Постанова 4814 № 533/521/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 533/521/19 Номер провадження 22-ц/814/360/20Головуючий у 1-й інстанції Оксенюк М. М. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді Кривчун Т.О. Суддів: Абрамова П.С., Чумак О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці управління патрульної поліції в Полтавській області на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 01 серпня 2019 року (повний текст рішення складено 05 серпня 2019 року) по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Департамент патрульної поліції, інспектор роти №3 БПП у м. Кременчуці Полтавської області УПП лейтенант поліції Шкурапет Олексій Сергійович, про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями службової особи державної влади при здійсненні своїх службових повноважень, - В С Т А Н О В И В : У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 10.09.2018 року інспектором роти №3 БПП у м. Кременчук в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 . було складено відносно нього (позивача) постанову серії ВР №190425 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП. Зазначає, що 08.10.2018 року рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області постанову інспектора роти №3 БПП у м. Кременчук в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_3 С. серії ВР №190425 від 10.09.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340 гривень скасовано. Вказує, що незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності завдало йому моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки змушений був доводити свою невинуватість у адміністративному правопорушенні, якого не вчиняв. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 10000,00 грн. яку прохав стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України на користь позивача, вирішити питання судових витрат. Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 01 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Департамент патрульної поліції, інспектор роти №3 БПП у м. Кременчук в Полтавській області ДПП лейтенант поліції Шкурапет Олексій Сергійович про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями службової особи органу державної влади при здійснення своїх службових повноважень, задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , номер картки платника податків НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн., заподіяну внаслідок дій посадової особи інспектора роти №3 БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області Департаменту патрульної поліції України та 400,00 грн. судових витрат, а всього в розмірі 2400,00 грн. В іншій частині позивачу в позові відмовлено. З цим рішенням не погодилась третя особа, представник якої в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, вирішити питання судових витрат. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, позивач звернувся до суду з даним позовом до Державної казначейської служби України, а не до органу державної влади, його посадової особи або службової особи, при цьому в ньому, як і в рішенні суду, не вказано якими саме діями відповідач завдав позивачу моральної шкоди. Вказують, що в позові відсутні обґрунтування втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, завданих внаслідок протиправних дій саме відповідача. Зауважують про недоведеність матеріалами справи факту завдання позивачу моральних страждань, душевних переживань чи психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв`язку з діями суб`єктів владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується. Окрім того, апелянт не погоджується з розміром стягнутих витрат на правничу допомогу, оскільки обсяг робіт, який визначений у детальному описі наданих послуг від 23.04.2019 року не пов`язаний з розглядом справи та сума коштів, яка визначена до сплати за надані послуги не співмірна складності справи та обсягу виконаних адвокатом робіт. Апеляційний суд, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 10.09.2018 року інспектором роти №3 БПП у м. Кременчук в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 було складено відносно ОСОБА_1 постанову серії НОМЕР_2 від 10.09.2018 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення в вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340,00 грн. (а.с.9). Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку. Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області від 08.10.2018 року позов ОСОБА_1 до інспектора роти №3 БПП у м. Кременчук в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Шкурапет О.С. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, задоволено повністю. Визнано протиправними дії інспектора роти №3 БПП у м. Кременчук в Полтавській області ДПП лейтенанта поліції Шкурапет О.С. та скасовано постанову серії ВР №190425 від 10.09.2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 гривень. Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП, закрито (а.с.10-11). Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 року рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 08.10.2018 року, залишено без змін (а.с.12-13). Задовольняючи позовні вимоги частково місцевий суд виходив із того, що вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими, однак визначений ним розмір грошового відшкодування такої шкоди є завищеним, а тому, виходячи із загальних засад розумності, справедливості та пропорційності та враховуючи тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, на користь позивача підлягає стягненню 2000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди. Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим по справі обставинам та нормам матеріального права, виходячи з наступного. Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені нормами ст.1167 ЦК України. Так, згідно частини першої даної статті, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У відповідності до ч.1 ст.1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (ч.2). Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах (ч.6). Стаття 23 ЦК України визначає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Згідно роз`яснень, викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.. Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди. Відповідно до п.п.3-5 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, з детального аналізу матеріалів справи та вимог чинного законодавства вбачається, що саме по собі накладення штрафу на особу та в подальшому скасування цієї постанови не може свідчити про встановлений факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 за відсутності понесеної позивачем шкоди та причинно - наслідкового зв`язку між нею на неправомірними діями поліції. Окрім того, як установлено, постанова про накладення адміністративного стягнення на позивача була майже відразу скасована (менше місяця) та позивач ОСОБА_1 навіть не брав участі у судовому розгляді при винесенні відповідного рішення Козельщинським районним судом Полтавської області. Відтак, з наведеного не вбачається понесення ОСОБА_1 моральних та душевних страждань з приводу доказування своєї невинуватості, чи приниження його честі та ділової репутації, внаслідок чого порушився би нормальний уклад та спосіб життя позивача, та останній був змушений докладати неймовірних зусиль для його налагодження та організації. Частиною 1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч.5-6 ст.81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормою ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. При цьому, позивач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження дійсності факту завдання йому моральної шкоди, не довів в чому саме вони полягали, та яких втрат він зазнав внаслідок неправомірних дій щодо нього збоку працівників поліції. Скасування протиправного рішення УПП у Полтавській області про притягнення позивача до адміністративної відповідальності накладення стягнення у вигляді штрафу, не є безумовною підставою для відшкодування особі моральної шкоди, за відсутності на те чіткої норми закону, оскільки ст.1176 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для відшкодування державою шкоди незалежно від вини її заподіювача, до якої не віднесено накладення на особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Окрім того, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, необхідно виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України. Проте, районний суд не залучив до участі в розгляді даної справи, як співвідповідача відповідний орган, чи його посадових осіб, безпосереднього неправомірними діями якого і було, на думку позивача, спричинено шкоду ОСОБА_1 , що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. (Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 359/11706/15-ц, провадження № 61-13907св18 та від 10 січня 2019 року у справі № 532/1243/16-ц, провадження № 61-34251св18). Окрім того, визначення розміру грошового відшкодування в сумі 10000,00 грн., на підставі наведених позивачем норм закону та роз`яснень, наведених у пленумах суду касаційної інстанції, колегія суддів вважає необґрунтованим за відсутності доведеності завдання моральної шкоди. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження дійсності факту спричинення йому моральної шкоди незаконними діями відповідача чи третьої особи, не обґрунтовано розміру грошового відшкодування, який він прохає стягнути. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за їх недоведеності та необґрунтованості, відтак, рішення місцевого суд підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову в позові. Доводи апеляційної скарги в основному є обґрунтованими, а тому приймаються до уваги судом апеляційної інстанції. Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Згідно ч.7 ст.141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відтак, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача, а витрати зі сплати судового збору за подачу позову слід віднести на рахунок держави. Витрати апелянта зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 768,40 грн. необхідно компенсувати за рахунок держави. У відповідності до п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці управління патрульної поліції в Полтавській області, - задовольнити частково. Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області від 01 серпня 2019 року, - скасувати Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, треті особи: Департамент патрульної поліції, інспектор роти №3 БПП у м. Кременчуці Полтавської області УПП лейтенант поліції Шкурапет Олексій Сергійович, про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями службової особи державної влади при здійсненні своїх службових повноважень, - відмовити. Судові витрати Департаменту патрульної поліції в особі батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці управління патрульної поліції в Полтавській області, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) грн., компенсувати за рахунок держави. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ П.С. Абрамов О.В. Чумак