Постанова 4855 № 826/15942/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/15942/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Файдюка В.В. суддів: Мєзєнцева Є.І. Чаку Є.В. При секретарі: Марчук О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Держтранс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, - В С Т А Н О В И В : Державне підприємство «Держтранс» (далі по тексту - позивач, ДП «Держтранс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення від 19 вересня 2018 року №0269161309 уповноваженої особи - начальника відділу адміністрування єдиного внеску з юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у місті Києві про накладення на підприємство штрафу в сумі 97 363,78 грн. і пені в сумі 77 508,99 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. На обґрунтування вказаних позовних вимог зазначено, що оскаржуване рішення відповідача про накладення на підприємство штрафу за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є незаконним, оскільки податковим органом не надано розрахунку штрафних санкцій та жодним чином не обґрунтовано розмір застосованого розміру штрафу і пені. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року даний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення від 19 вересня 2018 року №0269161309 уповноваженої особи - начальника відділу адміністрування єдиного внеску з юридичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у м. Києві про накладення на ДП «Держтранс» штрафу в сумі 97363,78 грн. і пені в сумі 77 508,99 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що за епізодом порушення щодо заниження єдиного соціального внеску за 2015-2017 роки відповідачем не надано жодних пояснень, крім того, що факт порушення існує, не надано розрахунку кількості днів прострочення сплати ЄСВ, ні розрахунку штрафу та пені. Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, до позивача застосовано штраф у розмірі 20 відсотків від своєчасно не сплачених сум, на суму недоїмки нараховано пеню з розрахунку 0,1 відсотка недоплати за кожний день прострочення платежу за період з 23 червня 2015 року по 07 вересня 2017 року. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення - без змін. Також ДП «Держтранс» заявлено клопотання про відкладення розгляду справу у для надання можливості отримати правову допомогу та залучити до участі у справі фахівця у галузі права. Між тим, участь сторін в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою, а позиція позивача викладена ним у відзиві, тому колегія суддів ухвалила відмовити в задоволенні даного клопотання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у місті Києві прийнято рішення від 19 вересня 2018 року №0269161309 про накладення на ДП «Держтранс» штрафу в сумі 97 363,78 грн. і пені в сумі 77 508,99 грн. за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Підставою прийняття вказаного рішення зазначено п. 2 ч. 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Позивач погоджується з тим, що до квітня 2017 року колишнім керівництвом ДП «Держтранс» було допущено несвоєчасну виплату заробітної плати та несвоєчасне перерахування до державного бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Проте, зазначає, що з квітня 2017 року підприємство почало регулярно сплачувати заробітну плату та перераховувати ЄСВ. Позивач також посилається на те, що на його адресу надійшло лише оскаржуване рішення відповідача про визначення штрафу і пені, проте, не надано розрахунку застосованих санкцій, перевірки не проводилися, а тому не зрозуміло, яким чином розраховано суму застосованих санкцій. Також підприємство вказує, що у спірному рішенні застосовано розмір штрафу 20 відсотків своєчасно несплачених сум на підставі п. 2 ч. 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та не застосовано розмір штрафу, передбачений п. 6 ч. 11 статті 25 цього Закону, що становить 10 відсотків несвоєчасно сплачених сум. Крім цього, позивач зазначає, що рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №0024821706 від 08 грудня 2015 року до підприємства було застосовано штраф та пеню за несвоєчасну сплату ЄСВ у сумі 51 867,50 грн. за період з 21 червня 2014 року по 30 листопада 2015 року, який був сплачений. Оскільки згідно оскаржуваного рішення період несвоєчасної сплати ЄСВ становить з 23 червня 2015 року по 07 вересня 2017 року, то цей період включає проміжок часу з 23 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року, за який до позивача було застосовано штраф рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №0024821706 від 08 грудня 2015 року, тобто штраф накладено повторно. На підтвердження того, що з травня 2017 року по вересень 2017 року підприємством ЄСВ сплачувалося у встановлені строки, позивач надав платіжні доручення, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 240-250, том 1). Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів приходить до наступного висновку. Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Пунктом 2 ч.1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною 1 статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є: 1) роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Пунктом 1 ч.2 статті 6 Закону №2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Приписи ч.ч. 2,3 статті 9 Закону визначають, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Зі змісту наведених положень Закону випливає однозначний висновок, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі: актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску; звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Згідно ч.8 статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Частиною 11 статті 9 вказаного Закону визначено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відповідно до ч. 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема: 2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум; 6) за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), накладається штраф у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (ч. 14 статті 25 Закону). Таким чином, підставами застосування штрафу та нарахування пені, є невиконання платником єдиного внеску обов`язку щодо несплати (несвоєчасної) сплати єдиного внеску. Об`єктом застосування фінансових санкцій є сума несплаченого або несвоєчасно сплаченого єдиного внеску. За несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірах визначених Законом, а на суму недоїмки нараховується пеня за кожний день прострочення платежу. Розрахунок фінансової санкції за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Відповідно до підпункту 2.3.2.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, перевірка підприємства відповідачем не проводилась, а штрафні санкції було застосовано на підставі Інструкції згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів в автоматичному порядку. Проте, обставини справи, встановлені судом, не відповідають даним інформаційної системи органу доходів і зборів, сформованим в автоматичному порядку, на які посилається апелянт, та сприймається судом критично з огляду на таке. Так, позивачем надано суду докази сплати заборгованості по ЄСВ за період з 23 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року, за який до позивача було застосовано штраф рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві № 0024821706 від 08 грудня 2015 року. Оскільки, згідно оскаржуваного рішення, період несвоєчасної сплати ЄСВ становить з 23 червня 2015 року по 07 вересня 2017 року, то колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо необґрунтованого застосування до позивача санкцій за період 23 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року повторно. Жодних зауважень чи пояснень з даного приводу відповідачем в апеляційній скарзі не зазначено. Також відповідачем не надано жодних пояснень стосовно того, на якій підставі до позивача застосовано штрафні санкції за період з травня по вересень 2017 року, оскільки в матеріалах справи містяться належним чином завірені копії платіжних доручень ДП «Держтранс», з яких вбачається, що за вказаний період ЄСВ сплачувалося вчасно. Доказів зворотного суб`єктом владних повноважень не надано. Відтак, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження розміру застосованого до позивача штрафу та пені оскаржуваним рішенням, тобто не виконано обов`язок доказування. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваної рішення відповідача від 19 вересня 2018 року № 0269161309 про застосування до позивача штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 977363,78 грн. та нарахування пені в сумі 77508,99 грн., а тому наявні підстави для задоволення даного адміністративного позову в цій частині. Решта доводів апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не стосуються рішення суду, не ґрунтуються на законі та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: Є.І. Мєзєнцев Є.В. Чаку Повний текст рішення виготовлено 04.02.2020.