Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2447/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2447/19 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Пилипенко О.Є., Файдюка В.В., секретаря Суркової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заробітної плати. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року позов задоволено. Ухвалою суду від 11 грудня 2019 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про стягнення судових витрат. Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірне з`ясування обставин справи, просить її скасувати, а заяву про стягнення судових витрат задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Кодекс адміністративного судочинства України не містить застережень щодо строків подання доказів на підтвердження понесених судових витрат, протягом п`яти днів після винесення рішення у справі можуть бути подані докази лише у справах, що розглядаються у загальному позовному провадженні. Відзиві на апеляційну скаргу не надійшов. Апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження на підставі пункта 2 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні заяви позивача про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем з моменту отримання ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи не подано доказів на підтвердження витрат, заявлених до відшкодування. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного. У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною 7 вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Частинами 1, 3 - 5 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Суд першої інстанції за результатами розгляду позову дійшов висновку, що судові витрати не підлягають розподілу, оскільки позивачем не надано доказів понесення інших, ніж судовий збір, судових витрат. Таким чином, судом вирішено питання щодо стягнення судових витрат у справі. Судова колегія звертає увагу, що на сторінці 10 позовної заяви ОСОБА_1 просив про відшкодування судових витрат в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, ані у позовній заяві, ані у відповіді на відзив, не згадувалось питання щодо понесених ним судових витрат, які він визначає у заяві як «витрати на придбання поштового конверта (162х229) в сумі 1,20 грн; витрати по направленню поштового відправлення Укрпошта Експрес на адресу Черкаського окружного адміністративного суду в сумі 22,00 грн; витрати, пов`язані із підготовкою позовної заяви по набору текста, копіюванню додатків, роздрукування заяви в паперовому вигляді для суду та сторонам в справі в 3 примірниках на 54 сторінках в сумі 311,04 грн.». Позивачем у заяві про стягнення судових витрат не викладено доводів, які б свідчили про неможливість звернутись до суду із відповідною вимогою під час перебування справи у провадженні суду, з огляду на те, що відповідні витрати здійснені до звернення з позовом до суду. Наведене свідчить про відсутність визначених у пунктах 1 і 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для постановлення судом додаткового рішення, адже позивачем не виконано вимог частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої, докази на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Отже, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про стягнення судових витрат є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними висновками. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді О.Є. Пилипенко В.В. Файдюк