Постанова 4803 № 210/3923/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2765/20 Справа № 210/3923/19 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н. А. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, в м. Кривому Розі, у порядку ч. 13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Публічного акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року, яке постановлено суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо складання повного тексту рішення матеріали справи не містять, - В С Т А Н О В И В: В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 80 000 грн., у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 21 червня 1999 року позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності. При повторному огляді висновком МСЕК від 04 липня 2001 року позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності. При наступних переоглядах висновком МСЕК від 04 липня 2001 року, 03 липня 2002 року позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності. При наступних переоглядах висновком МСЕК від 10 червня 2003 року, 21 червня 2004 року, 22 червня 2005 року позивачу повторно встановлено 30% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності. Висновком МСЕК від 18 червня 2007 року позивачу повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності, безстроково. Позивач вважає, що внаслідок професійного захворювання було порушено нормальні життєві зв`язки, оскільки він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Постійно виникають складнощі у зв`язку з загальною слабістю, втомою, болями. Позивач не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стані. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 60 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 768,40 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди 60 000 грн. є значно заниженим, таким, що не відповідає роз`ясненням, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». В апеляційній скарзі ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що визначений розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам розумності, виваженості, справедливості, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Також суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність протиправних дій відповідача, як обов`язкової умови відшкодування шкоди, не врахував що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці. На думку відповідача судом надано більшу перевагу доказам позивача, що призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 Відзиви на апеляційні скарги не подано. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач працював з 12 жовтня 1982 року по 30 квітня 1998 року підручним сталеваром та сталеваром мартенівської печі комбінату «Криворіжсталь», правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». 30 квітня 1998 року звільнений по ст. 38 КЗпП України (а.с. 13-13-зворот). Відповідно до Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) №10 від 06 березня 1999 року, професійне захворювання позивача виникло внаслідок його роботи на підприємстві відповідача, де він підпадав під вплив пилу фіброгенної дії (а.с. 10-зворот). Висновком МСЕК від 21 червня 1999 року позивачу первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності (а.с. 6). При повторному огляді висновком МСЕК від 04 липня 2000 року позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності (а.с. 7). При наступних переоглядах висновками МСЕК від 04 липня 2001 року, 03 липня 2002 року позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності (а.с. 7-зворот, 8). При наступних переоглядах висновками МСЕК від 10 червня 2003 року, 21 червня 2004 року, 22 червня 2005 року позивачу повторно встановлено 30% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності (а.с. 8-зворт-9). Висновком МСЕК від 18 червня 2007 року позивачу повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності, безстроково (а.с. 9-зворот). Суд, частково задовольняючи позов позивача до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. 153 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 264 ЦПК України суд, під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Закону України від 14 жовтня 1992 р. N 2694-XII "Про охорону праці", КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому ОСОБА_3 стійкої втрати професійної працездатності. Оскільки позивачу первинно висновком МСЕК встановлено стійку втрату професійної працездатності, в 1999 році, тобто встановлено наявність ушкодження здоров`я на виробництві, що надало йому право на відшкодування моральної шкоди роботодавцем, колегія суддів вважає, що до правовідносин сторін мають застосовуватися Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджені Постановою КМУ №472 від 23.06.1993 року. У відповідності до положень п.11 цих Правил, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат. Згідно зі ст. 440-1 ЦК України, у редакції 1963 року, моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Таким чином, згідно зі ст. 440-1 ЦК України, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил). Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оплату праці", мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Вищезазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, та враховувати засади розумності, виваженості й справедливості. Такий підхід цілком узгоджується з положенням ст. 83 ЦК України про те, що позовна давність не поширюється, зокрема, на вимоги, які випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний правовий висновок міститься й у Постановах Верховного Суду України № 6-156цс14, № 6-188цс14 та № 6-207цс14 від 24 грудня 2014 року. Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на час розгляду справи становить 4173 грн., тобто мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає 100% стійкої втрати працездатності, дорівнює 20865,00 грн., а максимальний 834600,00 грн. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року викладених у постанові № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)», з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004, ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності. З матеріалів справи вбачається, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він відчуває моральні й фізичні страждання, які обмежують можливість останнього вести звичний спосіб життя, та тягнуть за собою відчуття болю. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування. З Акту розслідування хронічного професійного захворювання (отруєння) №10 від 06 березня 1999 року, вбачається, що професійне захворювання позивача виникло внаслідок його роботи на підприємстві відповідача, де він підпадав під вплив пилу фіброгенної дії. При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність протиправних дій відповідача, як обов`язкової умови відшкодування шкоди, не врахував, що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач працював на підприємстві відповідача в період з 1982 року по 1998 рік. Відповідно до висновку МСЕК від 21 червня 1999 року позивачу первинно встановлено 25 % позивачу втрати професійної працездатності, при наступному переогляді висновком МСЕК від 18 червня 2007 року позивачу повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності, безстроково. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності». Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України). Доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не врахування відсутності вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності, внаслідок чого переносить моральні страждання, крім того, забезпечення безпечних умов праці є обов`язком відповідача. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Посилання відповідача в апеляційній скарзі що судом надано більшу перевагу доказам позивача, що призвело до помилкового висновку суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції взяв до уваги відзив відповідача на позовну заяву разом з письмовими додатками. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» необґрунтований та заниженим. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер отриманого позивачем професійного захворювання, визнання позивача інвалідом третьої групи, відсоток втрати ним професійної працездатності у розмірі 40%, стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Як вбачається з матеріалів справи, професійне захворювання позивач отримав під час виконання ним трудових обов`язків, висновком МСЕК від 21 червня 1999 року позивачу первинно встановлено 25 % позивачу втрати професійної працездатності, при наступному переогляді висновком МСЕК від 18 червня 2007 року позивачу повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності, третя група інвалідності, безстроково, тобто стан здоров`я позивача ОСОБА_1 погіршується. Так, внаслідок професійного захворювання у позивача порушено нормальні життєві зв`язки, оскільки він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Постійно виникають складнощі у зв`язку загальною слабістю, втомою, болями. Позивач не може вести повноцінний образ життя, відчуває фізичні страждання, фізичну біль, обумовлену важкістю самопочуття та особливостями лікування, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стані. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість і моральних страждань позивачки, тривалість праці позивачки на підприємстві відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», і збільшити його з 60 000 гривень до 80 000 гривень. У зв`язку з чим, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», що визначений судом розмір моральної шкоди є завищений, необґрунтований та не справедливий. Крім того, у зв`язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне. Згідно положення, закріпленого в п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року справа № 761/11472/15-ц. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом судового збору, стягнутого з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» і збільшити його з 768,40 гривень до 800 гривень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» залишенню без задоволення, рішення суду - зміні в частині розміру моральної шкоди, та збільшення його з 60 000 грн. до 80 000 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Публічного акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 грудня 2019 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 60 000 грн. до 80 000 (вісімдесят тисяч) гривень. Рішення змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судового збору з 768 гривень 40 копійок до 800 (вісімсот) гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 05 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: