Постанова 4805 № 295/16167/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/16167/21 Головуючий у 1-й інст. Полонець С.М. Категорія 80 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у м. Житомирі цивільну справу №295/16167/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення невиплаченої заробітної плати за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2022 року, ухвалене під головуванням судді Полонця С.М. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену заробітну плату у розмірі 210834 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що під час роботи у АТ КБ «ПриватБанк» з 05.12.2017 по 09.09.2021 він відпрацював у середньому 180 днів у святкові та вихідні дні, які повинні були оплачуватися у подвійному розмірі, яку після його звільнення з роботи відповідач не виплатив. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що з 30.11.2016 по 09.09.2021 позивач працював в АТ КБ «ПриватБанк», в тому числі з 05.12.2017 по день звільнення на посаді водія - інкасатора - охоронця. В порушення вимог чинного законодавства відповідач не оплатив йому роботу у вихідні та святкові дні. Звертаючись до суду, він надав графіки роботи за травень, червень і липень 2021 року, з яких було безспірно видно, що він працював у вихідні та святкові дні. Разом з тим, суд не дав жодної оцінки, як і відповідач не надав жодних заперечень стосовно наданих ним графіків роботи, що свідчить про мовчазну згоду з наданими доказами. З вказаних графіків чітко та безспірно видно, що він як і інші працівники всього інкасаторського напрямку, працював у вихідні дні. Суд неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, залишив поза увагою невиконання відповідачем ухвали суду про витребування доказів. Крім цього, суд виявив свою упередженість ще й у тому, що отримавши від відповідача довідку про розмір його середньої заробітної плати, яка обчислена в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, не зобов`язав надати іншу, з правильно обрахованим середнім заробітком. У поданому відзиві АТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення без змін. Зазначає, що судом першої інстанції було надано належну оцінку наявним у справі доказам, рішення суду відповідає судовій практиці Верховного Суду, що склалась з подібних правовідносин. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів залучення його з ініціативи відповідача до виконання роботи у вихідні, святкові та неробочі дні під час трудових відносин, а наданий ним розрахунок заборгованості по заробітній платі не відповідає вимогам закону. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 протягом періоду з 30.11.2016 по 09.09.2021 працював на різних посадах в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 62-66). Відповідно до наказу № Э.DN-УВ-2021-7259468-п від 07.09.2021 позивач з 09.09.2021 був звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с. 67). При звільненні з ним було проведено повний розрахунок відповідно до ст. 47 КЗпП України (а.с. 55). Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті на роботу ОСОБА_1 було визначено графік роботи № 2 для ГО і Мідл-офіс, встановлений у банку відповідно до наказу № СП-2007 -180 від 03.07.2007, що передбачав 8-годинний робочий день, початок роботи о 8 годині 30 хвилин, 5-денний робочий тиждень з понеділка по п`ятницю, вихідні дні - субота, неділя. Зазначений графік роботи розроблений з урахуванням вимог ст. ст. 50, 61 КЗпП України та не передбачає виконання роботи понад встановлену нормальну тривалість робочого часу або у вихідні чи святкові дні. З табелів обліку використання робочого часу ОСОБА_1 слідує, що до надурочних робіт, роботи у вихідні або святкові дні працівник протягом всього періоду роботи не залучався. Відповідно до ст. 67 КЗпП України, при п`ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п`ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем. Згідно з частиною першою, третьою ст. 71 КЗпП України, робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством і в частині другій цієї статті. Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу. Статтею 72 КЗпП України встановлено порядок компенсації, згідно з яким робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу. З урахуванням положень чинного законодавства України, залучення працівників до роботи у вихідні, неробочі та святкові дні в AT КБ «ПриватБанк» провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) керівника, в якому, серед іншого, вказуються причини необхідності виходу на роботу в такі дні, перелік працівників, форма компенсації за роботу у вихідний (святковий, неробочий) день. Тому можливість отримати компенсацію за роботу у вихідні, святкові або неробочі дні у працівника є лише при наявності затвердженого уповноваженою особою AT КБ «ПриватБанк» наказу або розпорядження про залучення працівника до роботи у ці дні, в якому буде конкретно визначений вид компенсації за роботу у вихідний день або шляхом надання іншого дня відпочинку, або у грошовій формі. Матеріали справи не містять відомостей, що ОСОБА_1 залучався до роботи у вихідні або святкові дні, письмові накази (розпорядження) про залучення його до роботи не видавались, у табелі обліку використання робочого часу відсутні відомості про те, що працівник виконував роботу у вихідні або святкові дні, тривалість робочого часу позивача не перевищує встановлені норми. Посилання позивача на графіки роботи за травень, червень і липень 2021 року та щомісячні рейтинги його роботи за період 2018 - 2021 року, не підтверджують вихід на роботу у вихідні та святкові дні і не спростовують офіційно затверджені табелі обліку використання робочого часу, які надані відповідачем. Відтак, позивачем не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що він дійсно виконував роботи у вихідні або святкові дні та працював чітко визначену кількість часу, що має істотне значення для обчислення розміру заробітної плати, оскільки підлягає виплаті заробітна плата за години, фактично відпрацьовані у вихідний день. Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За таких обставин, суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відмову в задоволенні позову. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 01 лютого 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 06 квітня 2022 року.