Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 461/9245/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року Справа № 461/9245/19 пров. № А/857/818/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Попка Я.С. суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б. за участю секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2019 року, ухвалене суддею Волоско І.Р., м. Львів, дата складання повного тексту рішення 21 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та направлення справи на новий розгляд,- В С Т А Н О В И В: 25.11.2019 позивач - ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління безпеки міста Львівської міської ради, в якому просить скасувати постанову відповідача про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 17.10.2019 ЛВ62889 про притягнення її до адміністративної відповідальності з накладенням штрафу в розмірі 510,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення на новий розгляд. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що припаркувавши автомобіль в недозволеному місці на ділянці дороги по вул. Ю. Словацького та значно звузивши проїзну частину, зупинка та стоянка на яких призводить до зменшення пропускної здатності, позивач створив перешкоди дорожньому руху, та дії позивача вірно кваліфіковані за ч.3 ст.122 КУАП в частині здійснення перешкоди дорожньому руху. Відтак, оскаржувана постанова № ЛВ62889від 17 жовтня 2019 року винесена правомірно. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його прийнятим з порушенням норм матеріального права, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2019 року та задовольнити позовні вимоги. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначає, що інспектором неправильно кваліфіковане діяння за ч.3 ст. 122 КУпАП, оскільки припаркований автомобіль RENAULT CLIO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не перешкоджав руху інших транспортних засобів чи пішоходів, що є кваліфікуючою ознакою за частиною 3 статті 122 КУпАП. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що 17.10.2019 о 15 год 39 хв. позивач - ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки RENAULT CLIO, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Словацького, 5 у м. Львові, здійснила зупинку автомобіля з порушенням вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено» Правил дорожнього руху України, що створює перешкоду дорожньому руху, чим порушила п. 8.4-в, п. 3.34 ПДР. За вчинення вказаного адміністративного правопорушення інспектором паркування Управління безпеки міста Львівської міської ради винесено постанову № ЛВ62889 17.10.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. Згідно частини 3 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України Про дорожній рух», встановлюють ПДР України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. (із змінами та доповненнями). Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Згідно з п.1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Відповідно до п. 8.4 «б» Правил дорожнього руху України заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Пунктом 3.34 Правил дорожнього руху України передбачено дорожній знак «Зупинку заборонено». Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Відповідно до ПДР дія знаку 3.34 поширюється лише на той бік дороги, на якому такий встановлений. Знак 3.34 може застосовуватися разом з розміткою 1.4 - позначає місця, де заборонено зупинку та стоянку транспортних засобів, наноситься біля краю проїзної частини або по верху бордюру. Зона дії знаку 3.34 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Згідно з пунктом 1.10 ПДР зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов`язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу. Відповідно до пунктів 15.1-15.3 ПДР зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі. За відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху). У населених пунктах зупинка і стоянка транспортних засобів дозволяються на лівому боці дороги, що має по одній смузі для руху в кожному напрямку (без трамвайних колій посередині) і не розділена розміткою 1.1, а також на лівому боці дороги з одностороннім рухом. Водночас, відповідно до статті 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП, відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності. Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Виходячи із змісту пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Частиною 3 статті 219 КУпАП встановлено, що від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною 3 статті 122 цього Кодексу, і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування. Відповідно до положень статті 279-1 КУпАП у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки) цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування зобов`язаний розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається відповідальній особі, зазначеній у частині 1 статті 14-2 цього Кодексу, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи). Згідно з частиною 1 статті 14-2 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Як вірно зазначено судом першої інстанції, ухвалою Львівської міської ради №2683 від 07.12.2017 «Про затвердження переліку ділянок вулично-дорожньої мережі, на яких паркування транспортних засобів призводить до зменшення пропускної спроможності та суттєво перешкоджає або може суттєво перешкоджати дорожньому руху, або створювати загрозу безпеці руху» вул. Ю. Словацького в обидві сторони визначено як ділянку вулично-дорожньої мережі, зупинка та стоянка на яких призводить до зменшення пропускної здатності та суттєво перешкоджає або може суттєво перешкоджати дорожньому руху, або створювати загрозу безпеці руху. Цією ж ухвалою районним адміністраціям, Львівському комунальному підприємству «Львівавтодор» та іншим балансоутримувачам вулично-дорожньої мережі у м. Львові протягом 2018 року: доручено забезпечити наявність технічних засобів організації дорожнього руху (дорожніх знаків, дорожньої розмітки, обмежувальних стовпців тощо), які забороняють зупинку або стоянку транспортних засобів на ділянках вулично-дорожньої мережі відповідно до затвердженого переліку. Як вбачається з наявних в матеріалах справи фотознімках на них зафіксовано транспортний засіб позивача в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена». При цьому, з матеріалів справи не встановлено наявності насаджень чи інших перешкод, які закривають повністю або частково вказаний знак від учасників дорожнього руху чи іншим чином унеможливлюють встановити наявність такого знаку на вказаній ділянці дороги. Відтак, припаркувавши автомобіль в недозволеному місці на ділянці дороги по вул. Ю.Словацького та значно звузивши проїзну частину, зупинка та стоянка на яких призводить до зменшення пропускної здатності, позивач створила перешкоди дорожньому руху. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що інспектором з паркування управління безпеки міста Львівської міської ради при розгляді справи про адміністративне правопорушення та винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення ЛВ62889 від 17.10.2019 дотримані усі вимоги передбачені КУпАП, належними та допустимими доказами доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частини 3 статті 122 КУпАП, підстави для задоволення позову відсутні. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. У справі «Федорченко та Лозенко проти України» зазначив, що при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом». Оскільки відповідачем належними та допустимими доказами підтверджено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо правомірності винесення оскаржуваної постанови. У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви правомірності винесення відповідачем постанови ЛВ62889 від 17.10.2019 та на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають. Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 грудня 2019 року у справі №461/9245/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління безпеки міста Львівської міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та направлення справи на новий розгляд - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя Я. С. Попко судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 05.02.2020.