Постанова 4851 № 551/35/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 травня 2023 р.Справа № 551/35/23 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. , за участю секретаря судового засідання Дуднік Н.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Шишацького районного суду Полтавської області (головуючий І інстанції Рябченко В.В.) від 23.03.2023 року по справі № 551/35/23 за позовом ОСОБА_1 до Командира взводу БУПП в Полтавській області ДПП, лейтенанта поліції Василевського Владислава Васильовича, Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Шишацького районного суду Полтавської області із позовною заявою, в якій просив: визнати незаконними дії командира взводу БУПП в Полтавській області ДПП, лейтенанта поліції Василевського Владислава Васильовича, щодо складання постанови серії БАВ №208815 від 07 січня 2023 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу у сумі 425 гривень за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП; скасувати постанову серії БАВ № 208815 від 07 січня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в сумі 425 гривень за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження по справі закрити. В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем не доведено вини позивача у вчиненні останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, постанова винесена з грубим порушенням вимог чинного законодавства та є незаконною, у зв`язку з чим, просив суд вказану постанову скасувати, визнати дії поліцейського щодо її складення незаконними та стягнути з відповідачів на його користь судові витрати. Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 23.03.2023 року по справі № 551/35/23 позовні вимоги задоволено. Визнано незаконними дії командира взводу БУПП в Полтавській області ДПП, лейтенанта поліції Василевського Владислава Васильовича, щодо складання постанови серії БАВ № 208815 від 07 січня 2023 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу у сумі 425 гривень за порушення ч.1 ст. 126 КУпАП. Скасовано постанову серії БАВ №2 08815 від 07 січня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в сумі 425 гривень за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження по справі закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 1073,60 грн. на відшкодування сплаченого позивачем судового збору. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. За правилами ч. 1 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ст. 268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Сторони про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Також, у відповідності до положень ст. 268 КАС України на веб-порталі "Судова влада" розміщено повідомлення про виклик у судове засідання учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 07.01.2023 року, близько 09 годин 30 хвилин, ОСОБА_1 перебував в селищі Шишаки по вулиці Кирила Осьмака, 60/2 з метою купити ліки в аптеці, де до нього підійшли працівники поліції, які попросили його пред`явити посвідчення водія, технічний паспорт на належний йому автомобіль та поліс обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних ТЗ. ОСОБА_1 повідомив, що вказаних документів з ним поряд не має, оскільки він не керував транспортним засобом. Працівники поліції повідомили йому, що поряд на вулиці стоїть належний йому автомобіль, а саме ЗАЗ 110307-42, д.н.з. НОМЕР_1 , з чим він погодився, що даний автомобіль дійсно належить йому, але він ним не керував. Після цього, лейтенант поліції Василевський В.В. , не надавши ОСОБА_1 доказів керування останнім транспортним засобом, не пояснив причини вимоги водійського посвідчення та страхового полюса, виніс постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (за відсутність у водія ТЗ страхового полісу) за порушення ч.1 ст. 126 КУпАП. Не погодившись з винесеною постановою, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність належних і допустимих доказів, які підтверджують наявність у діях позивача об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а тому відповідачем не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Пунктом 1.3 ПДР України визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до п. 2.1 "г" ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з п. 2.4 ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1; дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу; дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю. Одночасно статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» закріплено, що саме водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно з п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу. Таким чином, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, зазначеними вище нормами визначено, що відповідно до законодавства України на вимогу поліцейського водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, окрім іншого, перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кiнозйомки, вiдеозапису. В силу приписів статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених. Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті. Таким чином положення абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», п. 21.3 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язують осіб, що керують транспортними засобами, мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Виключення з цього правила встановлені у пункті 13.1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». З указаним законодавчо визначеним обов`язком водіїв корелюються встановлені пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та статтею 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» повноваження органів Національної поліції щодо перевірки дотримання правил дорожнього руху, в тому числі в аспекті наявності у водія відповідного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16.08.2019 у справі № 524/126/17 та від 21.11.2019 у справі № 522/22180/16-а. Зі змісту спірної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він керуючи ТЗ не мав при собі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п.п. 2.1 «г» ПДР України. На підтвердження доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, в постанові мітиться посилання на відео з бодікамери 470016 та відео з відеореєстратора (п. 7 постанови). Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч. 1 ст.

126. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. За приписами ч. 1 ст. 8 Закону України від 02.07.2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. Відповідно до ст. 279 КУпАП, розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Статтею 268 КУпАП визначені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Згідно з ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про, зокрема, місце вчинення адміністративного правопорушення. Окрім того, ч. 3 ст. 283 КУпАП встановлюють, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених ч. 2 цієї статті, має містити також відомості, зокрема відомості про технічний засіб, яким здійснено фото- або відеозапис. Відповідно до ч. 1 ст. ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію" (в редакції Закону України № 1231-ІХ від 16.02.2021 року), поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на однострої, у/на службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 р. у справі № 338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. Колегія суддів зазначає, що відповідачем до суду першої інстанції, а також до апеляційної скарги надавалися CD-диски, на яких містяться чотири файли в архіві у форматі «p7s»: 1) «video_2023-01-09_10-40-28 Факт керування.mp4.p7s»; 2) «export-cdofp.mp4.p7s»; 3) «export-66hf7.mp4.p7s»; 4) «export-66hf7.mp4.p7s». Вкладені до цих додатків відеофайли підписані кваліфікованим електронним підписом. В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 послався на те, що 07.01.2023 року, близько 09 годин 30 хвилин, він дійсно перебував в селищі Шишаки по вулиці Кирила Осьмака, 60/2 з метою купити ліки в аптеці, де до нього підійшли працівники поліції, які попросили його пред`явити посвідчення водія, технічний паспорт на належний йому автомобіль та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ. Працівники поліції повідомили йому, що поряд на вулиці стоїть належний йому автомобіль, а саме ЗАЗ 110307-42, д.н.з. НОМЕР_1 , з чим він погодився, що даний автомобіль дійсно належить йому, але вказав, що він ним не керував. Переглянувши відеофайл «video_2023-01-09_10-40-28 Факт керування.mp4.p7s», судом апеляційної інстанції встановлено, що під час руху патрульного автомобіля, з прилеглої до вулиці, по якій рухався цей патрульний автомобіль, а саме з правої сторони, здійснював виїзд на перехрестя автомобіль марки ЗАЗ, зеленого кольору, але на відеозаписі не зафіксовані ані номерні знаки автомобіля, ані особу, яка ним керувала (00:00:01 - 00:00:04). Надалі (00:00:05 - 00:00:24) на відеозаписі не фіксується рух автомобіля марки ЗАЗ, зеленого кольору, а з 00:00:25 по 00:00:38 (з далекої відстані) фіксується автомобіль марки ЗАЗ, зеленого кольору, який не перебуває у русі та з якого виходить невстановлена особа, оскільки належних доказів, що це був саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять. На інших відеофайлах також не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки ЗАЗ 110307-42, д.н.з. НОМЕР_1 . В постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Згідно останньої правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 жовтня 2019 року по справі №161/7068/16-а поліцейський має право вимагати у водія пред`явлення документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що така особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, враховує вказані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення. Враховуючи, що досліджені судом відеофайли не фіксують саме факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки ЗАЗ 110307-42, д.н.з. НОМЕР_1 , як власне і самого факту зупинення цього транспортного засобу працівниками поліції під час руху автомобіля, а вимога надати посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та в подальшому - страхового полісу мала місце лише після того, як ОСОБА_1 підійшов до автомобіля після виходу із торгового закладу (як вказує позивач - із аптеки), суд дійшов висновку, що у позивача не виникло обов`язку пред`являти, зокрема, страховий поліс, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що постанова серії БАВ № 208815 від 07 січня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в сумі 425 гривень за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю. У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування в цій частині відсутні. Що стосується рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій командира взводу БУПП в Полтавській області ДПП, лейтенанта поліції Василевського Владислава Васильовича, щодо складання постанови серії БАВ №208815 від 07 січня 2023 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу у сумі 425 гривень за порушення ч.1 ст. 126 КУпАП, суд апеляційної інстанції зазначає, що посадова особа органів Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням ПДР України його учасниками, які реалізуються, зокрема, шляхом розгляду справ про адміністративні правопорушення у разі їх виявлення. В свою чергу, у випадку встановлення під час судового розгляду справи відсутності факту скоєння особою адміністративного правопорушення чи відсутності доказів, які підтверджують такий факт, належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, є скасування відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення у судовому порядку, а не визнання протиправними дій поліцейського. Зазначене узгоджується з приписами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, де зазначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, що рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 23.03.2023 року по справі № 551/35/23 в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій командира взводу БУПП в Полтавській області ДПП, лейтенанта поліції Василевського Владислава Васильовича, щодо складання постанови серії БАВ №208815 від 07 січня 2023 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу у сумі 425 гривень за порушення ч. 1 ст. 126 КУпАП прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям в цій частині нового судового рішення, про відмову задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 23.03.2023 року по справі № 551/35/23 скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання незаконними дій командира взводу БУПП в Полтавській області ДПП, лейтенанта поліції Василевського Владислава Васильовича, щодо складання постанови серії БАВ №208815 від 07 січня 2023 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу у сумі 425 гривень за порушення ч.1 ст. 126 КУпАП та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. В іншій частині рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 23.03.2023 року по справі № 551/35/23 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло Повний текст постанови складено 15.05.2023 року