Постанова 4857 № 156/832/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 156/832/19 пров. № А/857/874/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Носа С.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС, правонаступник якої Волинська митниця Держмитслужби на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року (рішення ухвалене у смт. Іваничі судом у складі головуючого судді Нєвєрова І.М., дату складення повного тексту рішення суду не зазначено) у справі №156/832/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, суд - В С Т А Н О В И В: І. ОПИСОВА ЧАСТИНА У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати протиправною постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича від 07.08.2019 року №2135/20500/19 в справі про порушення митних правил та скасувати її. Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа Василя Миколайовича від 07 серпня 2019 року в справі про порушення митних правил № 2135/20500/19 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу визнано протиправною і скасовано. Провадження в справі про порушення митних правил № 2135/20500/19 закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Волинська митниця ДФС, правонаступник якої Волинська митниця Держмитслужби звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. На обґрунтування апеляційних вимог Волинська митниця ДФС, правонаступником якої є Волинська митниця Держмитслужби посилається на те, що виявлення факту порушення стало можливим лише після отриманих документів від митних органів Литовської Республіки. Разом з тим, на момент митного оформлення, митниці не було відомо про наявність інших документів на вказаний товар, що містять інформацію про іншого відправника та продавця, а також вартості товару. Вказана інформація була встановлена лише на підставі проведеного аналізу та співставлення отриманих документів з митних органів Литовської Республіки з тими, що подавались позивачем до оформлення. Таким чином, на момент митного оформлення автомобіля, позивач подав неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару та надав орану доходів і зборів документи з неправдивими відомостями. З огляду на викладене, вважає, що митницею вірно кваліфіковано дії позивача за ст. 485 МК України та притягнуто до відповідальності за подання документів, що містять недостовірні відомості, а саме рахунка-фактури, в якому зазначена занижена вартість транспортного засобу, що безпосередньо вплинуло на правильність визначення митної вартості та сплату митних платежів. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Учасники справи були повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у відповідності до вимог ст. 268 КАС України, шляхом надіслання повідомлень на електронні пошти зазначених учасників справи та на номер телефону, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. В судове засідання не прибули, про причини неприбуття не повідомили. Позивач подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без його участі. Клопотань про відкладення слухання справи не направляли. З огляду на обставини щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та положення ст. 311 КАС України колегія суддів, вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що митне оформлення легкового автомобіля "OPEL" модель «ASTRA», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , здійснене 29 грудня 2018 року посадовою особою митного поста "Луцьк" Волинської митниці ДФС за поданою декларантом (митним брокером) ТзОВ «Нововолинська торгова компанія» ОСОБА_2 митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA 205140/2018/010228. Згідно рахунку-фактури від 23 грудня 2017 року вартість транспортного засобу становить 3000 євро, його продавцем виступала компанія UAB "TD TRANSPORT", покупцем ОСОБА_1 . За митне оформлення цього автомобіля при його митній вартості у 138273,67 грн. було нараховано та сплачено 62372 грн. митних платежів. Державною фіскальною службою України отримано запит литовських митних органів про підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення транспортних засобів, серед яких також " OPEL " модель «ASTRA», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . 06 травня 2019 року документи литовських митних органів ДФС України надіслало Волинській митниці ДФС для проведення перевірки. Згідно експортної митної декларації Литовської Республіки MRN № 17LTKR1000ЕК100354, довідки-рахунку (документа під назвою "Pazyma-Saskaita") серії TDT № 03549 від 20 грудня 2017 року, автомобіль " OPEL " модель «ASTRA» був проданий компанією UAB "TD TRANSPORT" громадянину ОСОБА_3 за ціною 5300 євро. З огляду на різницю вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення, стосовно литовської експортної митної декларації різниця розміру митних платежів становить 9539,60 грн., що визначено службовою запискою УАМП Волинської митниці № 1553/03-70-19-03-25 від 31 травня 2019 року, про що зазначено в протоколі про порушення митних правил № 2135/20500/19 за ознаками ст.485 МК України та оскаржуваній постанові, яка винесена за результатом розгляду даного протоколу. 13 червня 2019 року інспектор Волинської митниці ДФС склав щодо позивача протокол про порушення митних правил № 2135/20500/19 за ознаками ст.485 МК України. В протоколі зазначено, що позивач через декларанта (митного брокера) ТзОВ «Нововолинська торгова компанія» Волинська область, Іваничівський район, с. Осмиловичі вул. Львівська, 35 ОСОБА_2 під час митного оформлення автомобіля "OPEL" модель «ASTRA»" вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 9539,60 грн., тобто заявив в митній декларації неправдиві відомості необхідні для визначення митної вартості самого товару, та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості (а.с.23-24). 07 серпня 2019 року заступник начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. виніс оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, відповідно до змісту протоколу № 2135/20500/19 і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 28 618,80 грн (а.с.9-12). ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані суду докази не є доказом придбання позивачем ввезеного на митну територію України транспортного засобу за ціною зазначеною у експортній декларації, оскільки надана митними органами експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Так за даними названої експортної декларації та документами, наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України підтверджуються обставини з приводу невідповідності відомостей, щодо осіб продавця і покупця, так і щодо вартості транспортного засобу. Така декларація жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах. Вказана декларація лише свідчить, що компанія UAB "TD TRANSPORT" задекларувала, але не здійснила експорт транспортного засобу з ЄС. Доводи відповідача про наявність у позивача умислу на неправомірне зменшення розміру митних платежів уникнення від оподаткування під час розмитнення транспортного засобу ґрунтуються виключно на припущеннях, так як жодними належними і допустимими доказом не підтверджені. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 458 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. За змістом частини першої статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст. 485 Митного Кодексу України дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а зокрема заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Зі змісту даної норми випливає, що склад порушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України обумовлює наявність в діях особи особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру, та вини у формі прямого умислу. Відповідно до статті 486 Митного кодексу України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Згідно із статтею 489 Митного кодексу України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України (частина перша статті 51 Митного кодексу України). Відповідно до ч. 3 ст. 335 Митного кодексу України разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; транспортні (перевізні) документи; комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документи, які підтверджують митну вартість, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Як слідує із відзиву на позовну заяву та зібраних у справі доказів до митного оформлення названого транспортного засобу разом із митною декларацією UA 05140/2018/010228 (а.с.25) позивачем згідно гр.44 надано митному органу: 0380- рахунок-фактуру від 23.12.2017 року (а.с.26); 2800- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; 3015- висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; 8016 -паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні; 4207 договір про надання послуг митного брокера; 3022 некласифікований документ. Водночас з граф 43 та 46 вказаної митної декларації UA 05140/2018/010228 вбачається, що митну вартість ввезеного транспортного засобу з якої здійснено обчислення митних платежів визначено декларантом за 6 резервним методом у розмірі 138273,67 Євро, що за курсом обумовленим у гр. 23 (31.71413800) становить 4360,00089 Євро. Таким чином, позивачем надано до митного оформлення виключно ті документи, які йому були надані продавцем названого транспортного засобу- компанією UAB "TD TRANSPORT" та додатково інші некласифіковані документи серед яких і висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, які підтверджували митну вартість товару за 6 резервним методом. Відповідно до ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Підсумовуючи викладене, справляння митних платежів за вказаною митною декларацією здійснено не за договірною митною вартістю, а за митною вартістю яка визначена за резервним методом. І зважаючи на те, що митним органом проведено зазначене розмитнення за заявленою митною вартістю, визначеною за резервним методом, митний орган погодився, що така задекларована митна вартість ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. За наведених обставин, позивач зазначаючи митну вартість за резервним методом для нарахування та справляння митних платежів з метою випуску транспортного засобу у вільний обіг не допустив порушень щодо декларування митної вартості для справляння митних платежів за ціною договору. Відтак, отримана від митних органів Литовської республіки інформація стосовно того, що митна вартість за ціною договору згідно рахунку- фактури, складеному на ім`я покупця ОСОБА_4 ) становить 5300 Євро не свідчить про виникнення у позивача - ОСОБА_1 наміру щодо заниження митних платежів у зв`язку із невідповідністю задекларованої ним митної вартості за ціною договору, з якої справлялись митні платежі, оскільки як встановлено додатково судом апеляційної інстанції митна вартість з якої справлялись митні платежі визначена позивачем ОСОБА_1 за 6 резервним методом та така митна вартість з огляду на фактичне розмитнення транспортного засобу визнана митним органом такою ґрунтується та відповідає на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Доказів, того що позивач здійсним визначення митної вартості за 6 резервним методом з порушенням вимог закону протокол про порушення митних правил та оскаржувана постанова не містить. Водночас, колегія суддів зазначає, що надані позивачем разом із митною декларацією не містять будь-яких розбіжностей, ознак підробки та у них наявні всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару зазначеної у них. Доказів наявності у позивача інших документів, ніж ті, які подані до митного органу, відповідачем не надано і такі відсутні в матеріалах справи про порушення митних правил. Що стосується повідомлення, отриманого від митних органів Литовської Республіки про проведення перевірки по незакінченому митному оформленню транспортних засобів, як підстави притягнення позивача до адміністративної відповідальності, то слід зазначити, що таке повідомлення не є беззаперечним доказом вини особи у вчиненні дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів. Водночас, як слідує із змісту документів, наданих митними органами Литовської Республіки та товаросупровідних документів до нього, а зокрема експортної декларації (а.с.9) вбачається, що транспортний засіб, який є предметом спірних правовідносин попередньо 20.12.2017 року був проданий компанією UAB "TD TRANSPORT" громадянину ОСОБА_5 за ціною 5300 Євро. Водночас, згідно наданого митному органу рахунку- фактурі від 23.12.2017року (а.с.26) цей же транспортний засіб 23.12.2017 року цією ж компанією UAB "TD TRANSPORT" проданий позивачу ОСОБА_6 за ціною 3000 Євро. Відтак, компанії яка здійснила продаж транспортного засобу для гр. ОСОБА_7 року та продаж того ж транспортного засобу для позивача ОСОБА_8 за ціною 3000 Євро є однією і тією ж компанією. Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач не довів, що одержані від митних органів Литовської Республіки документи мають переважне доказове значення порівняно з документами, поданими позивачем для митного оформлення згаданого вище транспортного засобу. При цьому, вказані документи не виключають можливості та не спростовують обставин з приводу неможливості повернення гр. ОСОБА_9 обумовленого транспортного засобу для компанії продавця та подальшого повторного відчуження такою компанією цього ж транспортного засобу для позивача ОСОБА_10 . Колегія суддів звертає увагу, що митним органом не перевірено обставин завершення експорту товару, не здійснено запитів відповідній компанії, яка фігурує в якості продавця та відправника транспортного засобу по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом, не вжито заходів для встановлення особи і опитування ОСОБА_9 , який значиться покупцем автомобіля за литовськими документами, не вжито заходів для з`ясування обставин з приводу умов продажу названого транспортного засобу для позивача ОСОБА_8 та гр. ОСОБА_9 , не витребувано від митних органів та/або вказаних компаній копій фінансових документів про оплату вартості транспортного засобу, за яку вказаними компаніями здійснювався продаж позивачу, а тому отримані від митних органів Литовської Республіки документи самі по собі не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушенні митних правил та не доводять наявності у її діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо митної вартості товару з якої справлялись митні платежі. При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо існування невідповідності між документами, поданими позивачем митному органу та експортними митними деклараціями, наданими литовським митним органом, оскільки така невідповідність, без належних доказів умисного подання позивачем недостовірних документів та відомостей не може бути підставою для прийняття рішення щодо визнання її винною у вчиненні порушення митних правил. За змістом ст.10 КУпАП, суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується лише умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своїх дій чи бездіяльності, передбачала їх шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Однак матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів, які вказували на наявність умислу позивача на вчинення дій, передбачених ст.485 МК України. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили б саме про умисел декларанта на заниження митних платежів, шляхом повідомлення недостовірної інформації для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надання з цією метою органу доходів і зборів документів, не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил за ст.485 МК України. Аналізуючи наведені вище положення митного законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорювана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю. Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для її задоволення. Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. 271, ст. 272, ст. 286, ст. 311, ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 325, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС, правонаступником якої є Волинська митниця Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 17 грудня 2019 року у справі №156/832/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 06 лютого 2020 року.