Постанова 4803 № 213/3540/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2102/20 Справа № 213/3540/19 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо збагачувальний комбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Південний гірничо збагачувальний комбінат» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК, України,без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційні скарги ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Південний гірничо збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року, яке постановлено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 28 листопада 2019 року,- В С Т А Н О В И В: В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо збагачувальний комбінат», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Південний гірничо збагачувальний комбінат» (далі - АТ «ПівдГЗК») і просив стягнути у відшкодування моральної шкоди 166 920 грн., у зв`язку з отриманим ним професійним захворюванням на виробництві, внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. Висновком МСЕК від 04 липня 2019 року позивачу було первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких 25% по вібраційній хворобі та 15% по ХОЗЛ. Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «ПівдГЗК» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 60 000 грн. без утримання податку з доходів з фізичних та на користь держави стягнуто судовий збір у сумі 768,40 грн. В іншій частині позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить змінити рішення суду в частині розміру стягнутої судом моральної шкоди, задовольнивши позовні вимоги позивача у повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт вказує на те, що визначений судом розмір моральної шкоди 40 000 грн. є значно заниженим, таким, що не відповідає глибині моральних страждань позивача, які він відчуває з урахуванням отриманих ним професійних захворювань, необхідності постійного лікування та проходження чисельних оглядів МСЕК. Вказує, що суд при визначенні розміру моральної шкоди не врахував, що причиною виникнення у позивача професійних захворювань є тривалий час роботи в шкідливих умовах праці, що призвело до стійкої втрати професійної працездатності в розмірі 40%, у зв`язку з чим позивач позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, оскільки з моменту отримання хронічних професійних захворювань позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, позивач внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані позивача, який, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Вважає, що судом першої інстанції не враховано роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». В апеляційній скарзі відповідач АТ «ПівдГЗК», який є правонаступником ПАТ «ПівдГЗК» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом першої інстанції залишено поза увагою роз`яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди». Посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди. Також суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність протиправних дій відповідача, як обов`язкової умови відшкодування шкоди, не врахував що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці. Вважає, що обов`язок АТ «ПівдГЗК», який є правонаступником ПАТ «ПівдГЗК» відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, відсутній, оскільки факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами; зокрема, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. У відзиві на апеляційну скаргу представника позивача, АТ «ПівдГЗК», який є правонаступником ПАТ «ПівдГЗК» зазначає, що в апеляційній скарзі не зазначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони були враховані та взяті судом до уваги. Також вважає, що зазначені вимоги в апеляційній скарзі щодо збільшення моральної шкоди є необґрунтованими, тому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу представника позивачки. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційних скарг, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача АТ «ПівдГЗК», який є правонаступником ПАТ «ПівдГЗК» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював з 29 червня 1990 року по 20 грудня 2002 року на посаді помічника машиніста екскаватора, з 20 грудня 2002 року по 20 травня 2019 року - машиністом екскаватора на ПАТ «ПівдГЗК», правонаступником якого є АТ «ПівдГЗК». 05 липня 2019 року звільнений за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с. 29-36). Відповідно до п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 травня 2019 року, професійні захворювання у позивача виникли внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та недосконалості робочого місця, де ОСОБА_1 підпадав під вплив пилу, концентрація якого, перевищувала нормативні показники та вібрації, рівень якої перевищував нормативні показники (а.с. 13). Відповідно до п. 17 Акту, причиною професійного захворювання позивача є наявність на робочому місці пилу з вмістом вільного діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 2,6-7,5 разів перевищує ГДК та еквівалентний рівень загальної вібрації перевищує ГДК (а.с. 13). Висновком МСЕК від 04 липня 2019 року позивачу первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням, з яких 25% по вібраційній хворобі та 15% по ХОЗЛ (а.с. 9-10). Суд, частково задовольняючи позов, виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримані позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язані з виробництвом, і наявності у зв`язку з цим підстав, передбачених ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди. Колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, однак не погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне. Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці»,державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з матеріалів справи, згідно Акту розслідування професійного захворювання від 20 травня 2019 року, професійні захворювання у позивача виникли внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та недосконалості робочого місця, де ОСОБА_1 підпадав під вплив пилу, концентрація якого, перевищувала нормативні показники та вібрації, рівень якої перевищував нормативні показники (а.с. 13). При цьому, добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов`язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку. У п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність протиправних дій відповідача, як обов`язкової умови відшкодування шкоди, не врахував що позивач був попереджений про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих факторів і їх вплив на здоров`я та свідомо приймав запропоновані йому умови праці, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 пропрацював на підприємстві відповідача в період з 1990 року по 2019 рік. Відповідно до п. 17 Акту, причиною професійних захворювань позивача є наявність на робочому місці пилу з вмістом вільного діоксину кремнію від 10% до 70% в повітрі робочої зони в 2,6-7,5 разів перевищує ГДК та еквівалентний рівень загальної вібрації перевищує ГДК (а.с. 13). Висновком МСЕК від 04 липня 2019 року позивачу первинно встановлено 40 % втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями, з яких 25% - по вібраційній хворобі та 15% по - ХОЗЛ (а.с. 9-10). За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач - ПАТ "ПівдГЗК", правонаступником якого є АТ «ПівдГЗК» - повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності». Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України). Доводи апеляційної скарги представника відповідача щодо відсутності доказів підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не врахування відсутності вини підприємства у спричиненні моральної шкоди позивачу, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з професійними захворюваннями, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються його нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності, внаслідок чого переносить моральні страждання. Крім того, Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 20 травня 2019 року встановлено недосконалості робочого місця, виконування роботи, пов`язаної з впливом вібрації, рівень якої, перевищував нормативні показники. Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, згідно Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 20 травня 2019 року, причиною професійних захворювань позивача є робота на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих виробничих факторів. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги представника позивача про те, що розмір моральної шкоди, стягнутої з відповідача не відповідає принципам розумності та справедливості. Так, при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, не в повній мірі враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров`я потерпілого, який погіршується, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Як вбачається з матеріалів справи, загальний стаж роботи ОСОБА_1 на підприємстві відповідача в шкідливих умовах становить 28 років 06 місяців, висновком МСЕК від 04 липня 2019 року позивачу первинно було встановлено 40% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійними захворюваннями, з яких 25% - по вібраційній хворобі та 15% по - ХОЗЛ. Внаслідок отриманих професійних захворювань позивач позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, оскільки з моменту отримання хронічних професійних захворювань позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, позивач внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності в молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному стані позивача, який в тому числі не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, тривалість праці позивача на підприємстві відповідача АТ "ПівдГЗК", який є правонаступником ПАТ "ПівдГЗК" погіршення стану здоров`я, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з АТ "ПівдГЗК" правонаступником якого є ПАТ "ПівдГЗК" і збільшити його з 60 000 гривень до 80 000 гривень. У зв`язку із збільшенням розміру стягнутої судом першої інстанції моральної шкоди підлягає збільшенню стягнутий судом першої інстанції розмір судового збору, з огляду на наступне. Згідно положення, закріпленого в п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674 в редакції, чинній на момент постановлення рішення судом першої інстанції, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи. Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою. Такий висновок міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Так, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, стягнутої з АТ "ПівдГЗК", який є правонаступником ПАТ "ПівдГЗК" і збільшити його з 768,40 гривень до 800 гривень. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника позивача підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача залишенню без задоволення, рішення суду - зміні в частині розміру моральної шкоди, та збільшення його з 60 000 грн. до 80 000 грн. В іншій частині рішення залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, п. 1 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Південний гірничо збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 листопада 2019 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Акціонерного товариства «Південний гірничо збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 , збільшивши цей розмір з 60 000 грн. до 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. Рішення суду змінити, збільшивши розмір стягнутого з Акціонерного товариства «Південний гірничо збагачувальний комбінат» на користь держави судового збору з 768 гривень 40 копійок до 800 (вісімсот) гривень 00 копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 05 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: