Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/21652/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/21652/19 Суддя першої інстанції: Клочкова Н.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Горяйнова А.М., суддів - Бараненка І.І. та Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії, ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: - наказ Голови ДПА в Харківській області № 550-о від 09 жовтня 2008 року скасувати на підставі невідповідності його діючому законодавству та Конституції України; - зобов`язати Державну податкову службу України видати інший наказ про звільнення позивача, виконуючи правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності та змінити формулювання причини звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; - зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області, у відповідності до КЗпП України та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ провести з позивачем розрахунок після його звільнення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року вказаний адміністративний позов був повернутий позивачу. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції надав невірну оцінку наданим доказам та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що вірно визнав коло відповідачів, надав докази наявності пільг щодо сплати судового збору та заявив вимоги, на які строк звернення до суду не застосовується. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від Державної податкової служби України не надходив. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України справа була призначена до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року - без змін виходячи із наступного. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху з тих підстав, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, а зазначені ним підстави для поновлення такого строку суд визнав неповажними. Так, суд першої інстанції зазначив, що звернення до керівництва Державної фіскальної служби України із заявою від 06 серпня 2019 року про скасування наказу про звільнення від 09 жовтня 2008 року № 550-о не є формою досудового вирішення спору. Послання на положення трудового законодавства, яке передбачає, що звернення до суду про стягнення заробітної плати не обмежуються будь-яким строком, суд першої інстанції також визнав необґрунтованими з огляду на зміст заявлених ОСОБА_1 позовних вимог. Підставою для залишення адміністративного позову без руху стало також те, що позивач не вірно визначив коло відповідачів, не надав копії позовної заяви з додатками відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також не сплатив судовий збір. ОСОБА_1 було запропоновано у десятиденний строк з дня вручення ухвали усунути недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: - належним чином оформленої позовної заяви відповідно до вимог ст. 160 КАС України разом з її копією відповідно до кількості учасників справи; - заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою, в якій зазначити інші підстави, з яких позивач просить визнати їх поважними, разом з доказами поважності причин його пропуску; - оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у розмірі 768 грн 40 коп. або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. На виконання вимог ухвали суду від 12 листопада 2019 року позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої надав копію документа, який підтверджує наявність пільг щодо сплати судового збору - довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №984198, відповідно до якої позивачу встановлена ІІ група інвалідності. Також у заяві про усунення недоліків позивач уточнив позовні вимоги та просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ДПС України щодо скасування наказу Голови ДПА в Харківській області від 09 жовтня 2008 року № 550-о; - наказ Голови ДПА в Харківській області від 09 жовтня 2008 року № 550-о скасувати на підставі невідповідності його «Положенню про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» та ст. 60 Конституції України; - зобов`язати ДПС України надати позивачу оплачувану невикористану за 2008 рік відпустку та видати інший наказ про звільнення зі зміною формулювання причини звільнення на пенсію з ст. 64 п. «ж» Положення (за власним бажанням), на ст. 65 п. «а» Положення (за віком); - стягнути з ДПС України на користь позивача компенсацію за невикористану частину чергової відпустки за 2008 рік в сумі 25895 грн 00 коп. згідно розрахунку; - стягнути з ДПС України середній заробіток за весь період затримки розрахунку з виплати компенсації за невикористану частину чергової відпустки за 2008 рік по день ухвалення рішення суду. Ухвалою суду від 04 грудня 2019 року адміністративний позов був повернутий позивачу з тих підстав, що він не у повному обсязі виконав вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Приймаючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалу суду від 12 листопада 2019 року позивач виконав лише в частині надання доказів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору за звернення до адміністративного суду. Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не конкретизував коло відповідачів, які, на його думку, мають відповідати за позовом, оскільки наказ, який просить скасувати позивач винесений Головою ДПА в Харківській області, а відповідачем визначено лише Державну податкову службу України. Також суд першої інстанції з`ясував, що предметом позову є протиправна бездіяльність відповідача, а також скасування наказу про звільнення, у зв`язку з чим при обчисленні строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами не застосовуються норми, що регулюють звернення до суду з позовом про стягнення заробітної плати, зокрема, в частині відсутності обмеження строку для звернення до суду. Крім того суд врахував, що відповідь на запит щодо поновлення на роботі була надана позивачу листом ДПА України від 28 жовтня 2008 року № 9123/3/26-6121. В той час як адміністративний позов був поданий до суду лише 06 листопада 2019 року, тобто через 11 років після звільнення. Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. У відповідності до п.п. 2, 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, а також зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Дослідивши адміністративний позов та заяву про усунення недоліків позовної заяви, колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 заявив позовні вимоги до двох осіб - ДПС України та Голови ДПА в Харківській області, проте відповідачем визначив лише одну з них - ДПС України. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що у зв`язку зі звільненням особи, яка на час виникнення спірних правовідносин обіймала посаду Голови ДПА в Харківській області, належним відповідачем за кожною із заявлених ним позовних вимог є вищестоящий орган - ДПС України. Разом з тим, зазначені доводи ОСОБА_1 не відповідають вимогам закону. Відповідач належним чином не обґрунтував, а суд не встановив підстав вважати, що ДПС України є правонаступником ДПА в Харківській області та може відповідача за позовними вимогами про скасування наказу Голови ДПА в Харківській області від 09 жовтня 2008 року № 550-о про звільнення позивача зі служби. Колегія суддів враховує, що в ухвалі суду від 12 листопада 2019 року про залишення позовної заяви без руху позивачу було роз`яснено характер недоліків у частині визначення кола відповідачів та запропоновано спосіб їх усунення. Однак ОСОБА_1 не врахував вимог зазначеної ухвали суду та виконав їх. Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що на позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності та скасування наказу про звільнення не поширюються вимоги трудового законодавства щодо можливості звернення до суду з позовом без обмеження строком. У відповідності до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Позивач зазначає, що в адміністративному позові містилися вимоги майнового характеру до роботодавця, на які строк звернення до суду не поширюється. Разом з тим, сама по собі наявність таких вимог не впливає на можливість застосування строку звернення до суду до інших позовних вимог, які не пов`язані із захистом трудових прав щодо оплати праці. Колегія суддів враховує, що в ухвалі суду від 04 грудня 2019 року міститься посилання про пропуск строку звернення до суду виключно з вимогами про визнання протиправною бездіяльності ДПС України та скасування наказу про звільнення від 09 жовтня 2008 року № 550-о. Підставою для повернення позовної заяви в цілому стало невиконання сукупності вимог ухвали суду від 12 листопада 2019 року, а не лише щодо надання заяви про поновлення строку звернення до суду. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що ухвала суду від 04 грудня 2019 року є законною й обґрунтованою. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі про повернення позовної заяви, та не можуть бути підставами для її скасування. Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2019 року про повернення позовної заяви - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач А.М. Горяйнов Судді І.І. Бараненко В.В. Файдюк