Постанова Дніпровський апеляційний суд № 2-4196/11

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7986/21 Справа № 2-4196/11 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М.Д. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг справа № 2-4196/11 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Голуб О.О. сторони: скаржник - ОСОБА_1 заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченко Андрій Сергійович розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року, яка постановлена суддею Власенко М.Д. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст ухвали складено 02 липня 2021 року, - ВСТАНОВИВ: В травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця Куземченко А.С. у виконавчому провадженні, в якій просив визнати незаконними дії приватного виконавця Куземченко А.С. та скасувати постанову від 14.05.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 65432748, скасувати постанову від 14.05.2021 року про стягнення з боржника основної винагороди та постанову від 14.05.2021 року про арешт майна боржника, а також зобов`язати приватного виконавця закрити виконавче провадження № 65432748. В обґрунтування скарги зазначено, що на підставі заяви ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» за виконавчим листом № 204196/11 від 11 жовтня 2012 року, який видано Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 16.07.2015 року, приватним виконавцем Куземченком А.С. було відкрито виконавче провадження № 65432748. При цьому виконавчий лист вже вичерпав строк три роки, тому був поданий з пропуском строку пред`явлення до виконання. Крім того виконавчий лист не відповідає вимогам п. 2 ч. 4 ст. 4, ч. 2 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» замінило себе як правонаступника стягувача, але ухвала про заміну стягувача від 14.05.2021 року Дніпровського апеляційного суду не поновлює строки пред`явлення виконавчого документу до виконання. Крім того, виконавчий документ № 204196/11 від 16.07.2015 року, виданий Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, останній раз перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень ГТУЮ у Дніпропетровській області, а у грудні 2017 року виконавче провадження № 48383748 було закрито, виконавчий документ повернутий стягувачу за останні 3,5 роки більше цей виконавчий документ на виконання не надходив. Також скаржник вважає, що незаконною є постанова про звернення стягнення з боржника основної винагороди у сумі 503603,34 грн., яку розрахував приватний виконавець. На сьогоднішній день Покровським відділом державної виконавчої служби у м. Кривий Ріг відбувається примусове виконання стягнення з його пенсії виконавчого збору у виконавчому провадженні № 55790881. Раніше, 10.11.2015 року відділом примусового виконання рішень ГТУЮ у Дніпропетровській області у виконавчому провадженні № 48383748, з примусового виконання виконавчого листа № 2-4196/11 від 16 липня 2015 року, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. В рамках цього виконавчого провадження державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору у сумі 503603,94 грн. Виконавче провадження № 48383748 завершено у 2017 році. 14.02.2018 року Покровським відділом державної виконавчої служби у м. Кривий Ріг відкрите окреме виконавче провадження № 55790881, у якому продовжено стягнення виконавчого збору у сумі 503603,94 грн. як 10% винагороди державному виконавцю за виконання виконавчого листа № 2-4196/11 від 16 липня 2015 року, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Постановою про стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника від 20.02.2018 року стягується 20% його пенсії по цей час. Всупереч цьому, приватний виконавець знов виніс 14.05.2021 року постанову про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 65432748 та стягує ще раз 503603,94 грн. виконавчого збору на виконання виконавчого листа № 2-4196/11 від 16 липня 2015 року, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Отже, примусово у рамках виконавчих проваджень № 55790881 та 65432748 будуть стягувати два виконавця два виконавчих збору (винагороди виконавця) з його пенсії у сумі - 1007207,88 грн. На підставі вище викладеного, скаржник просив суд визнати дії, рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка А.С. у виконавчому провадженні № 65432748, скасувати постанову від 14.05.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 65432748, постанову від 14.05.2021 року про стягнення з боржника основної винагороди та постанову 14.05.2021 року про арешт майна боржника. Зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка А.С. закрити виконавче провадження № 65432748. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка А.С. відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали по справі про задоволення його скарги посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи. Апелянт зауважує на тому, що виконавчий лист № 204196/11 від 16.07.2015 року, виданий Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, пред`явлений до виконання з пропуском строку пред`явлення до виконання. При цьому апелянт зауважує на тому, що ухвала про заміну стягувача від 14.05.2021 року Дніпровського апеляційного суду не поновлює строки пред`явлення виконавчого документу до виконання. Крім того, виконавчий документ № 204196/11 від 16.07.2015 року, виданий Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, останній раз перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень ГТУЮ у Дніпропетровській області, а у грудні 2017 року виконавче провадження № 48383748 було закрито, виконавчий документ повернутий стягувачу за останні 3,5 роки більше цей виконавчий документ на виконання не надходив. Відзив на апеляційну скаргу не подався. Заслухавши суддю-доповідача, представника ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» - Свинар М.Ю. в режимі відеоконференції, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк 5036033 гривень 43 копійки в рахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-груп ЛТД»» за кредитним договором № 05-08\Ю від 06.02.2008 року. Крім того вказаним рішенням звернуто стягнення на нерухоме майно, а саме двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк в рахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-груп ЛТД» за кредитним договором № 05-08\Ю від 06.02.2008 року в загальній сумі 5036033 гривні 43 копійки. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24.06.2014 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 жовтня 2012 року скасовано в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 5 036 033,43 грн. в рахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс групп ЛТД» за кредитним договором № 05-08/Ю від 06 лютого 2008 року та судових витрат. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський Акціонерний Банк до ОСОБА_2 про солідарне стягнення грошових коштів в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 05-08/Ю від 06.02.2008 року в сумі 5036033,48 грн. та судового збору - відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін. 13 травня 2020 року ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу замінено сторону стягувача Публічне акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 червня 2014 року по справі № 2-4196/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Всеукраїнський акціонерний банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на нерухоме майно, стягнення грошових коштів за кредитним договором його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛІОС». Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.03.2021 року вказану ухвалу залишено без змін. Звертаючись до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця Куземченко А.С. у виконавчому провадженні скаржник посилалася на те, що виконавчий лист пред`явлений до виконання з пропуском строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, стягнення з нього основної винагороди у виконавчому провадженні № 65432748, відповідно до постанови від 14.05.2021 року в сумі 503 603,34 грн. та накладення арешту майна боржника, відповідно до постанови від 14.05.2021 року, є безпідставними. Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця Куземченко А.С. суд першої інстанції виходив з того, що отримавши належним чином оформлений виконавчий документ, що поданий в межах строків пред`явлення його до виконання, приватний виконавець Куземченко А.С., приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження, а також постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про арешт майна боржника, діяв в межах наданих йому повноважень та в порядку, визначеному законом. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно із ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У пункті 7 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є обов`язковість судового рішення. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця регламентовано Розділом VІІ ЦПК України. Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Строки пред`явлення виконавчих документів до виконання встановлені статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції 1999 року, чинній на час набрання рішенням у справі законної сили. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ - виконавчий лист, може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. В даному випадку, рішення суду, відповідно до якого було видано виконавчий лист від 11 жовтня 2012 року, який видано Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 16.07.2015 року, набрао чинності 26 травня 2015 року та строк пред`явлення виконавчого листа до виконання було визначено до 26.05.2016 року. Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до записів у виконавчому листі від 11 жовтня 2012 року, який видано Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 16.07.2015 року, вказаний виконавчий лист був пред`явлений до виконання та повернутий стягувачу 19.01.2017 року на підставі п.4 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі пропуску строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, що свідчить про те, що виконавчий лист було пред`явлено в межах строків, визначених законом. Отже, строк пред`явлення виконавчого листа № 204196/11 від 11 жовтня 2012 року, який видано Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 16.07.2015 року, зі строком пред`явлення листа до виконання - 26.05.2016 року, перервався пред`явленням його до виконання. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Тлумачення вказаного свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим законом, в той час, як строк пред`явлення виконавчого листа № 2-1716/11 до виконання сплинув 23.09.2016 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року. 27.12.2017 року виконавчий лист від 11 жовтня 2012 року, який видано Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 16.07.2015 року, знову повернутий стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». 24.12.2020 року виконавчий лист від 11 жовтня 2012 року, який видано Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 16.07.2015 року, було повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі ч.6 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, строк пред`явлення до виконання виконавчого листа переривався та поновився з моменту останнього його повернення стягувачу відповідно до вимог ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», а отже не був пропущений стягувачем, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що виконавчий лист № 204196/11 від 11 жовтня 2012 року, який видано Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 16.07.2015 року, пред`явлений до виконання з пропуском строку пред`явлення до виконання, не заслуговують на увагу. Колегія суддів вважає, що не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що виконавчий документ № 204196/11 від 11 жовтня 2012 року, який видано Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 16.07.2015 року, останній раз перебував на виконанні у Відділі примусового виконання рішень ГТУЮ у Дніпропетровській області, а у грудні 2017 року виконавче провадження № 48383748 було закрито, виконавчий документ повернутий стягувачу за останні 3,5 роки більше цей виконавчий документ на виконання не надходив, оскільки як вбачається із матеріалів справи, виконавчий лист № 204196/11 від 11 жовтня 2012 року, який видано Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 16.07.2015 року, після 27 грудня 2017 року був пред`явлений до виконання 24 грудня 2020 року, тобто в межах строку, визначеного ст.12 Закону України «Про виконавче провадження». Посилання апелянта на те, що ухвала про заміну стягувача від 14.05.2021 року Дніпровського апеляційного суду не поновлює строки пред`явлення виконавчого документу до виконання колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в даному випадку перериванням строку пред`явлення виконавчого документу до виконання є звернення стягувача до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка А.С. 24 грудня 2020 року. Дослідженням змісту виконавчого листа також встановлено, що він відповідає вимогам п. 2 ч. 4 ст. 4, ч. 2 ст.12 ЗУ «Про виконавче провадження», а отже колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги апелянта на вказані обставини, якими скаржник обґрунтовує скаргу на дії та рішення приватного виконавця Куземченкова А.С Як вбачається із матеріалів справи, одночасно з відкриттям виконавчого провадження, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченковим А.С. винесено постанову від 14.05.2021 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у сумі 503603,34 грн. з наведенням відповідної формули розрахунку вказаної суми (а.с.9). Крім того, постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченка А.С. від 14.05.2021 року накладено арешт на майно, а саме двохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в розмірі 5540136,77 грн. (а.с.10). Винесення приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченковим А.С. 14.05.2021 року постанови про накладення арешту на майно та постанови про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди повністю узгоджується з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», з огляду на наступне. Частина ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Приписами статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Частиною четвертою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Згідно з частиною першою статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Відповідно до частин другої, третьої та четвертої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Частина п`ята статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачає, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»). Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Згідно з частиною третьою статті 40 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Частиною першою статті 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. На виконання статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 затверджено Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок № 643). Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Таким чином, приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження одночасно з постановою про стягнення з боржника основної винагороди приватний виконавець діяв у відповідності до вимог статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», тобто діяв правомірно. При цьому, вирішення питання про стягнення основної винагороди одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця. Водночас право на стягнення суми основної винагороди, визначеної у постанові про стягнення основної винагороди, залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця. Сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, яка винесена одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є винагородою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа. На підставі наведеного вище колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги апелянта про незаконність подвійного стягнення з нього сум винагороди як державним так і приватним виконавцем, оскільки приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Куземченком А.С. здійснено лише розрахунок основної винагороди від суми заборгованості, на погашення якої було звернуто стягнення на нерухоме майно, а у разі здійснення приватним виконавцем фактичного стягнення заборгованості, основна винагорода має бути стягнута з дотриманням пропорційності відповідно до стягнутого боргу або вартості майна, що буде реалізоване. При цьому, правомірність дій державного виконавця у ВП № 55790881 не є предметом розгляду даної скарги. За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для скасування ухвали суду не вбачається, у зв`язку із чим вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375,381,382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоовлення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 28 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: