Постанова 4824 № 756/12235/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №756/12235/17 головуючий у І інстанції: Луценко О.М. провадження 22-ц/824/2833/2020 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 05 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Сліпченка О.І., Гуля В.В., Сушко Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», Моторне (транспортне) страхове бюро України про відшкодування шкоди. ВСТАНОВИВ: У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся з вищевказаним позовом який обґрунтовано тим, що 07 квітня 2016 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем « Toyota Yaris» д.н.з. НОМЕР_1 по вул.. Чорнобильська 15-а, в м. Києві, не врахувавши дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Citroen C4» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 20.05.2016р. встановлено вину ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та притягнуто до адміністративної відповідальності. Згідно звіту про оцінку автомобіля « Citroen C4» д.н.з. НОМЕР_2 від 19 липня 2016 року, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача в результаті його пошкодження в ДТП становить 55 046,94 грн. Позивач звертався до Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» (надалі ПрАТ «Страхова компанія «Україна») страхової компанії про виплату страхового відшкодування, однак виплата здійснена не була. Крім того, позивач поніс витрати пов`язані з проведення експертного досліджування та оформлення звіту в розмірі 700,00 грн. та зазнав душевних страждань у зв`язку із заподіянням пошкодження його майна, яку оцінює в 6 000,00 грн. просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду - 55046,94грн., інфляційні збитки - 12 115,53грн., три відсотка річних - 2 372,51грн., витрати на проведення оцінки - 700,00грн., моральну шкоду в розмірі 6000,00грн. та судовий збір - 762,35грн. Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача матеріальну шкоду - 55046,94грн., інфляційні збитки - 12 115,53грн., три відсотка річних - 2 372,51грн., витрати на проведення оцінки - 700,00грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00грн. та судовий збір-762,35грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що місцевий суд не врахував того, що обов`язок по відшкодуванню лежить на ПрАТ «Страхова компанія «Україна», в якій було застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача. Вважає, що розмір майнової шкоди є недоведеним та крім того, матеріали справи не містять, що саме вказану суму позивачем було витрачено на відновлювальний ремонт. У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача - адвокат Лавренко О.А. вказує, що цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, оскільки на момент укладення договору ПрАТ «Страхова компанія «Україна» не мала права укладати договори з обов`язкового страхування. Зауважує, що звіт про оцінку автомобіля, в якому встановлено розмір матеріального збитку, проведено експертною компанією у відповідності до чинного законодавства, інших доказів, які б вказували на невідповідність висновку дійсним обставинам матеріали справи не містять. Вважає, що місцевим судом було вірно з`ясовано обставини справи, а висновки є законними та обґрунтованими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами; 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів 3) показань свідків. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний засіб позивача пошкоджено з вини ОСОБА_1 , а тому останній повинен нести відповідальність за заподіяну шкоду. Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що на момент вчинення ДТП відповідальність за завдання шкоди автомобілем відповідача була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АІ/5591824, виданий Приватним Акціонерним Товариством «Страхова Компанія «Україна». Приватним Акціонерним Товариством «Страхова Компанія «Україна» не було здійснено виплату страхового відшкодування. Згідно звіту про оцінку автомобіля від 19.07.2016 року, складеного оцінювачем ТОВ «Український експертний центр «Експрес-сервіс Авто», вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача в результаті його пошкодження в ДТП становить 55 046,94 грн. (а.с. 25-39). Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст. 981 ЦК України договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним. За змістом ст. 979 ЦК України та ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Згідно зі ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Відповідно до ст. 18 Закону України "Про страхування" факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Відповідно до п. 49.1 ст. 49 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності має право здійснювати страховик, який: має ліцензію на здійснення даного виду страхування; є членом МТСБУ. Згідно із ст. 52 цього Закону передбачено: -пунктом 52.1. Членство страховика в МТСБУ припиняється у разі виключення такого страховика із членів МТСБУ або втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ. -пунктом 52.4. Страховик у разі припинення його членства в МТСБУ втрачає право укладати будь-які договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Припинення повного членства в МТСБУ позбавляє страховика права укладати договори міжнародного страхування. -пунктом 52.5. Страховик, членство (у тому числі повне) якого припинено, зобов`язаний виконати свої зобов`язання згідно з укладеними ним договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до даних довідки МТСБУ, зміст якої також підтверджується загальновідомим даними веб-сайту МТСБУ щодо перевірки статусу чинності полісу внутрішнього страхування за результатами пошуку за номером полісу " АІ /5591824", в графі "Статус страховика" зазначено - "Страховик позбавлений права укладати договори страхування ОСЦПВВНТЗ з 01.07.15". Крім того, зазначено, що поліс може бути визнаний недійсним, відмітки про те, що поліс станом на 07 квітня 2016 являється діючим довідка МТСБУ не містить. У відповідності до матеріалів справи, розпорядженням Нацкомфінпослуг 03 квітня 2015 року ПрАТ «Страхова Компанія «Україна» зупинено дію ліцензії на провадження страхової діяльності, яке набрало чинності 10 квітня 2015 року (а.с. 144). Розпорядженням Нацкомфінпослуг 30 квітня 2015 року ПрАТ «Страхова Компанія «Україна» анульовано ліцензію на провадження страхової діяльності у формі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Враховуючи вищезазначене, ПрАТ «Страхова Компанія «Україна» з 10 квітня 2015 року не мало права укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Колегія суддів, надаючи оцінку наданого примірнику страхового полісу АІ /5591824 (а.с.172) та доводам сторін щодо цього доказу, вказує на наступне. Статтею 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" (надалі - Закон) передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону суб`єктами страхування укладаються такі види договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - внутрішній договір страхування); договір міжнародного обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - договір міжнародного страхування). Внутрішні договори страхування діють виключно на території України. Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору. Згідно п. 17.2 ст. 17 Закону унормовано, що поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Отже, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є єдиною формою внутрішнього договору страхування, що посвідчує факт укладення такого договору, інформація про який зберігається в єдиній централізованій базі МТСБУ. При цьому, оригінал вказаного полісу знаходиться у страхувальника, а у страховика залишається лише копія для звіту. Пункт 22.1. ст. 22 Закону визначає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про страхування" договори страхування укладаються відповідно до правил страхування, правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Відповідно до п. 2.1.3, 2.1.5 Положення про особливості укладання договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27 жовтня 2011 №673, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за №1483/20221, при укладанні внутрішнього договору страхування страховик зобов`язаний посвідчувати факт укладання внутрішнього договору страхування полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зразок якого затверджено Уповноваженим органом за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). Внутрішній договір страхування набирає чинності з моменту, зазначеного в полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що посвідчує укладання такого договору. Згідно із п. 2.2.2 вказаного Положення інформація про укладення внутрішнього договору страхування щодо транспортного засобу, що підлягає обов`язковому технічному контролю, надається страховиком до єдиної централізованої бази МТСБУ. При цьому, п. 55.1 ст. 55 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що з метою організації обміну інформацією про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників. Відповідно до Зразка та технічного опису поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 29 серпня 2011 №558, після заповнення страхових документів оригінал поліса видається страхувальнику, копія залишається у страховика для звіту. З системного аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що підставою для виплати страховою компанією страхового відшкодування при настанні відповідного страхового випадку є наявний та діючий на момент ДТП поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, який заповнений у формі, затвердженій Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 29 серпня 2011 №558. Саме поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначає умови здійснення виплати страхового відшкодування. Примірник наданого відповідачем полісу не містить даних особи (страхового агенту), яка діяла від імені юридичної особи. При цьому відповідно до статті 15 Закону України "Про страхування" страхові агенти - це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика, і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат, а також збирають інформацію про відповідні види страхових послуг та страховиків - конкурентів, здійснюють аналіз ринкового середовища. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком. Згідно даних примірника страхового полісу № АІ /5591824 в пункті 10 зазначено про сплату страхового платежу 29 квітень 2015 року. Разом з тим, об`єктивних даних, які давали б підстави уважати про сплату страхового платежу, матеріали справи не містять, а відповідне позначення у примірнику договору таким доказом не уважається, оскільки не визначено особу, яка діяла від імені страхової компанії. Наведені вище обставини у сукупності дають підстави для висновку про те, що за відсутності можливості ідентифікації підпису уповноваженої особи страховика, доказів про внесення страхового платежу, відсутності в єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відомостей про цей поліс та відсутність ПрАТ «Страхова Компанія «Україна» права укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності 30 квітня 2015 року - договір між сторонами є не укладеним. З огляду на вищевказане, посилання в апеляційній скарзі на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована є необґрунтованими, а тому то потерпілий не позбавлений права вимагати відшкодування такої шкоди на підставі загальних правил, передбачених законодавством, а обов`язок по відшкодуванню завданої шкоди лежить на ОСОБА_1 , як особою, яка є її заподіювачем. Доводи апеляційної скарги, щодо невідповідності розміру майнової шкоди є необґрунтованим, оскільки відповідач не вказує, в чому полягає невідповідність встановленого матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля «CitroenC-4» (д.н.з. НОМЕР_2 ). Колегія суддів зауважує, що пошкодження зазначені в розрахунку збігаються із зазначеними пошкодженнями при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, де міститься підпис ОСОБА_1 , чим він підтвердив наявність пошкодження транспортних засобів. Доказів спрямованих на спростування Звіту № 95-А про оцінку автомобіля «CitroenC-4» (д.н.з. НОМЕР_2 ) відповідачем до матеріалів справи не долучено. Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Розмір відшкодування моральної шкоди, відповідно до роз`яснень, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Обґрунтовуючи наявність і розмір моральної шкоди, позивач зазначав, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_1 зазнав насамперед фізичних страждань та суттєвих змін у звичайному, сталому для нього ритмі життя, оскільки для пересування йому необхідний був автомобіль. Душевні страждання відчував, оскільки не розумів, чи зможе він відновити своє порушене право, отримати відшкодування завданої шкоди з огляду на те, що страхова компанія, послугами якої користувався відповідач є неплатоспроможною. Факт заподіяння моральної шкоди позивачу на думку суду є доведеним і очевидним, оскільки є наслідком протиправної поведінки винуватця дорожньо-транспортної пригоди. Вирішуючи питання про розмір відшкодування, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймаючи до уваги необережну форму вини ОСОБА_1 по відношенню до наслідків, колегія суддів вважає, що місцевий суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо розміру суми - 1000 грн., який в даному випадку буде достатнім для компенсації завданої моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку. Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку. Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «05» лютого 2020 року. Головуючий Судді: