Постанова 4857 № 1.380.2019.004335

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004335 пров. № 857/14003/19 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Старунського Д.М., суддів Большакової О.О., Качмара В.Я., за участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Бардина Р.І., представника відповідача Ярової А.А., розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.004335 (рішення ухвалено в м. Львові, головуючий суддя Кузан Р.І., повне рішення складено та підписано 20.11.2019) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування наказу, поновлення на роботі, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 27.08.2019 звернулася в суд із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (тепер ГУ ДПС у Львівській області), в якому просила поновити її на посаді головного державного ревізора - інспектора відділу погашення боргу Галицького управління Головного управління ДФС у Львівській області з 27.05.2019, скасувати наказ №258-0 від 27.05.2019, про звільнення та припинення державної служби. В обґрунтування позову зазначає, що вона працювала в різних підрозділах ГУ ДФС у Львівській області з грудня 2013 року. З 21.02.2018 ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною віком до 3-х років. Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 07.05.2019 позивача визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.172-6 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу. Вказане і стало підставою для прийняття 27.05.2019 оскаржуваного наказу про звільнення та припинення державної служби у зв`язку з втратою ОСОБА_1 права на державну службу. Позивач вважає, що звільнення її з посади у період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку проведено з порушенням вимог ч.3 ст.184 КЗпП України, якою чітко встановлено гарантію обмеження звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років та передбачає можливість такого звільнення лише у випадку повної ліквідації підприємства й за умови обов`язкового працевлаштування. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року в позові відмовлено. Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Не погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення ОСОБА_1 з посади мало місце не за ініціативою суб`єкта призначення, а у зв`язку із втратою права на державну службу, а тому передбачені ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 184 КЗпП України гарантії на позивача не поширюються. Вказує, що рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 07.05.2019 (справа №464/2378/19) її визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-6 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Однак, в цьому рішенні суд не постановив втрату її права на державну службу. Зазначає, що при відчуженні майна не мала прямого умислу на незаконне збагачення і не отримала з цього неправомірної вигоди, оскільки в цей період була вагітною, перебувала у лікарні з приводу ускладнень вагітності та в зв`язку з важкими пологами і побоюючись за життя дитини, відчужувала своє майно, щоб мати кошти на медичні ліки та медичні препарати, які в цей час рятували її життя та життя її дитини. Також вказує на те, що законодавством України встановлено гарантію обмеження звільнення жінок, які мають дітей віком до трьох років. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що суд першої правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. У судовому засіданні позивач та її представник просили задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача у судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 20.12.2013 перебувала на різних посадах в ГУ ДФС у Львівській області та склала присягу державного службовця. 02.06.2017 позивача ознайомлено із Законом України "Про запобігання корупції" від 14.10.2014 №1700-VII, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами. 21.02.2018 відповідно до наказу ГУ ДФС у Львівській області №68-В "Про надання відпусток" головному державному ревізору-інспектору відділу стягнення та роботи з безхазяйним майном території обслуговування Галицької ОДПІ управління погашення боргу ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною віком до 3-х років з 06.03.2018 по 10.12.2020 включно. Підстава: заява ОСОБА_1 , копія свідоцтва про народження від 28.12.2017 серія НОМЕР_1 , ст.18 Закону України "Про відпустки". 13.09.2018 згідно з наказом ГУ ДФС у Львівській області №387-В "Про переведення", з 18.09.2018 головного державного ревізора інспектора відділу стягнення та роботи безхазяйним майном території обслуговування Галицької ОДПІ управління погашення боргу ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_1 переведено на посаду головного державного ревізора - інспектора відділу погашення боргу Галицького управління Головного управління ДФС у Львівській області. 07.05.2019 постановою Сихівського районного суду м.Львова у справі №464/2378/19 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-6 КУпАП України та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн. Вказана постанова набрала законної сили 18.05.2019. Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 07.05.2019 у справі №464/2378/19, отримано відповідачем 23.05.2019 (вх. №10229/9). 27.05.2019 наказом ГУ ДФС у Львівській області №258-0 "Про звільнення та припинення державної служби ОСОБА_1 " відповідно до пункту 3 частини першої ст.84 Закону України "Про державну службу" звільнено ОСОБА_1 з 27.05.2019 із займаної посади головного державного ревізора-інспектора відділу погашення боргу Галицького управління Головного управління ДФС у Львівській області та припинено державну службу, у зв`язку з набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення до адміністративної відповідальності за пов`язане з корупцією правопорушення. Підстава: постанова Сихівського районного суду м.Львова від 07.05.2019 у справі №464/2378/19, скерована листом Сихівського районного суду м.Львова від 20.05.2019 №464/2378/9555/19-Вих/3/464/1152/19. Не погодившись з наказом про звільнення з займаної посади, позивач звернулася до суду з даним позовом. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність такої підстави втрати права на державну службу як набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення не надає суб`єкту призначення (роботодавцю) права діяти на власний розсуд, а передбачає, винятково, звільнення, згідно з вимогами статті 84 Закону України «Про державну службу» №889-VIII . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII(далі - Закон №889-VIII) та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби, інших центральних органів виконавчої влади, виданими в межах їх повноважень у випадках, визначених законом. Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII(далі - Закон № 1700-VII). Згідно з частиною першою статті 71 Закону № 889-VIII з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування. У разі невиконання або неналежного виконання посадових обов`язків державним службовцем, перевищення повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду фізичній чи юридичній особі, державі або територіальній громаді, службове розслідування проводиться обов`язково. Однією з підстав для припинення державної служби згідно з пунктом 1 частини 1 статті 83Закону № 889-VIII встановлено підставу у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону). Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 84 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є, зокрема набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Згідно з частиною 2 статті 84 Закону № 889-VIII у випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону. Отже, статтею 84 Закону № 889-VIII однозначно визначено порядок звільнення з посади державного службовця у зв`язку із набранням законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. У спірних правовідносинах чинним законодавством щодо правового регулювання державної служби не передбачено необхідності проведення службового розслідування для встановлення наявності чи відсутності в діях позивача дисциплінарного проступку, в тому числі і відібрання будь-яких пояснень з цього приводу, оскільки за наявності рішення суду, що набрало законної сили та яким доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-6 КУпАП, що згідно із вимогами діючого законодавства, унеможливлює подальше проходження державної служби. Необхідно зазначити, що наявність такої підстави втрати права на державну службу або його обмеження як набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення державного службовця до адміністративної відповідальності за корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення не надає суб`єкту призначення (роботодавцю) права діяти на власний розсуд, а передбачає, виключно звільнення згідно з вимогами статті 84Закону №889-VIII. З приводу посилань апелянта на ту обставину, що оскаржуваний наказ видано в період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд зазначає таке. Наказом ГУ ДФС у Львівській області від 21.02.2018 №68-В"Про надання відпусток" надано головному державному ревізору-інспектору відділу стягнення та роботи з безхазяйним майном території обслуговування Галицької ОДПІ управління погашення боргу ОСОБА_1 відпустку для догляду за дитиною віком до 3-х років з 06.03.2018 по 10.12.2020 включно на підставі заяви ОСОБА_1 , копії свідоцтва про народження від 28.12.2017 серія НОМЕР_1 , ст.18 Закону України "Про відпустки". Наказ ГУ ДФС у Львівській області №258-0 "Про звільнення та припинення державної служби ОСОБА_1 " видано 27 травня 2019 року, тобто у період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку. За приписами частини 3 статті 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації. Така ж норма міститься і в частині 3статті 184 КЗпП України, згідно якої звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Як зазначено вище, ОСОБА_1 звільнено відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 Закону України «Про державну службу». Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 07.05.2019 у справі №464/2378/19 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 172-6 КУпАП України та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн. Вказана постанова 18.05.2019 набрала законної сили. Враховуючи, що припинення державної служби та звільнення позивача з посади мало місце не за ініціативою суб`єкта призначення, а у зв`язку із втратою права на державну службу, тому на позивача не поширюються передбачені ч. 3 ст. 40 та ч. 3 ст. 184 КЗпП України гарантії. Вказана позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №140/1966/18. Згідно частин 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Колегія суддів вважає, що позивач не довів обставин, на яких ґрунтуються його вимоги, натомість відповідач при винесенні оскаржуваного наказу про звільнення ОСОБА_1 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позові. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, є законним, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року у справі № 1.380.2019.004335 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Д. М. Старунський судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 05.02.2020