Постанова 4802 № 161/11495/19

Справа № 161/11495/19 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С. М. Провадження № 22-ц/802/202/20 Категорія: 82 Доповідач: Киця С. I. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 лютого 2020 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Киці С.І., суддів Данилюк В.А., Шевчук Л.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист права споживачів, визнання правочину дійсним та визнання права за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2019 року, В С Т А Н О В И В: В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ПАТ "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, визнання правочину дійсним та визнання права. Позов мотивує тим, що 26.03.2015 року між нею та ПАТ «Банк Михайлівський» (далі Банк) було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» № 980-043-000000226, на виконання якого їй було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 для поповнення та зняття готівкових коштів через касу Банку, для безготівкових зарахувань відсотків від депозитів та повернення коштів з депозитних рахунків. 14.04.2016 року між нею, як позикодавцем, та ТзОВ «Інвестиційно - розрахунковий центр», як позичальником, було укладено договір № 980 ? 043 ? 000221820, на виконання якого вона перерахувала 30000 грн в тимчасове користування позичальника, а останній зобов`язався повернути їх в обумовлений строк на її рахунок в Банку та сплатити відповідні проценти. Також, 14.04.2016 року нею було укладено з ПрАТ «СК Форте» договір добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал», від імені якого діє, як повірений, ПАТ «Банк Михайлівський». 19.05.2016 року, на виконання договору № 980-043-000221820 від 14.04.2016 року, на її рахунок № НОМЕР_1 ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було повернуто позику в розмірі 30000 грн. та сплачено 710,73 грн. процентів за користування ними. 23.05.2016 року на підставі рішення НБУ від 23.05.2016 року № 13/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд) прийнято рішення від 23.05.2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», згідно якого розпочато процедуру виведення Банку з ринку. Згідно рішення Правління НБУ від 12.07.2016 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду 12.07.2016 року прийнято рішення № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноваження ліквідатора Банку». Станом на день запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» на її поточному рахунку № НОМЕР_1 , залишок коштів становив 30713,73 грн. За інформацією на офіційному сайті Фонду, виплати гарантованого відшкодування вкладникам Банку розпочалися 15.07.2016 року. Звернувшись до Банку агента Фонду, вона отримала інформацію, що її немає в реєстрі на виплату. Крім того, на запит отримала відповідь від Банку, яка містить повідомлення про нікчемність правочину № 3Г1/8182 від 23.01.2017 року та, що зарахування коштів на рахунок позивача № НОМЕР_1 з рахунку ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», здійснені 19.05.2016 року є «нікчемним правочином». Відповідачами не визнаються (заперечуються) її права розпоряджатися коштами, які обліковуються банком на поточному рахунку у розмірі 30710, 73 грн. Просила суд визнати дійсним договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» № 980-043-000000226 від 26.03.2015 року, договір № 980 ? 043 ? 000221820 від 14.04.2016 року та банківські операції з перерахування коштів від ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на її рахунок № НОМЕР_1 від 19.05.2016 року в сумі 30000 грн. та 710,73 грн; визнати її право на отримання відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відшкодування за рахунком № НОМЕР_1 в загальному розмірі 30710,73 грн.; зобов`язати ПАТ "Банк Михайлівський" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про неї, як вкладника; зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії по відшкодуванню коштів. Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.07.2019 року було відмовлено у відкритті провадження в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Михайлівський» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів, визнання правочину дійсним, визнання права та зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідачів вчинити дії. Роз`яснено позивачу право на звернення із вказаними позовними вимогами в порядку адміністративного судочинства. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.12.2019 року відмовлено в позові ОСОБА_1 у даній справі. Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Зазначає, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2019 року по справі № 638/17850/17, на яку послався суд першої інстанції при ухваленні рішення, не підлягає до застосування у даній справі. На відміну від позовних вимог, що заявлені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Фонду, які не є сторонами спірного правочину у справі, розглянутій Великою Палатою Верховного Суду, у даній справі позовні вимоги заявлені до ПАТ "Банк Михайлівський", працівники якого в складі комісії з перевірки правочинів, віднесли до нікчемних правочинів банківську транзакцію з перерахування коштів на рахунок позивача, яка правочином не є. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" було здійснено дії щодо перевірки правочинів, вчинених банком, на предмет виявлення серед них нікчемних. За результатами цієї перевірки банківські транзакції з перерахування коштів позивачу на виконання умов договору з третьою особою, здійснені 19 травня 2016 року, безпідставно було віднесено до нікчемних правочинів, наслідком чого стало не включення позивача до реєстру вкладників та не повернення коштів, які обліковувалися на поточному рахунку позивача як такі, на які розповсюджується гарантія Фонду щодо їх повернення. У вказаній справі спірні правовідносини пов`язані з невизнанням відповідачами дії, спрямованої на набуття позивачем права на грошові кошти, перераховані йому на підставі цивільно - правової угоди. Висновок суду про те, що спірні правовідносини виникли між позивачем та Фондом гарантування щодо реалізації позивачем свого права на отримання гарантованої суми відшкодування коштів як вкладником банку не відповідає принципу диспозитивності цивільного судочинства. Висновок суду про те, що відповідачі не мають права встановлювати нікчемність правочинів, а правочини є такими в силу закону обмежує її право на судовий захист і право на звернення до суду з позовом про визнання дійсним правочину. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Відповідач Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" подав відзив на апеляційну скаргу позивача. Зазначає, що між позивачем та ТзОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр" було укладено договір позики, сума договору 20000 грн. Сторонами погоджено, що даний договір є договором позики. Відповідно до п.п. 3, 4 ч.1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника, зокрема на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунка. Кошти позивача були залучені не банком, а фінансовою компанією як позика з подальшим поверненням їх на рахунок позикодавця. Кошти, що вносились за договором позивача з ТОВ "ІРЦ" по своїй природі не є вкладом, а тому гарантії Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не поширюються на ситуацію з позивачем. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились. Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності учасників справи відповідно до вимог ст. 372 ЦПК України. У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксування судового засідання у відповідності до вимог ст. 247 ЦПК України не здійснюється. Згідно ч. 5 ст. 268 КПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - скасувати з таких підстав. Судом встановлено, що 26.03.2015 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок «Ощадний» № 980-043-000000226, на виконання якого Банком було відкрито ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 . 14.04.2016 року між ОСОБА_1 та ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено Договір № 980-043-000221820, за умовами якого ОСОБА_1 перерахувала ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 30000 грн. для тимчасового користування за плату, а ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов`язався повернути позивачці отримані кошти в обумовлений строк на поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» та сплатити за період користування відповідні проценти. 14.04.2016 року ОСОБА_1 було укладено з ПрАТ «СК Форте» Договір добровільного страхування фінансових ризиків «Капітал», від імені якого, як повірений, діє ПАТ «Банк Михайлівський». На виконання Договору № 980-043-000221820 від 14.04.2016 року, від ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» 19.05.2016 року на рахунок ОСОБА_1 - № НОМЕР_1 в ПАТ «Банк Михайлівський» надійшли кошти в розмірі 30000 грн., з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з Договором № 980-043-000221820 від 14.04.2016 року» та 710,73 грн. з призначенням платежу «Оплата процентів по Договору № 980-043-000221820 від 14.04.2016 року». Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 12.07.2015 року № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський». З 15.07.2016 року почались виплати гарантованої суми вкладникам через банки - агенти, проте позивача не було включено до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Як слідує з повідомлення ПАТ «Банк Михайлівський» № 3Г1/8182 від 23.01.2017 року «про нікчемність правочину» слідує, що зарахування коштів на рахунок позивача № НОМЕР_1 з рахунку ТзОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», здійснені 19.05.2016 року, є «нікчемними правочинами» в силу положення ст. 215 ЦК України та п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За змістом частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, відсутні, як видається, підстави стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення. У даній справі ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ "Банк Михайлівський" та уповноваженої особи Фонду про визнання дійсним правочину щодо переказу коштів, який здійснено ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточні рахунки позивача, відкриті в ПАТ «Банк Михайлівський», та щодо якого позивач отримала повідомлення про нікчемність. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закону) Фонд виявляє правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не волевиявлення та рішення уповноваженої особи. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦПК України та частини третьої статті 38 Закону) незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати їх нікчемними. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Відповідна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року (справа № 910/12294/16), від 16 травня 2018 року (справа № 910/24198/16) та від 26 червня 2019 року у справі № 804/1278/16 (провадження № 11-282апп19). За змістом як частини першої статті 2 ЦПК України, так і частини першої статті 2 КАС України завданням цивільного та адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судами спорів з метою ефективного захисту прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб. Отже, відсутність у відповідачів повноважень встановлювати нікчемність правочинів, які можуть бути такими лише в силу прямого припису закону, унеможливлює здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Між сторонами не виникло спору про право цивільне. Самі по собі банківські операції не є правочином, а дією по виконанню певної угоди, тому визнання їх дійсними не можуть бути способом захисту права. З огляду на викладене, у справі, що розглядається, вимога позивача до уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» та Фонду про визнання правочину позивача з ТОВ "Інвестиційно - розрахунковий центр" дійсним є фактично вимогою про встановлення юридичного факту у спорі з відповідачами щодо права на отримання гарантованого відшкодування, а тому не підлягає розгляду в порядку позовного провадження в судах (цивільному, господарському чи адміністративному). Суд першої інстанції правильно проаналізував правовідносини, які виникли між сторонами і зазначив, що якщо позивач вважає, що відповідачі, не включивши позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, діяли незаконно, за відсутності законних підстав відносити спірний переказ коштів до нікчемних у розумінні частини третьої статті 38 Закону, чим порушили його права, то позивач не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав в інший спосіб, з урахуванням статті 54 Закону. Однак, при цьому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки провадження у вказаній справі підлягає закриттю з огляду на те, що вимога про визнання правочинів дійсними не може бути розглянута в судах, оскільки відсутній юридичний спір. Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання її права на отримання відшкодування за рахунком № НОМЕР_1 в загальному розмірі 30710, 73 грн, відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" слід зазначити таке. Відповідно до частин першої, третьої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Згідно зі статтею 17 КАС України (у редакції на час спірних правовідносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку з здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв`язку з публічним формуванням суб`єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України). Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. У цій справі спір стосується дій Фонду щодо невключення кредиторських вимог ОСОБА_1 до Переліку вкладників та Реєстру вкладників в період дії тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський». Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку-боржника. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов`язки. Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вирішує виключно Фонд. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Нормами статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами. Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноважена особа Фонду в цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно права на отримання відшкодування коштів за вкладами на рахунок Фонду є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду: від 06 червня 2018 року у справі № 813/6392/15 (провадження № 11-285апп18), від 13 червня 2018 року у справі № 820/12122/15 (провадження № 11-517апп18), від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18). Позовна вимога щодо визнання права позивача на отримання відшкодування є взаємопов`язана з позовною вимогою про зобов`язання подати інформацію про позивача як вкладника та здійснення виплат відшкодування коштів в межах гарантованої суми, і ця вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Апеляційний суд повідомляє позивачу у відповідності до ст. 256 ЦПК України, що розгляд спору щодо права позивача на отримання відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відшкодування за вкладом віднесено до юрисдикції адміністративних судів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За таких обставин судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалене з порушенням норм процесуального права, що згідно пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є підставою для його скасування із закриттям провадження у справі. Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2019 року в даній справі скасувати. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про захист права споживачів, визнання правочину дійсним та визнання права закрити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий Судді