Ухвала КЦС ВС № 415/5706/19

Ухвала 03 лютого 2020 року м. Київ справа № 415/5706/19 провадження № 61-2163ск20 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Луганського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитного договору. Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до договору від 16 липня 2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2 400,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконувала належним чином, внаслідок чого станом на 30 квітня 2019 року в неї виникла заборгованість у сумі 223 352,95 грн, яка складається із: 2 299,20 грн - заборгованість за кредитом, 215 011,90 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 6 041,85 грн - нарахована пеня та комісія. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути із відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 16 липня 2011 року в розмірі 122 371,26 грн, яка складається із: 2 299,20 грн - заборгованість за кредитом, 120 072,06 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом із 16 липня 2011 року по 31 липня 2018 року та судові витрати у розмірі 1 921,00 грн. Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 30 серпня 2019 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено. Суд першої інстанції виходив із того, що при розгляді справи не підтверджено факт укладення кредитного договору між сторонами у справі, не надано доказів існування між сторонами взаємних прав та обов`язків, що є підставою для відмови у задоволені позову. Постановою Луганського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 30 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 16 липня 2011 року в сумі 2 299,20 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що фактично отримані та використані відповідачем кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, що свідчить про порушення прав банку, а тому останній вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про стягнення заборгованості за відсотками, штрафами, апеляційний суд виходив із того, що витяг з тарифів та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах цієї справи, не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. У січні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Луганського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом, та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у вказаній частині, в іншій частині - залишити без змін. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на постанову Луганського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року необхідно відмовити з таких підстав. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8). Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. За правилом пункту 1 частини другої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є стягнення 122 371,26 грн, що є меншим, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб 210 200,00 грн (2 102,00 грн ? 100), а тому у розумінні ЦПК України справа є малозначною. Крім того, при визначенні справи малознаною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, є безпідставними, оскільки з метою забезпечення єдності правозастосовчої практики Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зробила правовий висновок, згідно із яким Умови та правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Висновки, зроблені судом апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні, відповідають правовому висновку, зазначеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Доводи касаційної скарги про те, що зазначена справа має виняткове значення для заявника, оскільки невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором щодо своєчасності повернення наданих кредитних коштів, а також процентів за користування ними, тягне за собою загрозу для можливості повернення банком залучених коштів вкладників, ставить під загрозу репутацію банку, порушує його права та інтереси, перешкоджає стабільній роботі банку, є необґрунтованими, оскільки вони по своїй суті є викладом суб`єктивних суджень заявника, нічим не підтверджені, а тому не можуть бути підставою для висновків про наявність обставин, за яких рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки АТ КБ «Приватбанк» подало касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі. Керуючись статями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Луганського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя О. В. Ступак