Постанова Львівський апеляційний суд № 447/1716/17

Справа № 447/1716/17 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р. Провадження № 22-ц/811/4069/19 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року м.Львів Справа № 447/1716/17 Провадження № 22-ц/811/4069/19 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Бойко С.М., Мікуш Ю.Р секретар Фейір К.О. з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області, ухвалене у м. Миколаєві 27 листопада 2017 року у складі судді Павліва В.Р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,- встановив: 1 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом. Просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 306 006,27 грн. майнової шкоди за пошкодження належного йому автомобіля марки «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП 1 червня 2016 року; 2000 грн. моральної шкоди та судові витрати. В обгрунтування позову посилається на те, що 1 червня 2016 року відповідач, керуючи транспортним засобом марки «Сітроен» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з належним позивачеві транспортним засобом. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали технічні пошкодження. Зазначає, що відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушені передбаченого ст. 124 КУпАП. Стверджує, що розмір заподіяної йому (позивачу) майнової шкоди визначається як різниця між розміром матеріальних збитків, встановлених згідно з висновком експерта, утилізаційною вартістю та страховою виплатою і становить 306 006,27 грн. Також зазначає, що йому завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з перенесеним страхом за своє життя, переживаннях у зв`язку з пошкодженням автомобіля та переживаннях через необхідність відстоювання своїх прав. Оскаржуваним рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 27 листопада 2017 року в позові відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що розмір матеріального збитку у відповідності до Висновку №116 від 24 серпня 2016 року складає 350 506,27 грн. (578 497,44 грн. за мінусом утилізаційної вартості - 227 991,17 грн.) Вказує, що страховою компанією йому виплачено 44 500 грн. Стверджує, що 306 006,27 грн. (різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою) мав відшкодувати ОСОБА_3 . Вважає, що відповідач також має сплатити йому понесені витрати: за складання Висновку №116 вартості матеріального збитку - 1000 грн., за надання правової допомоги - 1920 грн., судовий збір 6489,14 грн. та 2000 грн. моральної шкоди. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити задовольнити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. Встановлено, що 1 червня 2016 року ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки «Сітроен», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , здійснив зіткнення з автомобілем марки «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали технічні пошкодження. Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 7 грудня 2016 року у справі №447/2291/16-п, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 16 червня 2017 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,адміністративне стягнення не накладено, оскільки на момент винесення постанови закінчилися строки накладення адміністративного стягнення. Відповідно до висновку експертного дослідження від 24 серпня 2016 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 626 287,75 грн., ринкова вартість автомобіля - 578 497,44 грн., вартість матеріального збитку з технічної точки зору - 578 497,44 грн., утилізаційна вартість автомобіля -227 991,71 грн. Відповідно до листа ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна» від 6 лютого 2017 року №701, після розгляду наданих до компанії документів, за страховим випадком, що стався 1 червня 2016 року, страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 44 500 грн. Суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду позивач відремонтував автомобіль, частково виконавцем ремонту була фірма «Ніко Захід». Доказів на підтвердження розміру витрат на ремонт автомобіля не надав, клопотань про витребування доказів чи призначення експертизи не заявляв. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач відремонтував транспортний засіб, тому стягненню з відповідача підлягає різниця між вартістю відновлювального ремонту, яку фактично сплатив позивач, і страховою виплатою. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного. Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України. Відповідно до ч. 2 ст. 1187 цього Кодексу майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа, відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). З метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише якщо у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Відповідно до висновку експертного дослідження від 24 серпня 2016 року вартість відновлювального ремонту автомобіля «БМВ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 626 287,75 грн., ринкова вартість автомобіля - 578 497,44 грн., вартість матеріального збитку з технічної точки зору - 578 497,44 грн., утилізаційна вартість автомобіля становить 227 991,71 грн. Експерт дійшов висновку про те, що пошкоджений внаслідок ДТП автомобіль «БМВ» є фізично знищений, його відновлювальна вартість є більшою ніж ринкова вартість аналогічного автомобіля. Відповідно до листа ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна» від 6 лютого 2017 року №701 страховиком прийнято рішення про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 у розмірі 44 500 грн. Встановлено, що ОСОБА_1 , не погодився з тим, щоб його автомобіль був визнаний фізично знищеним, частково відремонтував автомобіль самостійно, а частково - на фірмі «Ніко Захід»; даних про вартість відновлювального ремонту не надав. Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Згідно із постановою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди». Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, та дійшов посилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування майнової шкоди у зв`язку з недоведеністю позивачем витрат на ремонт автомобіля. Встановлено, що позивач просив стягнути різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яку отримав від ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна». Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 1 березня 2013 року № 4, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.» Постраждала сторона має самостійно визначитись щодо своєї згоди про визнання транспортного засобу фізично знищеним та зі способом щодо відшкодування страхової суми в межах ліміту страхового полісу. Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на вiдповiдальну за неї особу обов`язку надати річ того ж роду i якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподiювача шкоди. Як при вiдшкодуваннi в натурі, так i при вiдшкодуваннi заподіяних збитків грішми потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв`язку з заподіянням шкоди майну. З урахуванням встановленого, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_3 належить стягнути на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яку отримав позивач від ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна», що становить 306 005,73 грн., виходячи із: 578 497,44 грн.- (вартість матеріального збитку з технічної точки зору); 227 991,71 грн. - (утилізаційна вартість автомобіля); 44 500 грн. (виплачене страхове відшкодування). Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала. Суд першої інстанції прийшов до невірного висновку про відмову у задоволенні вимог про компенсацію моральної шкоди. Суд прийшов до висновку, що у зв`язку із значним пошкодженням майна позивача, тривалістю спричинених цим незручностей та переживань, позивач зазнав втрат немайнового характеру і йому спричинена моральна шкода. З урахуванням характеру витрат, тривалості, принципу розумності та справедливості, розмір такої шкоди належить визначити 2000 грн. З урахуванням наведеного, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам щодо законності й обґрунтованості. Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин. Відтак, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню 3090, 60 грн. судового збору, сплаченого при зверненні з позовом, 3399,08 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 6 180, 12 грн. за подання касаційної скарги (всього 12 669,80 грн.) та 1920 грн. за надання правової допомоги. Керуючись ст.141, 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області скасувати та прийняти нове рішення. Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) майнову шкоду у розмірі 306 006,27 грн. ( триста шість тисяч шість грн., 27 коп.), моральну шкоду в розмірі 2000 грн. (дві тисячі грн.), 1920 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять грн.) за надання правничої допомоги, 1000 грн. (одну тисячу грн.) за проведення експертизи та 12 669, 80 грн. (дванадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять грн. 80 коп.) судових витрат. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено і підписано 6 лютого 2020 року. Головуючий Судді