Постанова 4855 № 580/2278/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2278/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Бараненка І.І., Черпіцької Л.Т., секретаря Суркової Д.О., за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_2, адвокат Ярмак Г.М., від відповідача - не прибув, третя особа ОСОБА_1 - не прибув, третя особа ТОВ «Вісник Трейд» - Пушкарьов Д.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісник Трейд», про визнання протиправним та скасування наказа, зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року, - В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року ОСОБА_2 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_2 ) звернувся у суд з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач, МЮ України) про визнання протиправним та скасування наказа, зобов`язання вчинити дії. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2019 року до участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляються самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 (далі - третя особа 1, ОСОБА_1 ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Вісник Трейд» (далі - третя особа 2, ТОВ «Вісник Трейд». Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року провадження у справі закрито через неналежність її адміністративній юрисдикції. Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем з перевищенням повноважень. До того ж, у позивача відсутній спір щодо корпоративних прав з бувшим засновником товариства. Також зазначає, що ані рішення загальних зборів учасників, ані реєстраційні дії, які були вчинені на їх підставі, не є предметом спору. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з таких підстав. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір не може бути вирішено у межах розгляду адміністративної справи, оскільки потребує оцінки правомірності не лише наказа МЮ України № 1172/5 від 10 квітня 2019 року на предмет дотримання процедури його прийняття, але й рішення загальних зборів підприємства та реєстраційних дій, які були вчинені на його підставі, на предмет їх відповідності нормам матеріального права. Колегія суддів уважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Як убачається із матеріалів справи, звертаючись до суду з відповідним позовом, ОСОБА_2 зазначає, що за результатами розгляду скарги третьої особи 1, яка таку не підписувала, відповідачем скасовано реєстраційні дії, проведені за результатами укладення між позивачем та третьою особою 1 договора купівлі - продажу корпоративних прав. Більше того, на підставі оскаржуваного наказа, проведено реєстрацію права власності на частки у статутному капіталі третьої особи 2 за третьою особою 1 та іншою фізичною особою. Акцентуючи увагу суду на тому, що спору з приводу корпоративних прав з третьою особою 1 позивач не має, останній просить визнати оскаржуваний наказ в частині протиправним та скасувати, а також зобов`язати відповідача відновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про третю особу 2, які існували станом на 08 квітня 2019 року. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб місцевих органів виконавчої влади, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України та статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку адміністративного судочинства. Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно пункта 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. За правилами пункта 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Зі змісту пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України випливає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, у тому числі, іншим суб`єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних (публічно-владних) управлінських функцій. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Наведеними положеннями процесуального закону окреслюється перелік повноважень адміністративного суду при вирішенні питання про правомірність рішень, дій чи бездіяльності осіб, яким делеговані повноваження зі здійснення владних (публічно-владних) управлінських функцій. Викладене, на переконання судової колегії, підтверджує відсутність в адміністративних судів правових підстав для вирішення питань про право у межах оскарження таких дій, рішень чи бездіяльності. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень. Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом МЮ України від 10 квітня 2019 року №1172/5 «Про скасування реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача. Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття позивачем, а також іншими особами, права власності на корпоративні права ТОВ «Вісник Трейд» і можуть впливати на майнові права та інтереси учасників справи, судова колегія приходить до висновку, що, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, такий спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Тобто предметом спору у цій справі є визнання права власності на майно, оскільки зазначені позовні вимоги приводять до вирішення питання про право власності на це майно. Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права на майно - корпоративні права, тобто права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. З наведеного можна зробити висновок про те, що правовідносини, що склалися між сторонами, є цивільно-правовими та не можуть бути предметом спору в адміністративному процесі, оскільки в цьому випадку є спір про право цивільне. Слід вказати, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів. Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчої-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речове право, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства. Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04 червня 2019 року у справі № 821/1504/17. Отже, висновок суду першої інстанції про закриття провадження у справі є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеними висновками з посиланням на сталу судову практику у аналогічних правовідносинах. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді І.І. Бараненко Л.Т. Черпіцька (Повний текст постанови складений 06 лютого 2020 року.)