Постанова 4855 № 378/1580/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 378/1580/19 Головуючий у І інстанції - Гуртовенко Р.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Державної патрульної поліції капрала поліції Пустовіта Максима Станіславовича на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 10 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Державної патрульної поліції капрала поліції Пустовіта Максима Станіславовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Ставищенського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Державної патрульної поліції капрала поліції Пустовіта Максима Станіславовича, в якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 688527 від 27 листопада 2019 року, винесену поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Державної патрульної поліції капрала поліції Пустовіта Максима Станіславовича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі. В обґрунтування своїх вимог Позивачем зазначено, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки він не вчиняв вказане правопорушення та докази вчинення правопорушення відсутні. Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 10 січня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП капрала поліції Пустовіта Максима Станіславовича ДПО18 №688527 від 27.11.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП і надіслати справу на новий розгляд до патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області. В задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Державної патрульної поліції капрал поліції Пустовіт Максим Станіславович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В апеляційній скарзі Відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Відповідач зазначає, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення Відповідачем не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою задоволення позовних вимог. Також, Відповідач звертає увагу на те, що під час притягнення Позивача до адміністративної відповідальності Відповідач діяв на підставі та у межах ст. ст. 222, 245, 251, 252, 278, 279 КУпАП, положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 року № 1395. Тому такі дії поліцейського не можуть бути визнані незаконними, оскільки вони прямо передбачені та регламентовані чинним законодавством України. Учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подавався. За приписами частини 4 статті 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 27.11.2019 року Поліцейським взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП капралом поліції Пустовітом М. С. винесено постанову ДПО18 № 688527 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу розміром 425 грн. Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 27 листопада 2019 року о 01 год. 40 хв. в с. Сніжки Ставищенського району керував транспортним засобом марки "КІА Sportage", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в темну пору доби, не переключив вчасно з дальнього на ближній режим фар, під час перевірки документів останній не пред`явив посвідчення водія на законну вимогу працівника поліції, чим порушив п. 2.1 (а) ПДР. (а.с. 10). Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що з досліджуваного відеозапису з нагрудної камери не вбачається, що поліцейський при винесені постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП виконав всі передбачені чинним законодавством вимоги, в тому числі, з огляду на те, що було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки Позивачеві не було роз`яснено його права передбачені ст. 268 КУпАП. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами пункту 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9). В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Частиною 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення. В розділі 2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами пункту 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII. Водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»). Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу. Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З аналізу вищенаведених норм вбачається, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб. Разом з тим, як вбачається з відеозапису реєстратора закріпленим на форменому одязі патрульного, та не заперечується й Позивачем, останній відмовився пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для перевірки на вимогу працівника поліції, що вказує на правомірність притягнення його до відповідальності та накладення адміністративного стягнення на підставі частини 1 статті 126 КУпАП. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 688527 від 27 листопада 2019 року складена з огляду на відсутність у Позивача посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб, цей факт підтверджується матеріалами справи і встановлено відеозаписом реєстратора закріпленим на форменому одязі патрульного. Колегія суддів наголошує на тому, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17 (адміністративне провадження № К/9901/17925/18). Колегія суддів не приймає до уваги доводи Позивача щодо необґрунтованості винесення постанови, а саме факту не здійснення правопорушення за яке передбачена відповідальність за частиною 1 статті 126 КУпАП, оскільки він мав право не пред`являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною. Такі доводи Позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи. Притягнення Позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт не перемикання невиконання вимог п. 19.2 ПДР України «Використання зовнішніх світлових приладів» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Не спростовує здійсненого Позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз`яснень, передбачених положеннями статей 268 КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 травня 2018 року у справі № 753/4366/17 (адміністративне провадження № К/9901/21541/18). Враховуючи встановлені обставини та норми чинного законодавства України колегія суддів дійшла висновку, що наявні в справі докази в сукупності повністю підтверджують порушення ОСОБА_1 вимог пункту п. 2.4 «а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 1 ст.126 КУпАП. Таким чином, в зв`язку з тим, що обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення (непред`явлення на вимогу поліцейського для перевірки посвідчення водія) мали місце, то колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо наявності підстав для скасування постанови поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області ДПП капрала поліції Пустовіта Максима Станіславовича ДПО18 №688527 від 27.11.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та надіслання справу на новий розгляд до патрульної поліції в м. Біла Церква УПП в Київській області. Суд першої інстанції на вищенаведене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення адміністративного позову. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розглянувши доводи Поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Державної патрульної поліції капрала поліції Пустовіта Максима Станіславовича викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 286, 308, 310, 311, 319, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Державної патрульної поліції капрала поліції Пустовіта Максима Станіславовича задовольнити. Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 10 січня 2020 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква Управління патрульної поліції в Київській області Державної патрульної поліції капрала поліції Пустовіта Максима Станіславовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити. В іншій частині рішення Ставищенського районного суду Київської області від 10 січня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в касаційному порядку. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко