Постанова 4818 № 638/5567/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 04 лютого 2020 року м. Харків справа №638/5567/17 провадження №22-ц/818/203/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря - Сізонової О.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2019 року, постановлене під головуванням судді Штих Т.В., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 09 вересня 2019 року), - в с т а н о в и в: У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати стягнути з відповідача. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що позовні вимоги є доведеними та обгрунтованими. З протоколів підсумкових регіональних нарад, з наданих виписок з наказів про проведення засідань Стратегічного комітету, загальнобанківського та регіональних підсумкових нарад, за результатами роботи банку вбачається, що наради проводилися по суботам не в приміщеннях банківських установ, а в орендованих приміщеннях (конференц-залах), а також за допомогою системи проведення веб-презентацій Webex. ОСОБА_1 зазначає, що з квітня 2008 року по квітень 2016 року ним відпрацьовано 65 вихідних днів. Позивач вважає, що наявні підстави для стягнення заборгованості по заробітній платі за відпрацьовані ним суботи та моральної шкоди. Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - адвокат Мусійченко Данило Леонідович надав відзив на апеляційну скаргу, просив залишити рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2019 року без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з квітня 2008 року по квітень 2016 року ним було відпрацьовано 65 вихідних днів, тому відсутні підстави для стягнення компенсації за роботу у вихідні дні. Наявність наказів про проведення загальнобанківських підсумкових нарад та регіональних підсумкових нарад у вихідні дні не є підтвердженням фактично відпрацьованого часу у спірний період, оскільки із наданих наказів неможливо встановити дійсну присутність працівника на цих заходах та кількість годин, фактично витрачених працівником на участь у цих заходах. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював в АТ КБ "ПриватБанк" з 15 листопада 2005 року (а.с.5-8 т.1). З 24 листопада 2014 року позивач був переведений на посаду заступника керівника напряму «Касове обслуговування» Печерської філії на підставі наказу від 20.11.2014 року. З 02 березня 2015 року ОСОБА_1 переведений на посаду керівника Куренівського відділення Печерської філії на підставі наказу від 02.03.2015 року. З 26 травня 2015 року позивач був переведений на посаду керівника напряму «ЮніорБанк» Столичної філії на підставі наказу від 25.05.2015 року. Наказом від 26 травня 2016 року ОСОБА_1 був звільнений на підставі п.6 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін. Погоджено, що останнім робочим днем є 05.06.2016 року (а.с.63 т.1). Сторони не заперечують, що протягом часу з 2008 року по 2016 рік у АТ КБ "ПриватБанк" проводились загальнобанківські підсумкові наради та регіональні підсумкові наради, що підтверджується відповідними наказами. З регламенту проведення регіональних нарад убачається, що до участі у нарадах з директором Донецького РУ були запрошені керівники бізнесів та підтримуючих напрямків центрального офісу, керуючі відділеннями та ін. З регламенту проведення загальнобанківських нарад вбачається, що до участі у цих нарадах були запрошені керівники головного офісу та керівники регіональних підрозділів АТ КБ "ПриватБанк", а з 14.01.2012 року- дистанційно учасники регіональних нарад. Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що працюючи в АТ КБ «ПриватБанк» він добросовісно виконував свої трудові обов`язки, дотримувався вимог «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ПриватБанку», підтримував і покращував свій професійний рівень у відповідності до виконуваної роботи. Починаючи з квітня 2008 року по день звільнення - 05 червня 2016 року, працював у відповідача на керівних посадах та був зобов`язаний приймати участь у загальнобанківських та регіональних підсумкових нарадах, які проводились, в тому числі, у вихідні дні. Посилається на те, що участь в нарадах відноситься до виконання ним роботи, за яку роботодавець повинен був виплатити заробітну плату. За період з квітня 2008 року по квітень 2016 року він відпрацював 65 днів у вихідні дні без будь-якої плати за таку роботу. Зазначеними діями, на думку позивача, відповідач систематично порушував умови трудового договору та чинного законодавства стосовно умов праці та оплати праці позивача. З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 588 242,79 грн., грошову компенсацію за роботу у вихідні дні з квітня 2008 року по квітень 2016 року в сумі 57 700,71 грн., відшкодувати моральну шкоду у розмірі 52 200 грн., витрати за проведення соціально-психологічного дослідження - 1 000 грн., витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, - 12 500 грн., витрати, пов`язані з явкою до суду, у сумі 1 820,34 грн., суму сплаченого судового збору. Згідно ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Відповідно до ст.50 КЗпП України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством. (ст.57 КЗпП України). Згідно ст.62 КЗпП України надурочні роботи, як правило, не допускаються. Надурочними вважаються роботи понад встановлену тривалість робочого дня. Власник або уповноважений ним орган може застосовувати надурочні роботи лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством, із дотриманням вимог ст.ст.64, 65 КЗпП України. Оплата роботи в надурочний час регулюється ст.106 КЗпП України, згідно якої за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Згідно ст.71 КЗпП України робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством в частині другій цієї статті. Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках: 1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; 2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; 3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; 4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день, а також у святкові і неробочі дні обчислюється за правилами статті 107 КЗпП України. (ст.72, 73 КЗпП України). Матеріали справи свідчать про те, що у АТ КБ "ПриватБанк" проводились загальнобанківські підсумкові наради та регіональні підсумкові наради, що підтверджується відповідними наказами. З регламенту проведення регіональних нарад убачається, що до участі у нарадах з директором Донецького РУ були запрошені керівники бізнесів та підтримуючих напрямків центрального офісу, керуючі відділеннями та ін. З регламенту проведення загальнобанківських нарад убачається, що до участі у цих нарадах були запрошені керівники головного офісу та керівники регіональних підрозділів АТ КБ "ПриватБанк", а з 14.01.2012 року- дистанційно учасники регіональних нарад. Накази містять інформацію щодо надання права учасникам бути присутніми на цих заходах. ОСОБА_1 був зазначений у списках учасників, які мали можливість прийняти участь у регіональних підсумкових нарадах та у загальнобанківських підсумкових нарадах. При цьому наради по суті пов`язані не з безпосереднім виконанням трудових обов`язків, а спрямовані на інформування учасників заходу щодо стану справ Банку та організацію дозвілля співробітників, інформування їх про нові тренди фінансової культури та інші цінності, пов`язані безпосередньо з банківською установою. Запрошення до участі у підсумкових нарадах не є залученням працівника до роботи. Разом з тим, відповідно до вимог ст. 72 КЗпП України, працівник набуває право на отримання компенсації за роботу у вихідний день за наступних умов: 1) видано відповідний наказ (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу; 2) працівника було залучено до роботи; 3) зафіксовано факт присутності працівника на своєму робочому місці та виконання ним роботи протягом встановленого часу. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів факту перебування позивача на роботі в дні проведення нарад та виконання ним роботи у вихідні дні. Накази про залучення працівників до роботи у вихідні дні не видавалися. Накази про планування проведення нарад не є підтвердженням їх проведення, а участь у підсумкових нарадах не входила до трудових обов`язків позивача. Крім того з матеріалів справи убачається, що у табелі обліку робочого часу, форма якого затверджена наказом Держкомстату від 5 грудня 2008 року №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці», визначено, що робота у святкові та вихідні дні позначається як РВ або

06. Натомість табель обліку робочого часу ОСОБА_1 підтверджує факт не залучення позивача до роботи у вихідні та святкові дні (а.с.103-108 т.1). Повний розрахунок відповідачем був проведений з ОСОБА_1 у день його звільнення, позивачу було виплачено належні при звільненні кошти. Таким чином відсутні підстави для стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Статтею 16 ЦК України встановлено, що звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права на вчинення певних дій позивач, в силу ст. 12 ЦПК України, зобов`язана довести правову та фактичну підставу своїх вимог. Висновок суду першої інстанції про безпідставність та недоведеність позовних вимог, - відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук Повне судове рішення виготовлено 07.02.2020 року.