Ухвала КЦС ВС № 485/226/19

У х в а л а 30 січня 2020 року м. Київ справа № 485/226/19 провадження № 61-1426ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області 18 червня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу, ВСТАНОВИВ: У лютому 2019 року приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (далі - ПАТ «ПРОСТО-страхування») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу. Свої позовні вимоги обґрунтовуючи тим, що 20 лютого 2018 року о 01 год. 10 хв. у м. Херсоні по вулиці Миру, 43 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 2705, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у порушення вимог підпункту 2.3 (в), 11.3 Правил дорожнього руху України, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався правил дорожнього руху, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з транспортним засобом ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався у зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_2 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 21 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Цивільно-правова відповідальність автомобіля ГАЗ 2705, реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована у ПАТ «ПРОСТО-страхування» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 22 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ «ПРОСТО-страхування» із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку. Відповідно до Висновку/Калькуляції від 21 березня 2018 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить суму у розмірі 31 678 грн 95 коп. Зазначена дорожньо-транспортна пригода відповідно до страхового акта ПАТ «ПРОСТО-страхування» від 17 травня 2018 року була визнана страховим випадком. Відповідно до цього акта страхове відшкодування, що належить до виплати, становило суму у розмірі 25 399 грн 12 коп. Згідно з платіжним дорученням від 21 травня 2018 року ПАТ «ПРОСТО-страхування» виплатило вищевказане страхове відшкодування потерпілій стороні. Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2018 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 , хоча вбачається, що йому ставилося у провину керування під час вищевказаної ДТП транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмову від огляду на стан сп`яніння. Посилаючись на викладене, ПАТ «ПРОСТО-страхування» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати з виплати страхового відшкодування у розмірі 25 399 грн 12 коп., також вирішити питання розподілу судових витрат. Заочним рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 18 червня 2019 року позовні вимоги ПАТ «ПРОСТО-страхування» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПРОСТО-страхування» у порядку регресу витрати, що пов`язані з виплатою страхового відшкодування у розмірі 25 399 грн 12 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПРОСТО-страхування» судові витрати в розмірі 4 921 грн. Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «ПРОСТО-страхування». Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був установлений у розмірі 2 102 грн. Ціна позову у справі становить 25 399 грн 12 коп., яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102*100=210 200), тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною. Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню. Таких випадків не встановлено й Верховним Судом. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню. Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у справі за позовом приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-страхування» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку регресу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області 18 червня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 16 грудня 2019 року відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Суддя О. М. Осіян