Постанова 4811 № 2-195/2009

Справа № 2-195/2009 Головуючий у 1 інстанції: Стецик Я.Є. Провадження № 22-ц/811/1218/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючої - судді Копняк С.М., суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар Жукровська Х.І., з участю апелянта ОСОБА_1 , представнитка відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 травня 2009 року, постановлене в складі головуючого судді Стецика Я.Є., у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и л а: У квітні 2009 року позивач ВАТ КБ «Надра» звернувся в суд із позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, покликаючись на те, що 03.06.2008 р. між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір за № 29/МБ/27 на суму 30 000 гривень строком по 02.12.2009 року із сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 36 % річних. На порушення вимог договору ОСОБА_3 не повернув кредит у строк, передбачений п. 1.3 кредитного договору. Для забезпечення виконання вищевказаного кредитного договору між ним та ОСОБА_4 03.06.2008 р. було укладено договір поруки, згідно п. 1.2. якого поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором за № 29/МБ/27 від 03.06.2008 р. З огляду на наведене, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 несуть солідарну відповідальність за невиконання вимог кредитного договору. Зазначав, що станом на 01.02.2009 р. заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором становить 35 613 грн. 89 коп., з яких 28 645 грн. 00 коп. заборгованість по кредиту та 6 968 грн. 89 коп. заборгованість по відсотках. З огляду на наведене, просив суд ухвалити рішення, яким солідарно стягнути з відповідачів в його користь 35 613 грн. 89 коп. заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати. Заочним рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 21 травня 2009 року позов Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в користь Філії Відкритого акціонерного товариства КБ «Надра» Львівське РУ 35 613 грн. 89 коп. заборгованості за кредитним договором, 356 грн. 14 коп. судового збору та 30 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 36 000 грн. 03 коп. Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 18 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 травня 2009 року залишено без задоволення. Заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 травня 2009 року в загальному порядку оскаржила відповідач ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що вона жодного разу не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду даної справи, крім того ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками їй не надходили. Стверджує, що підписання договору поруки було здійснено не нею і про його існування їй стало відомо лише 19.04.2018 року після ознайомлення з матеріалами даної справи. Зазначає, що нею подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, а саме про вчинення невстановленою особою (особами) умисних дій щодо внесення неправдивих відомостей до договору поруки від 03 червня 2008 року, як офіційного документу, шляхом підроблення на ньому підпису поручителя ОСОБА_4 . Посилається на те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки кредитор звернувся до суду з позовом з пропуском шестимісячного строку пред`явлення вимоги до поручителя. Просить скасувати рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 травня 2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в частині стягнення з неї, як поручителя, заборгованості за кредитним договором. 29.08.2018 року представник ОСОБА_3 адвокат Билень Т.Я. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що судом першої інстанції було належним чином повідомлено сторін у справі та вважає, що твердження апелянта про протилежне є суб`єктивним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. Вважає також безпідставним посилання в апеляційній скарзі на пропуск шестимісячного строку для пред`явлення вимоги до поручителя. Просить заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 травня 2009 року залишити без змін. 15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п. 9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року. Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України (в редакції закону від 03.10.2017 року) судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» створено Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові. 04 жовтня 2018 року у газеті «Голос України» опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду. А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується. За клопотанням представника позивача ухвалою суду від 31 жовтня 2019 року визначено судове засіданні в суді апеляційної інстанції призначене на 11 год. 30 хв. 30 січня 2019 року доручити проводити в режимі відеоконференції Київському апеляційному суду. У зазначений день та час до Київського апеляційного суду представник позивача не з`явився, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не подав. А оскільки рішення про обов`язкову явку учасників справи для надання пояснень у справі не приймалось, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів. Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом встановлено, що 03 червня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» (правонаступником якого Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір за № 29/МБ/27 на суму 30 000 грн. 00 коп. строком по 02 грудня 2009 року зі сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 36% річних. На виконання п.1.1. вищезазначеного договору позивачем видано ОСОБА_3 кредит на вказану суму, що підтверджується заявою на видачу готівки № NL-2 від 03 червня 2008 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором №29/МБ/27 від 03 червня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» з однієї сторони та ОСОБА_4 укладено Договір поруки від 03 червня 2008 року. Згідно п. 1.2. Договору поруки поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором за № 29/МБ/27 від 03 червня 2008 року. Цей договір вступає в силу з моменту його належного оформлення, його дія закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору чи виконання поручителем своїх зобов`язань, згідно з умовами цього договору (п.п. 5.1. та. 5.2. Договору поруки). У зв`язку з невиконання взятого на себе зобов`язання за Кредитним договором за № 29/МБ/27 від 03 червня 2008 року, станом на 01 лютого 2009 року у позичальника виникла заборгованість в розмірі 35 613 грн. 89 коп., з яких 28 645 грн. 00 коп. - заборгованості по кредиту, 6 968 грн. 89 коп. - заборгованість по відсотках. Внаслідок невиконання зобов`язань за кредитним договором, 02 квітня 2009 року ВАТ КБ «Надра» звернувся в суду з вказаним позовом до позичальника та поручителя, як солідарних боржників. Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку позичальником ( ОСОБА_3 ) не оскаржувалось, тому таке переглядається лише в частині вирішення позовних вимог щодо поручителя ( ОСОБА_4 ). Згідно із частиною першою статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Як убачається з матеріалів справи, строк дії поруки, укладеним між сторонами договором не визначений. Суд першої інстанції, встановивши, що погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами кредитного договору визначено місяцями, у зв`язку з порушенням позичальником строків повернення кредиту та виникненням заборгованості за кредитним договором, враховуючи, що кінцевий термін повернення кредиту визначений сторонами до 02 грудня 2009 року, а з вказаним позовом банку звернувся у квітні 2009 року, зробив правильний висновок, що позов підлягає задоволенню, а з поручителя, як солідарного боржника підлягає стягнення заборгованість за кредитним договором. При цьому суд першої інстанції не знайшов підстави для припинення поруки, і як наслідок для відмови в задоволенні позову щодо поручителя. З такими висновками, які ґрунтуються на всебічно досліджених матеріалах справи та правильному правозастосуванні, погоджується і колегія суддів. Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що внаслідок зміни строку виконання основного зобов`язання, порука припинилася, оскільки матеріали справи не містять вимоги банку про дострокове виконання зобов`язань позичальником за кредитним договором. Не надано такого доказу і особою, яка подала апеляційну скаргу. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_4 договір поруки не підписувався, адже жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цієї обставини, як до суду першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, нею не надано. Окрім того, колегія суддів звертає увагу і на ту обставину, що оскаржуване рішення суду виконано боржником відповідачем ОСОБА_3 , що не заперечили в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції його представник та апелянт ОСОБА_1 . Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки у даній справі колегія суддів прийшла до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів ст.141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції,не вирішується. Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 372, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Мостиського районного суду Львівської області від 21 травня 2009 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складений 04 лютого 2020 року. Головуюча Копняк С.М. Судді Бойко С.М. Ніткевич А.В.