Постанова 4805 № 295/10614/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/10614/21 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М. Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Борисюка Р.М., суддів Галацевич О.М., Микитюк О.Ю., розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у м. Житомирі цивільну справу №295/10614/21 за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 червня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Чішман Л.М. у м. Житомирі, в с т а н о в и в : У серпні 2021 року Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (далі підприємство, позивач) звернулось до суду із даним позовом, в якому просило стягнути з відповідачів заборгованість за послуги централізованого опалення по 18018,66 грн. з кожного та вирішити питання відшкодування судових витрат. В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначало, що позивач надає послуги з централізованого опалення, якими забезпечується квартира АДРЕСА_1 . Відповідачі є власниками цієї квартири. Внаслідок порушення обов`язку щодо оплати наданих послуг централізованого опалення за період з 01.10.2014 по 01.08.2021 утворилась заборгованість у розмірі 36 037,33 грн. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 07 червня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.08.2018 по 01.08.2021 в розмірі 22883,64 грн., у задоволенні решти вимог відмовлено. Також вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати, а провадження у справі закрити. Зазначає, що суд розглянув справу за відсутності сторін, які не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, чим порушив конституційне право відповідачів на участь у судовому процесі, не забезпечив можливості надати суду докази та навести доводи. Крім того, він та брат ОСОБА_2 ніколи не проживали і не були зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 . Підтвердженням цього є відсутність відкритих рахунків з надання будь-яких житлово-комунальних послуг за даною адресою на ім`я кожного з них, акт комісії у складі трьох мешканців багатоквартирного будинку про непроживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за названою адресою, складений 18.07.2022. Також це підтверджується даними відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Житомирській області від 20.08.2021 року. З 03.05.2017 по 31.08.2021 в квартирі АДРЕСА_1 проживав громадянин ОСОБА_3 на підставі Договору позички квартири від 03.05.2017 та Додаткової угоди до цього договору від 03.11.2019. Зазначеним Договором ОСОБА_3 як користувача майном було зобов`язано сплачувати всі житлово-комунальні, в тому числі за послуги теплопостачання. Отже, користувач квартирою - ОСОБА_3 був фактичним споживачем послуг з 03.05.2017 по 31.08,2021, тобто він має нести відповідальність за заборгованість, що утворилася внаслідок несплати за послуги централізованого опалення. Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 26.09.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та призначено до розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу КП «Житомиртеплокомуненерго» посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення, просить залишити його без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 367 ЦПК України, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . В КП «Житомиртеплокомуненерго», яке надає послуги з теплопостачання, за вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 . З 01.10.2014 по 01.08.2021 у зв`язку із несплатою коштів за надані послуги з теплопостачання утворилась заборгованість в розмірі 36 037,33 грн. Плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (ст.162 ЖК України). За приписами п.п.1,5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Згідно з ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України) Відповідно до ст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 530 ЦК Українивизначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Та обставина, що відповідачі не проживають та не зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 , а також наявність Договору позички цієї квартири ОСОБА_3 від 03.05.2017 та Додаткової угоди від 03.11.2019 (а.с.105-108), не звільняють відповідачів, як власників даної квартири від обов`язку по сплаті за надані послуги з теплопостачання згідно із нормами ч.4 ст.319, ст.ст.322, 360 ЦК України. Невиконання ОСОБА_3 пункту 1.6 умов договору позички квартири в частині оплати послуг теплопостачання впливає лише на права і обов`язки сторін цього договору. Посилання апелянта на те, що названа квартира не обладнана централізованим опаленням, стояки централізованого опалення проходять транзитом, є ізольованими та не мають відгалужень, що виключає можливість користування відповідними послугами, не можуть бути прийняті до уваги з таких мотивів. Згідно з п.12, 13 ч.1 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем. Питання відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води врегульоване Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року(далі - Правила) та Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 26 липня 2019 року № 169(далі - Порядок) Пунктом 25 Правил визначено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мережі забороняється. Відповідно до п.3 розділу 3 Порядку для відокремлення (відключення) від ЦО та ГВП власник квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку звертається до органу місцевого самоврядування з письмовою заявою в довільній формі із зазначенням причини відокремлення (відключення) та подає інформацію про намір влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) такої квартири чи нежитлового приміщення. Заява про відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення багатоквартирного будинку від ЦО та ГВП передається на розгляд Комісії. Згідно з п.6 розділу 3 Порядку комісія надає заявникові рекомендації щодо можливих варіантів влаштування системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні та щодо збору вихідних даних і технічних умов для виготовлення відповідної проектної документації. Витяг із протоколу Комісії з результатами розгляду звернення надається заявникові протягом десяти робочих днів. Для відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення власник забезпечує розроблення проекту відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП, який виготовляється відповідно до державних будівельних норм і правил та має забезпечити ізоляцію транзитних стояків, а також, у разі потреби, перенесення транзитних стояків. Пунктом 7 Розділу 3 Порядку визначено, що за потреби, власник забезпечує виготовлення проекту встановлення системи індивідуального теплопостачання (опалення та/або гарячого водопостачання) у такій квартирі чи нежитловому приміщенні, виготовленого відповідно до державних будівельних норм і правил. Виконання робіт із відокремлення (відключення) квартири від ЦО та ГВП регламентовано пунктом 9 розділу 3 Порядку. Відповідно до п.13 Розділу 3 Порядку після завершення робіт із відокремлення (відключення) квартири чи нежитлового приміщення від ЦО та ГВП складається акт про відокремлення (відключення) квартири/нежитлового приміщення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Такий акт підписується присутніми під час відокремлення (відключення) власником квартири чи нежитлового приміщення і представником виконавця комунальної послуги з постачання теплової енергії, представником виконавця комунальної послуги з постачання гарячої води, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, представником виконавця робіт з обслуговування внутрішньобудинкових систем постачання гарячої води, а також іншим суб`єктом господарювання у разі залучення його власником для виконання робіт з відокремлення (відключення) відповідно до пункту 9 цього розділу. Отже єдиною підставою для припинення нарахувань за послуги централізованого опалення є рішення органу місцевого самоврядування та затверджений акт про відключення централізованого опалення складений за участю представника виконавця послуг. Разом з тим, наданий позивачем Акт від 03.01.2018 не відповідає наведеним вище вимогами, які передбачені Порядком та Правилам, а відтак не може бути прийнятий до уваги як доказ належного відключення квартири відповідачів від системи централізованого опалення у встановленому законодавством порядку, що могло б бути підставою для звільнення від сплати комунальних послуг. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в межах строків позовної давності та солідарно стягнув з відповідачів, як власників квартири, заборгованість за послуги з теплопостачання, яка утворилась за період з 01.08.2018 по 01.08.2021. Вказані висновки суду ґрунтуються на повно встановлених обставинах справи, підтверджуються дослідженими доказами та відповідають нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги в частині порушення судом першої інстанції норм процесуального закону, що передбачає належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, є необґрунтованими. Як вбачається із матеріалів справи, судові повістки, які направлялись відповідачам, а ОСОБА_1 - за всіма відомими адресами, повернулись до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.35-38,60-61,78-83). Тому суд першої інстанції правомірно викликав відповідачів до суду згідно ч.11 ст.128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.71-76), що є належним повідомленням учасників справи про дату, час і місце засідання суду. Рішення місцевого суду ухвалено із дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 07 червня 2022 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді