Постанова 4803 № 2-4196/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/35/20 Справа № 2-4196/11 Суддя у 1-й інстанції - Тимошенко Т.І. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія ГЕЛІОС до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно, стягнення грошових коштів за кредитним договором, - в с т а н о в и л а: У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк (далі ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно, стягнення грошових коштів за кредитним договором, мотивуючи його тим, що 06 лютого 2008 року між ними та товариством з обмеженою відповідальністю Сервіс-груп ЛТД (далі ТОВ Сервіс-груп ЛТД) був укладений кредитний договір №05-08/Ю, за умовами якого позичальнику було надано 3 700 000 грн. на строк до 04 лютого 2013 року зі сплатою 17% річних за користування кредитними коштами. Також було укладено ряд додаткових угод, якими була змінена відсоткова ставка. Вказували, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язань ТОВ Сервіс-груп ЛТД банком були укладенні забезпечувальні договори, з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 а саме: нотаріально посвідчений договір іпотеки від 07 лютого 2008 року, реєстровий номер 457, згідно до якого майновим поручителем ОСОБА_2 передано ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в іпотеку двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Договір поруки №03-08\Ю\Р-2 від 07 липня 2009 року з ОСОБА_3 Договір поруки №05-08\Ю\Р-1 від 06 лютого 2008 року з ОСОБА_1 . Зазначали, що ТОВ «Сервіс-груп ЛТД» систематично не виконувало зобов`язання по поверненню кредиту відповідно з графіком, в результаті чого станом на 10 травня 2011 року виникла прострочена заборгованість 1 918 519 грн., а залишкова заборгованість по кредитному договору в загальній сумі 5 036 033,43 грн., яка складається з: строкової заборгованості за кредитом в розмірі 1 438 888,50 грн.; простроченої заборгованість за кредитом в розмірі 1 918 519 грн.; борг по відсотках в розмірі 862 315,41 грн.; заборгованість по комісії в розмірі 26 859,26 грн.; пеня за несвоєчасне сплату комісії в розмірі 3 666,11 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 444 732,26 грн.; пеня за несвоєчасне сплату процентів по кредиту в розмірі 149 213,23 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 160 349,98 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасне сплату процентів, нараховані на підставі умов п.4.6. кредитного договору, в розмірі 28 463,87 грн., інфляційні збитки за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 3 025,86 грн. Посилаючись на те, що 13 травня 2011 року надіслали вимогу про необхідність терміново сплатити заборгованість, яка утворилась в результаті систематичного порушення умов кредитного договору, але вимога не виконана, а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк в рахунок заборгованості ТОВ «Сервіс-груп ЛТД» за кредитним договором №05-08\Ю від 06 лютого 2008 року в загальній сумі 5 036 033,43 грн., яка складається з: строкової заборгованості за кредитом в розмірі 1 438 888,50 грн.; простроченої заборгованість за кредитом в розмірі 1 918 519 грн.; борг по відсотках в розмірі 862 315, 41 грн.; заборгованість по комісії в розмірі 26 859,26 грн.; пеня за несвоєчасне сплату комісії в розмірі 3 666,11 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 444 732,26 грн.; пеня за несвоєчасне сплату процентів по кредиту в розмірі 149 213,23 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 160 349,98 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасне сплату процентів, нараховані на підставі умов п.4.6. кредитного договору, в розмірі 28 463,87 грн., інфляційні збитки за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 3 025,86 грн. Звернути стягнення на нерухоме майно, а саме двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 , на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в рахунок заборгованості ТОВ «Сервіс-груп ЛТД» за кредитним договором №05-08\Ю від 06 лютого 2008 року в загальній сумі 5 036 033,43 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року позовні вимоги задоволені. Вирішено питання стосовно судових витрат. Відповідач ОСОБА_3 зверталась до суду з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року було задоволено заяву ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року скасоване в частині позовних вимог банку до ОСОБА_3 . Позовні вимоги до ОСОБА_3 залишені без розгляду. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 закрите. Відповідач ОСОБА_2 також звертався з апеляційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року залишене без змін. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог банку до нього та постановити нове, яким у задоволенні позову банку до нього відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не у повній мірі з`ясовані обставини справи, оскільки договір поруки він не підписував. 30 березня 2018 року банк надав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначив про те, що рішення суду в оскаржуваній ним частині законне та обґрунтоване, справа перебувала на розгляді тривалий час та весь цей час відповідач не порушував питання про те, що не підписував з ними жодних правочинів. 18 листопада 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю фінансова компанія ГЕЛІОС (далі ТОВ ФК ГЕЛІОС) звернулось до суду із заявою про залучення їх до участі у справі в якості позивача, як правонаступника ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», у зв`язку із укладанням 03 жовтня 2019 року року між ними та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» договору №UKR-2009-03 про відступлення прав вимоги за кредитним договором, договором іпотеки та договором поруки, за яким вони набули право вимоги за вказаними договорами. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду залучено до участі у даній справі в якості позивача правонаступника ТОВ ФК ГЕЛІОС. 03 лютого 2020 року позивач ТОВ ФК ГЕЛІОС надіслав на адресу суду клопотання про розгляду справи 04 лютого 2020 року у режимі відеоконференції. З`явившись у судове засідання 04 лютого 2020 року, представник позивача дане клопотання не підтримав. Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду в оскаржуваній частині. Статтями 10,60 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Встановлено судом і підтверджується матеріалам справи, що 06 лютого 2008 року між ТОВ Сервіс-груп ЛТД та відкритим акціонерним товариством Всеукраїнським акціонерним банком, правонаступником якого є ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк, було укладено кредитний договір №05-08/Ю, за його умовами ТзОВ «Сервіс-груп ЛТД» отримало грошові кошти у розмірі 3 700 000 грн., строком до 04 лютого 2013 року зі сплатою 17% річних за користування кредитними коштами. В подальшому додатковою угодою №5 від 29 квітня 2008 року встановлено нову ставку у розмірі 20%, додатковою угодою №6 від 07 листопада 2008 року встановлено 26%. 06 лютого 2008 року між банком та позичальником було укладено додаткові угоди №1,2,3,4,5,6,7,8,8,10,11 до кредитного договір №05-08/Ю від 06 лютого 2008 року. З метою забезпечення своєчасного виконання зобов`язань за кредитним договором 07 лютого 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ Всеукраїнським акціонерним банком укладено договір іпотеку, згідно якого двокімнатна квартира АДРЕСА_1 передана в іпотеку. 07 липня 2009 року між ВАТ «Всеукраїнським акціонерним банком» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №03-08/Ю/Р-2. 06 лютого 2008 року між ВАТ «Всеукраїнським акціонерним банком» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №05- 08/Ю/Р-1. Також між банком, позичальником та поручителями було укладено ряд додаткових угод. Так, 07 липня 2009 року між банком, позичальником та поручителем ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін №1 до договору поруки №05-08/Ю/Р-1 від 06 лютого 2008 року. Станом на 10 травня 2011 року за кредитним договором виникла прострочена заборгованість 1 918 519 грн., а залишкова заборгованість по кредитному договору в загальній сумі 5 036 033,43 грн., яка складається з: строкової заборгованості за кредитом в розмірі 1 438 888,50 грн.; простроченої заборгованість за кредитом в розмірі 1 918 519 грн.; борг по відсотках в розмірі 862 315,41 грн.; заборгованість по комісії в розмірі 26 859,26 грн.; пеня за несвоєчасне сплату комісії в розмірі 3 666,11 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 444 732,26 грн.; пеня за несвоєчасне сплату процентів по кредиту в розмірі 149 213,23 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 160 349,98 грн.; інфляційні збитки за несвоєчасне сплату процентів, нараховані на підставі умов п.4.6. кредитного договору, в розмірі 28 463, 87 грн., інфляційні збитки за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 3 025,86 грн. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції керувався ст.ст.536,543,553 ЦК України, ст.12 Закону України Про Іпотеку та виходив з доведеності позовних вимог і обов`язку відповідачів як поручителів нести цивільно-правову відповідальності за кредитним договором та з права іпотекодержателя задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній ОСОБА_1 частині та звертає увагу на те, що рішення вже переглядалось за апеляційними скаргами відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому в іншій частині рішення не переглядається. Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається. Частиною 1 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ч.1 ст.638 та ч.1 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. За змістом ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. З тексту договору поруки №05-08/Ю/Р-1 від 06 лютого 2008 року та договору від 07 липня 2009 року про внесення змін №1 до договору поруки №05-08/Ю/Р-1 від 06 лютого 2008 року вбачається, що ОСОБА_1 відповідає перед кредитором за виконання боржником у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором та додатковими угодами до нього зі сплатою відсотків за ставкою 26,5% річних терміном повернення 04 лютого 2013 року. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за кредитним договором рахується заборгованість. Відповідач розрахунок наданий банком не спростовував, свій розрахунок не надавав. Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до ст.10 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції). Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Положення ст.11 ЦК України визначають, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Нормами ст.58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст.60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст.27,46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст.27 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Предметом доказування у даному спорі є факт укладання кредитного договору, додаткових договорів, договору поруки та як наслідок утворення заборгованості за ним. Під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.1 ст.179 ЦПК України). За способом утворення докази поділяються на первинні (відомості про факти одержують із першоджерела - з оригіналу документа, від свідка-очевидця і т.п.) і похідні (відомості про факти одержують із джерела, що відтворює інший доказ, - з копії документа). За відношенням до шуканого факту докази поділяються на прямі (прямо вказують на наявність або відсутність шуканого факту) і непрямі (дозволяють зробити припускаємий висновок про шуканий факт) Звертаючись до суду 26 жовтня 2011 року з даними вимогами позивачем було надано копію кредитного договору №05-08/Ю від 06 лютого 2008 року, копії десяти додаткових угод до нього від 06 лютого 2008 року, копії договорів поруки, копію договору про внесення змін до договору поруки, копія договору іпотеки, докази направлення досудової вимоги та досудова вимога від 13 травня 2011 року, розрахунок заборгованості (т.1 а.с.10-83). Колегія суддів звертає увагу, що головним доводом апеляційної скарги ОСОБА_1 є те, що він не підписував договір поруки. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, яка також покладає і на суд певні обов`язки зі створення для сторін змагального процесу, суд керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. 14 січня 2019 року за вх.№22ц-974 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження до закінчення розгляду Шевченківським районним судом м.Києва цивільної справи №761/7024/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ВАБ», третя особа ТОВ «Сервіс-Груп», про визнання договору поруки недійсним. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом про визнання недійсним договору поруки, на підставі якого було стягнуто Жовтневим районним судом м.Кривого Рогу з поручителя заборгованість за кредитним договором №05-08/Ю від 06 лютого 2008 року і рішення якого є станом на сьогодні предметом перегляду судом апеляційної інстанції, колегія суддів ухвалою від 18 січня 2019 року задовольнила клопотання та зупинила апеляційне провадження до закінчення розгляду Шевченківським районним судом м.Києва цивільної справи №761/7024/18, оскільки вирішення по суті позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним може бути враховано колегією суддів при розгляді апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рога від 11 жовтня 2012 року в його оскаржуваній частині. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 листопада 2019 року апеляційне провадження було відновлене. Колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 16 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, визнано недійсним договір поруки №05-08/Ю/Р-1 від 06 лютого 2008, укладений між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», ТОВ «Сервіс-Груп ЛТД» та ОСОБА_1 . Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи. Посилався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи. Звертав увагу суду на відсутність правових підстав для визнання договору поруки недійсним, оскільки оспорюваний договір був укладений з урахуванням волевиявлення позивача. Постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Матвійчука Ол.Ю. задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 16 травня 2019 року скасоване. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», третя особа ТОВ «Сервіс-Груп ЛТД», про визнання договору поруки недійсним відмовлено. Таким чином доводи апеляційної скарги стосовно неврахуванням судом першої інстанції обставини справи в частині того, що договір поруки він не підписував, до уваги не приймаються, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підтвердження доводів апеляційної скарги, в рамках розгляду даної справи, ОСОБА_1 клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи не заявляв. Колегія суддів звертає увагу на те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 10 червня 2015 року у справі №6-449цс15, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення в оскаржуваній частині має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.