Постанова 4824 № 357/4279/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №357/4279/2018 Головуючий у І інстанції - Кошель Б.І. апеляційне провадження №22-ц/824/2786/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Суханова Є.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Березовенко Р.В., Лівінського С.В. розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №357/4279/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: 27 червня 2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області ухвалено рішення у цивільній справі №357/4279/18 за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, яким у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. 08 липня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про ухвалення додаткового рішення у зазначеній цивільній справі, оскільки при ухваленні рішення судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат. Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2019 року стягнуто з АТ «КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції АТ «КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням всіх обставин справи та невідповідності висновків суду обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилається на те, що відповідач мав подати суду розрахунок витрат часу, витраченого адвокатом на ведення справи в суді, на участь в судовому розгляді та на вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. Витрати на правову допомогу повинні бути підтверджені документально. Вирішуючи питання стягнення з АТ «КБ «Приватбанк» витрат на правову допомогу суд повинен врахувати положення законодавства про граничний розмір їх компенсації, та з`ясувати, який саме розмір такої компенсації підлягає сплаті на користь відповідача. Просило, скасувати додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2019 року, відмовити ОСОБА_1 у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Ухвалюючи додаткове рішення та стягуючи з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України. Так, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у позові - на позивача. З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами законодавства з огляду на наступне. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 2,70 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу. Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом. За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника, адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі виливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи. Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1 ) у разі задоволення позову - на відповідача; 2 ) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або мас сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази, подаються, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до умов договору про надання правничої допомоги №10 від 19 травня 2019 року Адвокатське бюро «Кузьменко Світлани», в особі керуючого бюро Кузьменко С.В. який діє на підставі статуту прийняло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 правничу допомогу. Згідно п. 3.1 сторони домовились, що клієнт зобов`язується оплатити Адвокатському бюро винагороду в розмірі 10 000 грн. ОСОБА_1 здійснила оплату за правничу допомогу адвоката на суму 5 000 грн, що підтверджується квитанцією №1-913К від 21 травня 2019 року. Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про ухвалення додаткового рішення та стягнення з Банку на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Згідно вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, які судом правильно застосовані. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а додаткове рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» залишити без задоволення. Додаткове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 липня 2019 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Є.М. Суханова Судді Р.В. Березовенко С.В. Лівінський