Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/6978/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/6978/24 Головуючий І інстанції: Ярощук В.Г. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту рішення - 04.11.2024р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкових вимог та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 23.11.2024р. ОСОБА_1 звернулася до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС у Миколаївській області, в якому просила суд, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.04.2024р.: - №6876/14292405, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 81551 грн.; - №6872/14292405, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 6795,92 грн.; - визнати протиправними та скасувати вимоги: - №Ф-6875/14292405 від 12.04.2024р. - про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі - 99673,45 грн.; - №Ф-3724/1429 від 21.05.2024р. - про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 99672,47 грн.; - зобов`язати ГУ ДПС у Миколаївській області внести щодо неї зміни до інтегрованої картки платника податків шляхом виключення з обліку донараховані у податкових вимогах про сплату боргу (недоїмки): від 12.04.2024р. №Ф-6875/14292405 суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 99673,45 грн.; від 21.05.2024р. №Ф-3724/1429 суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 99672,47 грн.; від 12.04.2024р. №6876/14292405 суму грошового зобов`язання за платежем Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 81551 грн.; від 12.04.2024р. №6872/14292405 суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 6795,92 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимоги відповідача є протиправними та такими, що порушують норми чинного законодавства, оскільки вони ґрунтуються на необґрунтованих і помилкових висновках перевірки про порушення позивачем податкового законодавства. Зокрема, як зазначає позивач, встановлені в акті перевірки порушення, на підставі яких складено оскаржувані рішення, обумовлені тим, що позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб за 2021р. у сумі 81551 грн., військовий збір на суму 6795 грн. і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 99673,45 грн. і 99672,47 грн., шляхом завищення витрат на суму 453061,12 грн., чим вона допустила порушення п.п.177.2 і 177.4 ст.177 ПК України. Однак, на думку позивача, такі висновки ГУ ДПС у Миколаївській області не ґрунтуються на дійсних обставинах справи, оскільки її витрати в розмірі 453061,12 грн. за період, який перевірявся відповідачем, документально підтверджуються, а саме витрати у розмірі: 155037,27 грн., оплачених нею за товар ТОВ «Тедіс Україна», а врахував її частково в сумі 148035,27 грн, розбіжність - 7002 грн; 101275,32 грн., оплачених нею за товар ТОВ «Тютюнова Компанія «Південна», а врахував її частково в сумі 82575,32 грн, розбіжність - 257002 грн.; 15541,54 грн., оплачених позивачкою за товар ТОВ «Лого-Транс; 168496 грн., оплачених нею за товар ФОП ОСОБА_2 ; 249000 грн., оплачених нею за товар ФОП ОСОБА_3 ; 18990 грн., оплачених нею за товар ФОП ОСОБА_4 . Водночас, ОСОБА_1 також звернула увагу й на те, що не всі підтверджуючі документи були надані нею до ГУ ДПС у Миколаївській області разом із запереченнями на акт перевірки, бо на той час вона об`єктивно не мала доступу до всіх документів, які знаходились на території с.Снігурівка (Миколаївської області), яка, у свою чергу, перебувала у «тимчасовій окупації». Про це позивач надіслала відповідачу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів від 22.03.2024р. Представник відповідача, у свою чергу, надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги категорично не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.04.2024р. за №6876/14292405 (форма «Р») в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму - 78567,48 грн.; від 12.04.2024р. за №6872/14292405 (форма «Р») у частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі - 6547,29 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Миколаївській області від 21.05.2024р. за №Ф-3724-14291429 в частині сплати ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі - 96025,94 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ГУ ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі - 1449,12 грн. При цьому, судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними і скасування: податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Миколаївській області від 12.04.2024р. №6876/14292405 (форма «Р») у частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 2983,52 грн.; від 12.04.2024р. №6872/14292405 (форма «Р») у частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 248,63 грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) ГУ ЖПС у Миколаївській області від 12.04.2024р. №Ф-6875/142924/05 щодо сплати ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 96673,45 грн.; від 21.05.2024р. №Ф-3724-14291429 в частині сплати ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 3646,53 грн. Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням суду першої інстанції, відповідач 02.12.2024р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просив скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.11.2024р. та прийняти нове, яким позовні вимоги - залишити без задоволення. Позивачка ж, в свою чергу, вказане вище рішення суду 1-ї інстанції в апеляційному порядку не оскаржила. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Миколаївській області та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. Позивач, належним чином повідомлена про розгляд справи, правом на апеляційне оскарження даного судового рішення або ж подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористалася. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини. Позивач - ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 30.07.2020р., що підтверджується відповідною випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.08.2020р. Відповідно до Акта звірки між позивачем і ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2021р. по 30.06.2021р., вона здійснила витрати на користь контрагента на загальну суму 249000 грн, що також підтверджується: рахунками-фактури за період з 03.01.2021р. по 05.06.2021р. за №ЛУ-0001410, №ЛУ-0001412, №ЛУ-0001415, №ЛУ-0001417, №ЛУ-0001520, №ЛУ-0001523, №ЛУ-0001525, №ЛУ-0001527, №ЛУ-0001612 - №ЛУ-0001616, №ЛУ-0001710 - №ЛУ-0001713, №ЛУ-0001815 - ЛУ-0001823; накладними за період з 03.01.2021р. по 05.06.2021р. за №1410, №1412, №1415, №1417, №1520, №1523, №1527, №1612-1616, №1710-1713, №1815-1823; квитанціями до прибуткового касового ордеру за період з 03.01.2021р. по 05.06.2021р. за №10/01-13/01, №12/02-15/02, №10/03-13/03, №12/04-15/04, №12/05-16/05, №25/06-28/06. Згідно з Актом звірки між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2021р. по 30.06.2021р. вона здійснила витрати на користь контрагента на загальну суму 168496 грн., що також підтверджується: квитанціями до прибуткового касового ордера від 18.05.2021р. №12, від 28.05.2021р. №17, від 07.06.2021р. №7 і від 14.06.2021р. №15; видатковими накладними від 10.05.2021р. №2214, від 26.05.2021р. №2215, від 07.06.2021р. №2216 та від 21.06.2021р. №2217; рахунками-фактура від 10.05.2021р. №2214, від 26.05.2021р. №2215, від 07.06.2021р. №2216 та від 21.06.2021р. №2217. Відповідно до Акта звірики між позивачем та ТОВ «Тедіс Україна» за 2021р., вона здійснила витрати на користь контрагента на загальну суму 155037,27 грн., що підтверджується видатковими накладними за №МИ21-000002421 від 06.01.2021р., №МИ21-000009193 від 20.01.2021р., №МИ21-000009085 від 20.01.2021р., №МИ21-000009122 від 20.01.2021р., №МИ21-000009084 від 20.01.2021р., №МИ21-000009194 від 20.01.2021р., №МИ21-000009123 від 20.01.2021р., №МИ21-000010470 від 21.01.2021р., №МИ21-000010502 від 21.01.2021р., №МИ21-000010503 від 21.01.2021р., №МИ21-000026017 від 17.02.2021р., №МИ21-000026018 від 17.02.2021р., №МИ21-000026019 від 17.02.2021р., №МИ21-000029717 від 24.02.2021р., №МИ21-000030286 від 25.02.2021р., №МИ21-000030287 від 25.02.2021р., №МИ21-000030288 від 25.02.2021р., №МИ21-000030513 від 25.02.2021р., №МИ21-000030515 від 25.02.2021р., №МИ21-000030516 від 25.02.2021р., №МИ21-000030517 від 25.02.2021р., №МИ21-000030518 від 25.02.2021р., №МИ21-000039599 від 12.03.2021р., №МИ21-000039603 від 12.03.2021р., №МИ21-000039604 від 12.03.2021р., №МИ21-000039605 від 12.03.2021р., №МИ21-000039641 від 12.03.2021р., №МИ21-000062574 від 21.04.2021р., №МИ21-000063395 від 22.04.2021р., №МИ21-000073999 від 11.05.2021р., №МИ21-000074219 від 11.05.2021р., №МИ21-000074710 від 11.05.2021р., №МИ21-000075716 від 12.05.2021р. Згідно з платіжними інструкціями позивачка здійснила на користь ТОВ «Тедіс-Україна» у період з 12.01.2021р. по 17.05.2021р. на суму 131470,52 грн, а саме: платіжними інструкціями від 12.01.2021р. на суму 22400 грн., від 26.01.2021р. на суму 7900 грн., від 27.01.2021р. на суму 20286,27 грн, від 23.02.2021р. на суму 12556,88 грн, від 02.03.2021р. на суму 5121,58 грн, від 03.03.2021р. на суму 14125,38 грн, від 18.03.2021р. на суму 40431,05 грн, від 27.04.2021р. на суму 3897,60 грн, від 17.05.2021р. на суму 4751,76 грн. За змістом Акта звірки між ОСОБА_1 і ТОВ «Тютюнова Компанія «Південна» за період з 04.01.2021р. по 18.10.2021р., вона здійснила витрати на користь контрагента на загальну суму 101275,32 грн, що підтверджується: платіжними інструкціями від 11.01.2021р., від 27.01.2021р., від 10.02.2021р., від 01.03.2021р., від 09.03.2021р., від 23.03.2021р., від 05.04.2021р., від 13.04.2021р., від 11.05.2021р., від 08.06.2021р., від 22.06.2021р., від 01.07.2021 і від 15.09.2021; видатковими накладними від 04.01.2021р., від 05.01.2021р., від 05.01.2021р., від 06.01.2021р., від 19.01.2021р., від 20.01.2021р., від 25.01.2021р., від 01.02.2021р., від 02.02.2021р., від 03.02.2021р., від 17.02.2021р., від 22.02.2021р., від 23.02.2021р., від 23.02.2021р., від 23.02.2021р., від 23.02.2021р., від 24.02.2021р., від 02.03.2021р., від 02.03.2021р., від 02.03.2021р., від 03.03.2021р., від 03.03.2021р., від 09.03.2021р., від 16.03.2021р., від 23.03.2021р., від 05.04.2021р., від 13.04.2021р., від 27.04.2021р., від 10.05.2021р., від 11.05.2021р., від 12.05.2021р., від 18.05.2021р., від 08.06.2021 від 22.06.2021р. Відповідно до товарних чеків від 19.01.2021р. №19/01-03, від 02.02.2021р. №02/02-01, від 25.02.2021р. №25/02-01, від 04.03.2021р. №4/03-03, від 26.03.2021р. №26/03-07, від 14.04.2021р. №14/04-02, від 26.04.2024 №26/04-01, від 10.05.2021р. №10/05-01, від 27.05.2021р. №27/05-01 і від 16.06.2021р. №16/06-03 позивач здійснила витрати на користь ОСОБА_4 на суму 18990 грн. 30.06.2021р. державним реєстратором внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис №200522006000 стосовно припинення позивачем підприємницької діяльності. У період з 22.02.2024р. по 28.02.2024р. відповідач провів документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 , за підсумками якої ГУ ДПС у Миколаївській області складено Акт від 06.03.2024р. №3061/14-29-24-05/ НОМЕР_1 про результати документальної позапланової перевірки ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 30.07.2020 по 30.06.2021р., правильності нарахування, обчислення, сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 30.07.2020р. по 30.06.2021р. В Акті від 06.03.2024р. відповідач зафіксував порушення позивачкою, зокрема: - п.177.2, пп.177.3.1 п.177.3, п.177.4 ст.177 ПК України, а саме: заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності на загальну суму 172697,94 грн., в тому числі за періодами: за 2020р. в сумі 22084,73 грн., за 2021р. - 150613,21 грн.; - п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7 та ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо заниження єдиного внеску за 2020р. та 2021р. на загальну суму 135691,17 грн., у тому числі за періодами: за 2020р. - 25094,07 грн., за 2021р. - 110597,10 грн. 25.03.2024р. позивач подала заперечення до Акта від 06.03.2024р., в якому вона просила: - переглянути результати документальної позапланової невиїзної відповідної перевірки; - провести документальну позапланову перевірку на підставі, передбаченій пп.78.1.5 ст.78 ПК України щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 30.07.2020р. по 30.06.2021р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску з 30.07.2020р. по 30.06.2021р.; - надати розумний строк протягом 90 календарних днів для зібрання та відновлення первинних документів, що підтверджують показники, відображені нею у податковій звітності за період з 30.07.2020р. по 30.06.2021р., які необхідні для перевірки; - відтермінувати строк проведення перевірки на підставі, яка передбачена у пп.78.1.5 ст.78 ПК України, призначивши її після закінчення строку для відновлення первинних документів. У відповіді від 08.04.2024р. №11186/6/14-29-24-05-03 про результати розгляду заперечень до Акта перевірки від 06.03.2024р. відповідач повідомив про внесення змін до п.п.1.2, 5.4 та п.8.1 Акта перевірки від 06.03.2024р. Однак, контролюючий орган, незважаючи на вказані вище об`єктивні обставини, на підставі даного Акту перевірки від 06.03.2024р., виніс: - податкове повідомлення-рішення від 12.04.2024р. №6876/14292405 (форма «Р»), яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 81551 грн.; - податкове повідомлення-рішення від 12.04.2024р. №6872/14292405 (форма «Р»), яким збільшив суму грошового зобов`язання за платежем ВЗ, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 6795,92 грн.; - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2024 №Ф-6875/142924/05 щодо сплати єдиного внеску у сумі 99673,45 грн. Крім того, на підставі даних інформаційної системи податкових органів відповідач прийняв й Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2024р. №Ф-3724-1429 щодо сплати позивачем єдиного внеску у сумі 99672,47 грн. Не погоджуючись із проведеною перевіркою, а також правомірністю винесених на її підставі рішень, ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом. Вирішуючи дану справу по суті та частково задовольняючи даний позов, суд першої інстанції виходив з часткової обгрунтованості позовних вимог та, відповідно, з часткової неправомірності спірних рішень контролюючого. Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, в цілому погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ст.67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Як визначено ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (або вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; із дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема із дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI. Так, у відповідності до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених Кодексом, а фактичні перевірки - Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Як передбачено у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою є перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) і яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законом порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Згідно з пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. ПК України не встановлює конкретного строку задля реалізації контролюючим органом права на проведення документальної позапланової перевірки згідно з пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України після виникнення відповідної правової підстави, а лише у п.102.1 ст.102 ПК України визначає, що контролюючий орган може провести перевірку і самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції у відповідності до ст.ст.39 та 39-2 ПК України), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п.133.4 ст.133 ПК України, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. У період же виникнення спірних правовідносин застосування ст.102 ПК України мало свої особливості, а саме: п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу встановив зупинення перебігу усіх строків давності, встановлених ст.102, на період з 18.03.2020р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Дію п.52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно з п.2 розділу II Закону України від 15.03.2022р. №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022р. Цим же Законом в ПК України були внесені певні зміни, зокрема, ст.102 доповнено п.102.9 такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи». Далі, 07.03.2022р. набрав чинності Закон України від 03.03.2022р. №2118-IX, яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України було доповнено п.69, з-поміж іншого, пп.69.9 якого встановив те, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Положення ПК України щодо зупинення усіх строків були чинними до 27.05.2022р. (дата набрання чинності Законом №2260-IX). З цього дня у податковому законодавстві з`явились винятки, на які зупинення строків не поширювалося, зокрема, щодо строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок. Також, колегія суддів звертає увагу на те, що Закон №2118-IX шляхом доповнення підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України п.69, зокрема, пп.69.2 встановив мораторій на проведення будь-яких видів перевірок. Такий суцільний мораторій діяв до 17.03.2022р., водночас мораторій на проведення документальних позапланових перевірок, що проводяться на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України остаточно був скасований з 27.05.2022р. Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів наголошує, що пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України встановлює декілька самостійних підстав для проведення документальної позапланової перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Виникнення цього права є достатньою підставою для призначення і проведення перевірки, яке має бути реалізоване з обов`язковим дотриманням інших умов, які встановлені ПК України, і обмежене виключно граничним строком, про який йдеться у ст.102 ПК України (із урахуванням особливостей у її застосуванні, які встановлені у зв`язку із «ковідними» і «воєнними» змінами). Застосовуючи наведений висновок до спірних правовідносин, колегія суддів виходить з того, що після отримання даних від державного реєстратора про припинення підприємницької діяльності позивача - 30.06.2021р. у контролюючого органу виникло право на проведення документальної позапланової перевірки на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України. Враховуючи, що ПК України не встановлює конкретного строку для прийняття контролюючим органом наказу про проведення перевірки на підставі пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК України, а строки, встановлені ст.102 ПК України зупинені у законному порядку, то відсутні підстави вважати, що ГУ ДПС втратило право на проведення перевірки. Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд, зокрема, у постанові від 05.06.2024р. у справі №520/4882/23. Таким чином, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, строки, передбачені у ст.102 ПК України, не застосовуються під час дії карантину та воєнного стану, у зв`язку із чим контролюючий орган не був позбавлений можливості проводити перевірки за минулі періоди, якщо були підстави для таких перевірок. У свою чергу, судова колегія, здійснюючи апеляційний перегляд даної справи, зазначає про те, що у відповідності до пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або ж негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV Кодексу. Самозайнятою особою вважається платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або проводить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної діяльності (пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України). Відповідно до пп.162.1.3 п.162.1 ст.162 ПК України, платниками податку на доходи фізичних осіб є податковий агент. Абзацом 1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ цього Кодексу регламентовано, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.16 цього Кодексу (пп.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України). Тобто, позивач, як ФОП (податковий агент), зобов`язана була сплачувати до бюджету з доходів від підприємницької діяльності податок на доходи фізичних осіб і військовий збір. Як передбачено п.177.2 ст.177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. Згідно з п.177.4 ст.177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: - витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або ж товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; - витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); - обов`язкові виплати та компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; - суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої ФОП (крім ПДВ для ФОП, зареєстрованого як платник ПДВ, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою-підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця; - інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в пп.177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Відповідно до абз.5 пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України, не включаються до складу витрат підприємця документально не підтвердженні витрати. При цьому, пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Відтак, у разі встановлення контролюючим органом за результатами проведеної перевірки ФОП факту документального не підтвердження ним витрат, він зобов`язаний самостійно визначити суми відповідних грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб і військовий збір. Як уже встановлено судами обох інстанцій та підтверджується матеріалами справи, в п.1.2 Акта перевірки від 06.03.2024р. (в редакції відповіді від 08.04.2024р. №11186/6/14-29-24-05-03 про результати розгляду заперечень до Акта перевірки від 06.03.2024р.) зазначено, що проведеною перевіркою виявлено розбіжності (заниження), які виникли у зв`язку з заниженням суми загального доходу та завищенням суми витрат, відображених у податкові декларації про майновий стан і доходи на суму - 453061,12 грн. Позивач же обґрунтовує протиправність спірних рішень контролюючого органу тим, що вона виключно з «об`єктивних причин» (через хворобу, загрозливу ситуацію в м.Миколаєві, а також через те, що первинні документи перебували в населеному пункті, який перебував в окупації) не змогла вчасно подати (додати) контролюючому органу до своїх письмових заперечень до Акту перевірки від 06.03.2024р. усі необхідні документи, що підтверджують її платежі на користь ТОВ «Тедіс Україна», ТОВ «Тютюнова Компанія «Південна», ТОВ «Лого-Транс», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 . Відповідач, у свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, фактично не заперечував проти того, що зазначені вище платежі не були ним враховані при обчислені суми завищення сум витрат ОСОБА_1 , відображених в її податковій декларації. Водночас, у запереченнях до Акта перевірки від 06.03.2024р. позивач наголосила, що до нього додано документи, що підтверджують придбання нею матеріальних цінностей в ТОВ «Тютюнова Компанія «Південь» і ТОВ «Тедіс Україна». У відповіді від 08.04.2024р. №11186/6/14-29-24-05-03 про результати розгляду заперечень до акта від 06.03.2024р. контролюючий орган зазначив, що ним було враховано відповідні документи, внаслідок чого він прийшов до висновку про підтвердження позивачем витрат на загальну суму - 472159,01 грн. Втім, варто зазначити, що ОСОБА_1 не зазначила, які саме з платіжних інструкцій щодо здійснення нею платежів на користь ТОВ «Тютюнова Компанія «Південь» і ТОВ «Тедіс Україна» не враховані відповідачем. Більше того, Акт звірки між позивачем і ТОВ «Лого-Транс» (на який вона, зокрема, посилалася мотивуючи вимоги позовної заяви) стосовно господарських операцій на загальну суму - 15541,54 грн. у матеріалах справи відсутній. Будь-яких пояснень з цього приводу позивачем не було надано і в суді апеляційної інстанції. З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що матеріалами справи не підтверджуються тези ОСОБА_1 про здійснення нею у період з 30.07.2020р. по 30.06.2021р. платежів на користь ТОВ «Тютюнова Компанія «Південь» на суму - 25702 грн., ТОВ «Тедіс Україна» на - 7002 грн. та ТОВ «Лого-Транс» на суму - 15541,54 грн., які не були враховані відповідачем при прийняті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску. У той же час, варто наголосити, що згідно з наявними у матеріалах справи доказами, у період з 30.07.2020р. по 30.06.2021р. ОСОБА_1 дійсно здійснювала наступні оплати за товари таким контрагентам: - ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 249000 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру за період з 03.01.2021р. по 05.06.2021р. за №10/01-13/01, №12/02-15/02, №10/03-13/03, №12/04-15/04, №12/05-16/05, №25/06-28/06; - ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 168496 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера (типова форма №КО-1) від 18.05.2021р. №12, від 28.05.2021р. №17, від 07.06.2021р. №7 і від 14.06.2021р. №15; - ФОП ОСОБА_4 на загальну суму 18990 грн., що підтверджується товарними чеками від 19.01.2021р. №19/01-03, від 02.02.2021р. №02/02-01, від 25.02.2021р. №25/02-01, від 04.03.2021р. №4/03-03, від 26.03.2021р. №26/03-07, від 14.04.2021р. №14/04-02, від 26.04.2024р. №26/04-01, від 10.05.2021р. №10/05-01, від 27.05.2021р. №27/05-01 і від 16.06.2021р. №16/06-03. Загальний розмір платежів, які позивач здійснила у період, за який здійснювалась перевірка, на користь згаданих вище ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 , підтверджуючі документи щодо яких нею не надано до контролюючого органу як під час перевірки так і до заперечень до Акта перевірки від 06.03.2024р., становить - 436486 грн. Таким чином, розбіжності (заниження), які виникли у зв`язку із заниженням суми загального доходу та завищенням суми витрат за період з 30.07.2020р. по 30.06.2021р., становить 16575,12 грн., а саме: 453061,12 грн. - 436486 грн. = 16575,12 грн., де 453061,12 грн. - заниження, встановлене відповідачем за результатами перевірки; а 436486 грн. - витрати позивача, які підтверджуються документами, які не були надані відповідачу під час перевірки, але були додатково подані до суду. З огляду на позицію контролюючого органу у цій справі, яка викладена в акті документальної перевірки, у письмових заявах по суті справи, а також апеляційній скарзі, колегія суддів наголошує на тому, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником податків показників податкового обліку. Так, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Ненадання таких документів нормами п.44.6 ст.44 ПК України прирівнюється до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Тобто, у разі ненадання платником податків документів для проведення податкової перевірки, у контролюючого органу є законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкових зобов`язань та визнати ці суми непідтвердженими документально. Якщо ж платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку п.86.7 ст.86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Аналогічного висновку щодо тлумачення наведених законодавчих норм дійшов і Верховний Суд у постановах від 06.08.2019р. у справі №160/8441/18 і від 29.05.2020р. у справі №826/27811/15. У постанові від 08.09.2019р. у справі №802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого п.85.2 ст.85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами п.44.6 ст.44 ПК України. Позиція Верховного Суду у питанні застосування норми п.44.6 ст.44 ПК України є усталеною і послідовною. Зокрема, у постановах від 24.02.2020р. у справі №440/4443/18 та від 27.04.2022р. у справі №420/13197/20 Верховний Суд виходив з того, що, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом із тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, у даному випадку, цілком вірно звернув увагу на те, що за період з 30.07.2020р. по 30.06.2021р. непідтвердженою залишилися виключно сума витрат позивача у розмірі - 16575,12 грн. А за правилами пп.167.1 ст.167 ПК України, ставка податку становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами. Відтак, в порушення п.п.177.2 і 177.4 ст.177 ПК України позивач занизив податок на доходи фізичних осіб за 2021р. у сумі 2983,52 грн. (16575,12 грн. х 18 % = 2983,52 грн.). У цьому контексті, колегія суддів повторно зазначає, що відповідно до пп.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 цього пункту. Таким чином, позивач занизив військовий збір за 2021р. у сумі - 248,63 грн. (16575,12 грн. х 1,5 % = 248,63 грн.). Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 12.04.2024р. №6876/14292405 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму - 78567,48 грн. (81551 грн. - 2983,52 грн. = 78567,48 грн., де 81551 грн. - сума збільшення грошового зобов`язання за вказаним рішенням, 2983,52 грн. - сума заниження грошового зобов`язання, встановленого за наслідками судового розгляду справи) є протиправним. Як наслідок, податкове повідомлення-рішення від 12.04.2024р. №6872/14292405 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі - 6547,29 грн. (6795,92 грн. - 248,63 грн. = 6547,29 грн., де 6795,92 грн. - сума збільшення грошового зобов`язання за вказаним рішенням, 248,63 грн. - сума заниження грошового зобов`язання, встановленого за наслідками судового розгляду справи) також є протиправним. У той же час, відповідаючи на інші доводи автора апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У свою чергу, недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом (п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI). Частиною 2 ст.8 Закону №2464-VI закріплено те, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Відповідно до ч.16 ст.25 Закону №2464-VI, строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується. Згідно з абз.1 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Водночас, у силу абз.10 п.5 розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. №449 в редакції наказу Міністерства фінансів України від 21.12.2020р. №790), якщо платник частково сплатив суми недоїмки та/або фінансових санкцій, та/або пені, зазначені у вимозі, до завершення строку остаточного узгодження, до органів державної виконавчої служби/органів Казначейства вимоги, які набрали чинності, пред`являються з урахуванням погашених сум боргу на дату пред`явлення. Абзацом 3 п.6 розділу VI Інструкції №449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо податковий орган скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження з дня прийняття податковим органом рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки). Тобто, у разі часткової сплати платником суми недоїмки, зазначеної у вимозі, податковий орган приймає нову вимогу з урахуванням погашених сум боргу на дату пред`явлення, водночас первинна вимога вважається такою, що є відкликаною. Так, як вбачається із матеріалів справи, на підставі висновків Акта перевірки від 06.03.2024р. ГУ ДПС у Миколаївській області було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2024р. №Ф-6875/142924/05 щодо сплати позивачем єдиного внеску у сумі 99673,45 грн. Втім, згідно з даними інтегрованої картки платника, 27.04.2024р. відбулось зарахування - 0,98 грн. сплаченого позивачем боргу з єдиного внеску, що й стало підставою для прийняття ГУ ДПС у Миколаївській області іншої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2024р. №Ф-3724-1429 щодо сплати позивачем єдиного внеску у сумі 99672,47 грн. У зв`язку зі сплатою позивачкою частини боргу єдиного внеску та прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2024р. №Ф-3724-1429, відповідно до п.п.5,6 розділу VI Інструкції №449 первинна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2024р. №Ф-6875/142924/05 (яка також оскаржується позивачем) вважається відкликаною. Як наслідок, у цьому випадку, позовні вимоги про визнання протиправною і скасування відкликаної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.04.2024р. №Ф-6875/142924/05 задоволенню не підлягають, як безпідставні. Разом із тим, згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів). Як передбачено у п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у п.п.4 (крім ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 ч.1 ст.4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Відповідно до абз.1 ч.5 ст.8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у ст.4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22% до визначеної ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Як уже встановлено судами обох інстанцій та частково підтверджено позивачем, нею занижено дохід за спірний період з 30.07.2020р. по 30.06.2021р. на суму 16575,12 грн., що, власне, і призвело до заниження нею єдиного внеску, що підлягає сплаті, на суму - 3646,53 грн. (16575,12 грн. х 22% = 3646,53 грн.), а не 99673,45 грн, як помилково встановив відповідач в Акті перевірки від 06.03.2024р. Враховуючи наведене у взаємозв`язку з документально підтвердженими обставинами справи, судова колегія доходить висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 21.05.2024р. №Ф-3724-1429 в частині сплати позивачем єдиного внеску, у розмірі - 96025,94 грн. (99672,47 грн. - 3646,53 грн. = 96025,94 грн., де 99672,47 грн. сума єдиного внеску за оскаржуваною вимогою, 3646,53 грн. - сума єдиного внеску, що підлягає сплаті позивачкою) є також протиправною і підлягає скасуванню. Підсумовуючи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного питання правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Вказані вище висновки суду в цій частині є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні. До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок стосовно доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені апелянтом аргументи, адже судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено: 08.09.2025р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: М.П. Коваль В.О. Скрипченко