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою. Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст.74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст.75 КАС України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.76 КАС України). Судом апеляційної інстанції встановлено, що виникнення у ОСОБА_1 обов`язку сплатити грошове зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб 8083,50 грн. та військового збору в розмірі 2425,05 грн. контролюючий орган пов`язує з самостійним декларуванням ОСОБА_1 податкових зобов`язань. На підтвердження таких доводів позивачем надано до матеріалів справи копію податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік, поданої від імені ОСОБА_1 , в якій зазначено суму доходу, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу - 161670,00 грн, та суми грошових зобов`язань, що підлягають сплаті з цього доходу - 8083,50 грн - з податку з доходів з фізичних осіб та 2425,50 грн - з військового збору (а.с.15-17). З наявної в матеріалах справи копії витягу з історії недоїмок, сформованого на підставі ІТС «Податковий блок», а також копій інтегрованих карток платника ОСОБА_1 , сума податкового боргу відображається в інтегрованих картках як така, що нарахована платником самостійно по податковій декларації про майновий стан і доходи (для громадян та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність). Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що у податковій декларації, копію якої надано відповідачем до матеріалів справи, відсутній оригінальний або електронний підпис платника або уповноваженої ним особи. Таким чином, у розумінні п.48.7 ст.48 ПК України, вказана податкова декларація не вважається податковою звітністю, а в силу п.7 розділу ІІ Інструкції № 859, достовірність даних, наведених у податковій декларації, копію якої надано відповідачем по справі, є непідтвердженою. Крім того, на податковій декларації, копія якої надана позивачем до матеріалів справи, відсутній відбиток штампу податкового органу із зазначенням дати отримання декларації, як того вимагає пп.49.9.1 п.49.9 ст.49 ПК України. Слід відмітити, що факт підписання та подачі такої декларації відповідачем ОСОБА_1 заперечується. Відсутність підпису платника на декларації ставить під сумнів факт подачі цієї податкової декларації саме ОСОБА_1 , та унеможливлює врахування цієї декларації в якості доказу по справі в силу невідповідності її вимогам щодо допустимості та достовірності доказів. З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що факт подачі відповідачкою податкової декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік не підтверджений належними та допустимими доказами, та вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що сума грошового зобов`язання в розмірі 10508,55 грн є самостійно задекларованою відповідачем, узгодженою та оскарженню не підлягає. Колегія суддів зауважує, що ані позивачем, ані судом першої інстанції не було з`ясовано правової природи боргу, про стягнення якого подано позов. Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказана сума доходу - 161670,00 грн є вартістю майна, успадкованого відповідачкою після смерті брата ОСОБА_2 , що підтверджується наданою до матеріалів справи копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 10.10.2016, виданого державним нотаріусом Роменської районної державної нотаріальної контори Селезньовою Т.О.. Відповідно до цього свідоцтва ОСОБА_1 є спадкоємицею зазначеного в заповіті майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з цим свідоцтвом спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із житлового будинку за адресою : АДРЕСА_2 , ринкова вартість будинку якого складає 161670,00 грн, що підтверджується у звіті про оцінку майна з датою оцінки 12.02.2015, складеного ПП «Роменекс-Л». Право власності на вказане вище нерухоме майно зареєстроване за ОСОБА_1 10.10.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відомостей з Державного реєстру прав власності речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер нерухомого майна 1050792459107. Відповідно до п.164.2.10 п.164.2 ст.164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом. Питання оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, урегульовані статтею 174 ПК України. Так, відповідно до п.174.1 ст.174 ПК України об`єкти спадщини платника податку поділяються з метою оподаткування на: а) об`єкт нерухомості; б) об`єкт рухомого майна; в) об`єкт комерційної власності, а саме: цінні папери (крім депозитного (ощадного), іпотечного сертифіката), корпоративне право, власність на об`єкт бізнесу як такий, тобто власність на цілісний майновий комплекс, інтелектуальна (промислова) власність або право на отримання доходу від неї, майнові та немайнові права; г) сума страхового відшкодування (страхових виплат) за страховими договорами, а також сума, що зберігається відповідно на пенсійному депозитному рахунку, накопичувальному пенсійному рахунку, індивідуальному пенсійному рахунку спадкодавця - учасника накопичувальної системи пенсійного забезпечення; ґ) готівка або кошти, що зберігаються на рахунках спадкодавця, відкритих у банківських і небанківських фінансових установах, у тому числі депозитні (ощадні), іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю. Згідно з п.174.4 ст.174 ПК України нотаріус щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про видачу свідоцтв про право на спадщину та/або посвідчення договорів дарування в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку. За приписами пп. «а» пп.174.2.1 п.174.2 ст.174 ПК України (в редакції, чинній на час успадкування відповідачкою житлового будинку - 10.10.2016) вартість власності, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого ступеня споріднення, оподатковуються за нульовою ставкою. За визначенням пп.14.1.263 п.14.1 ст.14 ПК України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти, у тому числі усиновлені. Інші члени сім`ї фізичної особи вважаються такими, що мають другий ступінь споріднення. Відповідно до наданих відповідачкою копій свідоцтва про народження ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , паспорту ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 , свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 , архівного витягу запису акту про народження № 630 ОСОБА_3 був рідним братом ОСОБА_3 . Таким чином, відповідачка для спадкодавця є членом сім`ї другого ступеня споріднення. Відповідно до п.174.3 ст.174 ПК України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов`язані сплатити податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об`єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об`єктів спадщини. У свою чергу, відповідно до п.5 розділу І Інструкції № 859 декларації відповідно до пункту 49.18 статті 49 глави 2 розділу II Кодексу подаються за звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу. Як зазначалось вище, в силу п. 179.7 ст. 179 ПК України фізична особа зобов`язана сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації, до 1 серпня року, що настає за звітним. Таким чином, обов`язок подати податкову декларацію за попередній звітний рік виникає у платника податків-фізичної особи в період з 01 січня по 01 травня року, що настає за звітним, а обов`язок сплатити грошове зобов`язання, визначене у цій декларації - з моменту її подачі до 01 серпня року, що настає за звітним. Колегія суддів зауважує, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування спадщини» від 23.02.2017 № 1910-VIII було внесено зміни до пп. «а» пп. 174.2.1 п.174.2 ст.174 ПК України, та викладено цей пункт в наступній редакції : об`єкти спадщини, що успадковується членами сім`ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення, оподатковуються за нульовою ставкою. Таким чином, вартість об`єкта спадщини - нежитлового будинку, успадкованого ОСОБА_3 як членом сім`ї другого ступеня споріднення, з 01.01.2017 не є тим доходом, з якого сплачується податок з доходів фізичних осіб. Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій інтегрованих карток платника податків, заборгованість в розмірі 10508,55 грн (у т.ч. з податку з доходів фізичних осіб - 8083,50 грн, з військового збору - 2425,05 грн) виникла в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_3 з 31.07.2017. Разом з тим, станом на цю дату, як і на дату звернення ГУ ДФС у Сумській області до суду з цим позовом (19.07.2019) відповідач не була зобов`язана сплачувати податок з доходів фізичних осіб та військовий збір із суми вартості об`єкта майна, успадкованого нею як членом сім`ї другого ступеня споріднення, а відтак, ця сума не може бути стягнута з неї в примусовому порядку. Колегія суддів відмічає, що позивачем не було надано до суду першої та апеляційної інстанції доказів отримання від нотаріуса копії свідоцтва про право на спадщину, за яким ОСОБА_3 набула права власності на житловий будинок в порядку спадкування після свого померлого брата ОСОБА_2 , та доказів щодо дати надходження до контролюючого органу вказаного вище свідоцтва. З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність поданої ОСОБА_3 декларації по податку з доходів фізичних осіб, відсутність доказів надходження від нотаріуса копії свідоцтва про право на спадщину як документального підтвердження набуття відповідачкою доходу у вигляді вартості успадкованого майна, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявності законних підстав для нарахування відповідачці грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 10858,55 грн. Посилання позивача на те, що на адресу ОСОБА_3 була направлена податкова вимога від 06.02.2018 № 823-17, колегія суддів відхиляє, оскільки сама по собі податкова вимога, на відміну від податкової декларації, не є підставою для виникнення у відповідача податкового зобов`язання. Відповідно до п.4 ч.1 ст. 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення. Згідно з п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. З огляду на викладене вище, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 по справі № 480/2686/19 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ч.4 ст.229, ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 30.08.2019 по справі № 480/2686/19 - скасувати. Прийняти постанову, якою в задоволенні позову Головного управління ДПС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова Судді(підпис) (підпис) С.П. Жигилій В.Б. Русанова