Постанова 4801 № 142/955/19

Справа № 142/955/19 Провадження № 22-ц/801/244/2020 Категорія: 16 Головуючий у суді 1-ї інстанції Щерба Н. Л. Доповідач:Марчук В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 рокуСправа № 142/955/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: головуючої: Марчук B.C., суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В., секретар : Константинов А.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №4 у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу № 142/955/19 за позовом ОСОБА_1 до Піщанської районної державної адміністрації, Фермерського господарства «Лівон», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, за апеляційною скаргою Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2019 року, постановлену під головуванням судді Щерба Н.Л. у приміщенні Піщанського районного суду Вінницької області, дата складання повного тексту ухвали невідома, в с т а н о в и в : У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся у Піщанський районний суд Вінницької області з даним позовом. Просив суд: визнати протиправним та скасувати розпорядження Піщанської РДА від 28.03.2006 року №85 «Про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 76,3314 га, укладений між Піщанською РДА та ФГ «ЛІВОН» терміном на 25 років, який зареєстровано у Державному підприємстві «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» від 14 квітня 2006 року за №040680900003; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яку проведено 14 квітня 2006 року, на підставі договору оренди землі від 28.03.2006 року, зареєстрованого у Державному підприємстві «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» за №040680900003. Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2019 року встановлено, що справа належить до юрисдикції та підсудна Піщанському районному суду Вінницької області, тому постановлено прийняти її до розгляду і відкрити провадження у справі. Не погодившись з даною ухвалою суду першої інстанції, Піщанська РДА Вінницької області оскаржила її в апеляційному порядку в частині порушення правил підсудності, як незаконну. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що одне з питань, яке позивач просить суд це визнати незаконними та скасувати розпорядження Піщанської РДА від 28.03.2006 року №85 «Про надання земельних ділянок для ведення фермерських господарств». Отже, даний спір у справі є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень, який реалізував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. Також, скаржник зазначає, що предмет спору стосовно майна або майнових прав відсутній, оскільки позивач не набув ще права власності на земельну ділянку, тобто заявлена вимога щодо скасування вище вказаного розпорядження є основною, а не похідною від спору стосовно такого майна або майнових прав. Враховуючи зазначене, апелянт зазначає, що з урахуванням норм ст. 19 ЦПК України, ст. 2, 4, 19 КАС України дане питання відноситься до адміністративної юрисдикції. Що стосується іншого питання, яке порушено в позовній заяві, щодо визнання недійсним договору оренди, то скаржник зазначає, що воно відноситься до юрисдикції господарських судів. Просить суд скасувати ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 22.11.2019 року. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, де він просить залишити апеляційну скаргу Піщанської РДА Вінницької області без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін. Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з огляду на наступне. За нормою ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість судове рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до норми ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно частин першої п`ятої ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення зазначеним правовим вимогам відповідає в повній мірі. Як вбачається із матеріалів справи, 18.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся у Піщанський районний суд Вінницької області з позовом до Піщанської РДА, ФГ «Лівон», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі, та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Просив суд: визнати протиправним та скасувати розпорядження Піщанської РДА від 28.03.2006 року №85 «Про надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства»; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки загальною площею 76,3314 га, укладений між Піщанською РДА та ФГ «ЛІВОН» терміном на 25 років, який зареєстровано у Державному підприємстві «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» від 14 квітня 2006 року за №040680900003; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яку проведено 14 квітня 2006 року, на підставі договору оренди землі від 28.03.2006 року, зареєстрованого у Державному підприємстві «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» за №040680900003. Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява подана з додержанням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України таналежить до юрисдикції і підсудна Піщанському районному суду Вінницької області. Колегія Вінницького апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст. 4 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Згідно п.1 ч.2 ст. 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до п.3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01 березня 2013 року вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв`язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Тобто, за загальним правилом у порядку цивільного судочинства суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Так згідно ч. 1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Відповідно до фактичних обставин справи, спірні правовідносини виникли між учасниками справи у зв`язку з правом оренди земельної ділянки, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України. За практикою Європейського суду з прав людини (наприклад рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України») суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15. Щодо доводів апеляційної скарги, що питання про визнання недійсним договору оренди відноситься до юрисдикції господарських судів, то вони також не відповідають діючому законодавству та не впливають на законність оскаржуваної ухвали суду, виходячи з наступного. За змістом п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, на яку посилається скаржник,юрисдикція господарських судів поширюється на спори, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороно яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. Позивач не вказував про наявність у нього статусу підприємця, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач є ФОП, отже твердження апелянта про юрисдикцію господарських судів заявленого позову є помилковим. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, як постановлену з додержанням норм матеріального та процесуального права в частині підсудності, залишити без змін, в силу ст. 375 ЦПК України. На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Піщанської районної державної адміністрації Вінницької області залишити без задоволення. Ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 22 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуюча суддя: В.С. Марчук Судді: М.В. Матківська В.В. Сопрун