Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/12218/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 04 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 160/12218/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач), суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 (суддя першої інстанції Дєєва МВ.) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі №160/12218/19 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дії, визнання недійсним повідомлення та зобов`язати вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 04.12.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області визнання незаконними дії Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо майбутнього вивільнення ОСОБА_1 з посади державного реєстратора державної реєстраційної служби речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень райдержадміністрації у зв`язку із скороченням штатної чисельності районної державної адміністрації та визнати недійсним повідомлення про вивільнення ОСОБА_1 державного реєстратора державної реєстраційної служби речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень райдержадміністрації, залишення ОСОБА_1 на посаді державного реєстратора Дніпровської районної державної адміністрації перевівши його до структурного підрозділу районної державної адміністрації на посаду «державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації та надання адміністративних послуг», як такого, що має переважне право на залишенні на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Разом із матеріалами позову до суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, відповідно до якої просив заборони Дніпровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області приймати рішення, зокрема, шляхом видання наказів, розпоряджень інших формах, про звільнення ОСОБА_1 з посади державного реєстратора структурного підрозділу райдержадміністрації у зв`язку із скороченням штатної чисельності районної державної адміністрації; у зв`язку із упорядкуванням структури апарату державної адміністрації тимчасово перевести ОСОБА_1 на посаду державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації та надання адміністративних послуг районної державної адміністрації до вирішення даної справи по суті та заборони Дніпровській районній державній адміністрації Дніпропетровської області приймати рішення зокрема, шляхом видання наказів, розпоряджень інших формах, про прийняття будь-якої особи на посаду державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації та надання адміністративних послуг районної державної адміністрації. В обґрунтування заяви зазначено, що оскаржуване повідомлення та дії відповідача мають очевидні ознаки протиправності, тому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Ухвалою від 05.12.2019 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовив. В апеляційній скарзі на ухвалу суду першої інстанції апелянт вказує на протиправність дій відповідача та необґрунтованість спірного повідомлення. За результатами апеляційного перегляду просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Визначаючись щодо заяви про забезпечення позову, суд виходив з такого. Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову. Відповідно до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За змістом ч. 4 ст. 150 КАС України подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Відповідно до положень ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін. Законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є: - невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; - наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності; - наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду. Із аналізу наведеного видно, що обов`язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтована заява сторони в тому рахунку й з зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення та неможливість в подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Оцінюючи доводи заявника суд зазначає, що законодавство передбачає ефективні засоби відновлення в судовому порядку прав незаконно звільненої особи роботодавцем: 1) рішення суду про поновлення на посаді підлягає до негайного виконання; 2) за весь час вимушеного прогулу на користь незаконно звільненої особи стягується середній заробіток; 3) у випадку затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді особа вправі позиватися про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду. Позивачем в свою чергу в позовній заяві вже заявлено вимогу про поновлення на посаді, а тому для відновлення його прав йому не потрібно буде звертатися до суду з додатковим позовом та докладати значних зусиль. Відповідність законодавству оскаржуваного акту, а саме повідомлення про майбутнє вивільнення, буде встановлена за наслідками розгляду справи по суті. У випадку задоволення позовних вимог це буде підставою для наступного поновлення позивача, що і буде поновленням його порушеного права, тоді як зупинення дії оскаржуваного акту є неспівмірним заходом та порушуватиме баланс між інтересами позивача та суспільними інтересами. Отже, суд не встановив підстав вважати, що буде неможливо виконати чи виконання такого рішення буде суттєво ускладнено. Крім того, суд не встановив очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень. Для правової оцінки позовних вимог, належить провести розгляд справи по суті та встановити фактичні обставини справи. Тому суд також не встановив підстав для забезпечення позову з мотивів очевидної протиправності рішень суб`єкта владних повноважень, що призводить до порушення прав, свобод та інтересів позивача. За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову є правомірним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 315,316, 320,321,322 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2019 в адміністративній справі №160/12218/19 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст.328,329 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст постанови складено 06.02.2020 року. Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко суддя С.В. Білак суддя В.А. Шальєва