Постанова 4852 № 1170/2а-3991/12

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 січня 2020 року м. Дніпросправа № 1170/2а-3991/12 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року (головуючий суддя Дегтярьова С.В.) в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кіровоградський кар`єр» до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: Відкрите акціонерне товариство «Кіровоградський кар`єр» (далі Позивач) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: - №0001350225 від 10 жовтня 2012 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 488 041,00 грн. основного платежу та 122 010,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; - №0001360225 від 10 жовтня 2012 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 5 600 449,00 грн. основного платежу та 16 310,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); - №0001380225 від 10 жовтня 2012 р., яким Позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 7 095 528,00 грн. В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив, що не допускав порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено (а.с.40-46, т.5). Ухвалюючи постанову суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що розділ ІІІ ПК України набрав чинності з 01.04.2011 року, справу про банкрутство Позивача розпочато в квітні 2010 року, а тому посилання в акті перевірки на недотримання Позивачем п.п.159.1.2 п.159.1 ст.159 ПК України є необґрунтованим. Витрати, понесені Позивачем за господарськими операціями з ПП «Триаксон», безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю Позивача. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення норм законодавства, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що проведені Позивачем операції з реалізації продукції завідомо збиткові. В порушення п.138.1., п.138.2. статті 138 Податкового кодексу України підприємством завищено валові витрати на загальну суму 2 334 706 грн. Також Відповідач посилався на те, що господарські операції за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 щодо придбання ВАТ «Кіровоградський кар`єр» робіт (послуг) у контрагента-постачальника робіт (послуг) ПП «Триаксон» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Також Відповідач зазначив про нікчемність угоди поставки, укладеної між Позивачем та ПП «Триаксон». Зазначене, згідно посилань апеляційної скарги, вказує на завищення Позивачем суми собівартості придбаних товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 715 082 грн. Підприємством безпідставно завищено суму витрат операційної діяльності. Позивачем, за наявності кредиторської заборгованості, яка підтверджується процесуальними документами і не заперечується Позивачем, не зменшено суму витрат на таку кредиторську заборгованість. Крім того, контролюючий орган вказував, що суми податку на додану вартість ПП «Триаксон» не підлягають включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість ВАТ «Кіровоградський кар`єр», так як виписані за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року апеляційну скаргу Кіровоградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишено без задоволення, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року без змін. Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2019 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області задоволено частково, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2015 року скасовано, справу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 травня 2015 року залишив без змін постанову суду першої інстанції про задоволення позову Товариства, у якій вказав про необхідність надання оцінки рішенню суду першої інстанції лише в частині взаємовідносин Позивача з ПП «Триаксон», що, однак, не узгоджується із змістом та вимогами апеляційної скарги, які по суті зводяться до незгоди із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі. Будь-які уточнення доводів та вимог апеляційної скарги у справі відсутні. Як наслідок, у ході апеляційного провадження не перевірено повноту встановлення судом першої інстанції усіх обставин справи й правильність застосування ним норм матеріального права до правовідносин, які є предметом дослідження у ній. Крім того, Верховний Суд вказав, що із рішення апеляційного суду не вбачається й обґрунтованих мотивів, з посиланням на підтверджені належними доказами обставини, які свідчать про реальне виконання ПП «Триаксон» своїх зобов`язань та, як наслідок, надають покупцю право на формування валових витрат та податкового кредиту. Не дослідив й апеляційний суд, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджували здійснення господарських операцій між Позивачем та цим контрагентом та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані Товариства. В подальшому справа №1170/2а-3991/12 надійшла до Третього апеляційного адміністративного суду для проведення нового розгляду. 28 січня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника Відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 29 січня 2020 року, із посиланням на завантаженість представника. За результатами розгляду вказаного клопотання колегією суддів встановлена відсутність обґрунтованих підстав для його задоволення, оскільки представником Відповідача не мотивована неможливість його прибуття або прибуття інших представників Відповідача суб`єкта владних повноважень, у судове засідання у даній справі. Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання представників не направили, що не перешкоджає розгляду справи. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом встановлено, що в період з 03 по 21 вересня 2012 року посадовими особами Відповідача здійснено виїзну планову документальну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 28.09.2012 року №131/22-5/00292155, висновками якого, зокрема, є порушення, на думку Відповідача: - п.п.135.5.4, 135.5.5 п.135.5 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8, п.138.10 ст.138, п.п.159.1.2 п.159.1 ст.159 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 р. №2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 5 600 449,00 грн., у тому числі: - за 3-й квартал 2011 р. на 4 907 232,00 грн., - за 4-й квартал 2011 р. на 627 979,00 грн., - за 1-й квартал 2012 р. на 39 229,00 грн., - за 2-й квартал 2012 р. на 26 009,00 грн., та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2011 рік на суму 2 710 847,00 грн., в тому числі: - за 3-й квартал 2011 р. в сумі 2 474 890,00 грн., - за 4-й квартал 2011 р. в сумі 235 956,00 грн., за 2012 рік на суму 7 095 528,00 грн., в тому числі: - за 1-й квартал в сумі 4 505 405,00 грн., - за 2-й квартал 2012 р. в сумі 2 590 123,00 грн. - п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затверджений наказом ДПА України від 25.01.11 р. №41, який зареєстрований в Мін`юсті України 16.02.2011 р. за №197/18935, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 488 041,00 грн., в тому числі: за липень 2011 р. на суму 138 814,00 грн., за серпень 2011 р. на суму 64 146,00 грн., за жовтень 2011 р. на суму 141 355,00 грн., за листопад 2011 р. на суму 143 726,00 грн. В подальшому Відповідачем, враховуючи виявлені порушеннями, прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Підставою для визначення Позивачу сум податкових зобов`язань із податку на прибуток став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки про заниження доходів по рядку 03 податкової декларації «Інші доходи» в загальній сумі 402 801,00 грн., яке виникло, на думку Відповідача, з наступних причин: - в порушення п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України до складу доходу за 4-й квартал 2011 р. не включено безнадійну кредиторську заборгованість на суму 92 143,00 грн.; - в порушення п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПК України до складу доходу не включено поворотну фінансову допомогу в загальній сумі 310 658,00 грн., в тому числі за 1-й квартал 2012 р. в сумі 186 807,00 грн. та за 2-й квартал 2012 р. в сумі 123 851,00 грн., яка залишилась неповернутою до кінця звітного податкового періоду. Судом встановлено, що 17 січня 2007 року між Позивачем (покупець) та ТОВ «Агротех-Оіл» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №44 на поставку паливо-мастильних матеріалів. Пунктом 6.1 та 6.2 даного договору встановлений строк його дії з моменту підписання й до 30.06.2007 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх завершення. Також, даним договором передбачено, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна сторона письмово не заявляє про його розірвання, то договір вважається продовженим до 31.12.2008 р. Окрім того, відповідно до п.3.2. договору оплата здійснюється протягом п`яти банківських днів з моменту відвантаження товару. Згідно картки субрахунку 631 «Розрахунки з постачальниками» ВАТ «Кіровоградський кар`єр» по контрагенту ТОВ «Агротех-Ойл» станом на 01.10.2008 р. рахується кредиторська заборгованість в сумі 159 293,07 грн. Також, в жовтні-грудні по вказаному рахунку відображено перерахування коштів постачальнику в сумі 82 400,00 грн. Станом на 31.12.2008 р. по обліку Позивачем відображено кредиторську заборгованість ТОВ «Агротех-Оіл» в сумі 96 143,07 грн. Судом встановлено, що в січні-лютому 2009 р. згідно картки субрахунку 631 по контрагенту ТОВ «Агротех-Оіл» проведено оплату за придбане дизельне паливо в сумі 4 000,00 грн., що підтверджується випискою з розрахункового рахунку. Станом на 31.03.2009 р. кредиторська заборгованість ТОВ «Агротех-Ойл» складала 92 143,07 грн. За даними облікових регістрів по субрахунку 631 заборгованість залишалась незмінною до грудня 2011 року та в цьому місяці перенесена на рахунок 55 "Довгострокова заборгованість". У відповідності до ст.256 та 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України, безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності. Підпунктом 14.1.11 пунктом 14.1 статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності. Згідно з п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України, інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи. Крім того, з квітня 2010 року Позивач перебуває в процедурі банкрутства. Ухвалою від 29.07.2011 року затверджено реєстр вимог кредиторів, до яких не ввійшла сума заборгованості перед ТОВ «Агротех-Ойл» в розмірі 92 143,07 грн. Отже, виходячи з вищевикладеного, кредиторська заборгованість ТОВ «Агротех-Оіл» в сумі 92 143,07 грн. вважається безнадійною та відноситься до складу доходів Позивача, а тому допущено заниження Позивачем суми валових доходів за І квартал 2012 року в сумі 92 143,07 грн. Судом встановлено, що між Позивачем (позичальник) та фізичною особою ОСОБА_1 (позикодавець) укладено договори зворотної фінансової допомоги, предметом яких є надання позичальнику грошових коштів. Згідно договорів строк повернення фінансової допомоги становить 30 днів із дня пред`явлення позикодавцем вимоги. Відповідно договорів надається фінансова допомога: - по договору від 21.02.2012 р. в сумі 180 806,70 грн., зазначенні грошові кошти оприбутковані, що підтверджується касовим ордером; - по договору від 18.05.2012 р. в сумі 123 850,88 грн., зазначенні грошові кошти оприбутковані, що підтверджується касовим ордером; - по договору від 27.02.2014 р. в сумі 6 000,00 грн., зазначенні грошові кошти надійшли на розрахунковий рахунок Позивача та відображені по бухгалтерському обліку. Судом встановлено, що в лютому 2012 року Позивачем в бухгалтерському обліку відображено отримання фінансової допомоги на суму 186 806,70 грн. (по договорах від 21.02.2012 р. та від 27.02.2012 р.). Станом на 31.03.2012 р. кредиторська заборгованість склала 184 660,60 грн. Також, в травні 2012 р. відображено отримання фінансової допомоги в сумі 1 238 050,88 грн. Окрім цього, в травні та червні 2012 р. по зазначеній відомості відображено повернення коштів в сумі 1 593,51 грн. Станом на 30.06.2012 р. по субрахунку 685 відображено кредиторську заборгованість в сумі 306 917,97 грн. Тобто за даними бухгалтерського обліку Позивача на кінець звітних періодів залишилась непогашеною кредиторська заборгованість станом на 31.03.2012 року - 184 661,00 грн., станом на 30.06.2012 року - 306 918,00 грн. У відповідності до п.п.135.5.5 п.135.5 ст.135 ПК України, інші доходи включають, зокрема, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. Таким чином Позивачем занижено дохід, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування, на суму отриманої та неповернутої фінансової допомоги в загальній сумі 306 918,00 грн., а не в сумі 310 658,00 грн., як вказано в акті. Ухвалою суду від 18.11.2013 року в даній справі призначено судову економічну експертизу, в ході проведення якої судовим експертом Кіровоградського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що об`єкт оподаткування податком на прибуток за даними експертизи становив в 2-3 кв.2011 року, 2-4 кв. 2011 року, 1 кв. 2012 року та півріччі 2012 року від`ємні значення, що виключає обов`язок сплати до бюджету податкових зобов`язань в зв`язку з допущеними порушеннями, а саме - заниженням Позивачем суми валових доходів за І квартал 2012 року в сумі 92 143,07 грн. та 184 661,00 грн., а також за півріччя 2012 року в сумі 306 918,00 грн. В акті перевірки від 28.09.2012 року №131/22-5/00292155 вказано про завищення Позивачем витрат в сумі 33 780 368,00 грн., а саме: - у рядку 05 податкової декларації «Витрати операційної діяльності» на загальну суму 2 049 975,00 грн.: завищення виникло внаслідок подвійного включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг); - у рядку 05 податкової декларації «Витрати операційної діяльності» на загальну суму 2 334 706,00 грн.: завищення виникло за рахунок здійснення збиткової реалізації; - у рядку 05.1 податкової декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 2 715 082,00 грн.: завищення виникло внаслідок відображення у складі витрат операцій по нікчемному правочину з ПП «Триаксон»; - у рядку 05.1 податкової декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 2 633 975,00 грн.: завищення виникло внаслідок відображення у складі витрат невірно визначеної амортизації; - у рядку 06.5 податкової декларації «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» на загальну суму 21 335 783,00 грн.: завищення виникло внаслідок незменшення витрат на вартість заборгованості, визнаної судом безнадійною; - у рядку 06.5 податкової декларації «Від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього звітного року» (від`ємне значення р.07 податкової декларації за 2011 р.) на загальну суму 2 710 847,00 грн. за рахунок завищення витрат за 3-4 квартали 2011 р. Податковий орган в акті перевірки зазначає, що товариством до складу витрат собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) двічі включено суму витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, що підтверджується даними Головної книги, оборотно-сальдовими відомостями по рахунках 23.0, 23.1, 23.3, 23.4, 90, 91, 92, 93 та первинними документами. У відповідності до п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення. Судом встановлено, що в акті перевірки не вказано які господарські операції Позивачем віднесені до витрат двічі, не зазначені первинні документи та інші документи, що підтверджують наявність факту порушення, а тому висновок в частині завищення Позивачем валових витрат на загальну суму 2 049 975,00 грн. внаслідок подвійного включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, є необґрунтованим. Також податковим органом встановлено, що Позивачем в порушення п.138.1, 138.2 ст.138 ПК України завищено витрати на загальну суму 2 334 706,00 грн., в т.ч. за І квартал 2012 р. на 1 199 868,00 грн. та за ІІ квартал 2012 р. на 1 134 838,00 грн. - внаслідок здійснення збиткової реалізації товарів (робіт, послуг). Даного висновку податковий орган дійшов шляхом співставлення даних Головних книг по дебету та по кредиту рах.79 «Фінансові результати». У відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 р. 291 на субрахунку 791 "Результат операційної діяльності" визначається прибуток (збиток) від операційної діяльності підприємства. За кредитом субрахунку відображається в порядку закриття рахунків сума доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунки 70 "Доходи від реалізації", 71 "Іншій операційний дохід"), за дебетом - сума в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт і послуг; адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90 "Собівартість реалізації", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності"). Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; - крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. У відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Підпунктом 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України, визначено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов`язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу. Статтею 139 ПК України визначено склад витрат, які не враховуються при обчисленні оподаткованого прибутку. До складу таких витрат не включаються: - витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності; - платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів; - витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів; - витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов`язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації; - суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу. З аналізу зазначених норм вбачається, що право платника податку на включення витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкту оподаткування, визначається тим, чи входять такі витрати в перелік наведений в ст.138 ПК України. Крім того, для віднесення до складу вказаних витрат за вимогами ст.139 ПК України витрати мають бути обов`язково пов`язанні з господарською діяльністю підприємства. Судом встановлено, що підприємство є збитковим: за результатами господарської діяльності І кварталу 2012 року облікові збитки становили 1 436 118,00 грн., ІІ кварталу 2012 року - 2 733655,00 грн. Однак, в акті перевірки відсутній аналіз причин виникнення збитків. Крім того, дані Головної книги по зазначених субрахунках відображені в акті перевірки (таблиця №2) з помилками (в березні та червні 2012 р.), внаслідок чого результат наведений в таблиці №3 акту перевірки не відповідає дійсності. Крім того, зменшення витрат на суму отриманих облікових збитків, відображених по бухгалтерському обліку платника податку, Податковим кодексом України не передбачено. За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає правильною надану судом першої інстанції оцінку висновків податкового органу про завищення задекларованих витрат у рядку 05 податкової декларації «Витрати операційної діяльності» за І та ІІ квартали 2012 р. в загальній сумі 2 334 706,00 грн. як безпідставних. В ході перевірки податковий орган дійшов висновку, що Позивачем завищено суму витрат за 4-й квартал 2011 року на 2 633 975,00 грн. Як зазначається в акті перевірки, посадові особи підприємства надали пояснення, що до складу витрат 4-го кварталу були включені амортизаційні відрахування за 1-й квартал 2011 р. в сумі 3 800 016,00 грн. Однак, попередньою перевіркою, результати якої викладені в акті від 24.11.2011 р. №165/23-1/00292155 було встановлено, що право на нарахування амортизації по сортувально-дробильному обладнанню вартістю 38 000 151,99 грн. ВАТ «Кіровоградський кар`єр» мало з 2-го кварталу 2011 р., оскільки за даними бухгалтерського обліку підприємства дане обладнання було введено в експлуатацію в І кварталі 2011 р. Отже, за висновками податкового органу нарахування амортизації на нове обладнання в І кварталі 2011 р. є порушенням п.п.8.3.1, п.п.8.3.5 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до п.2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України передбачено, що платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року. Декларація за перший квартал 2011 року складається відповідно до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У відповідності до п.8.1.1 п.8.1.ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі - ЗУ №334/94-ВР), під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Підпунктом 8.3.1 пункту 8.3 статті 8 ЗУ №334/94-ВР, сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі - розрахункові квартали). Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу. Згідно п.п.8.3.5 п.8.3 ст.8 ЗУ №334/94-ВР, облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 3 і 4, ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2, 3 або 4, з метою оподаткування не ведеться. З аналізу вищезазначених норм вбачається, що нарахування амортизації має здійснюватись з кварталу, наступному за кварталом оприбуткування основних засобів незалежно від фактичного здійснення розрахунків за такі основні фонди та часу введення їх в експлуатацію, в даному випадку з 1-го кварталу 2011 року. Відповідно до п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145 ПК України, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється наказом по підприємству при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не менше ніж визначено в пункті 145.1 і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації). Згідно п.п.145.1.5 п.145.1 ст.145 ПК України, амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: - прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об`єкта основних засобів; - зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об`єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об`єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об`єкта на його первісну вартість; - прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об`єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об`єкта і подвоюється; - кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об`єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання; - виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об`єкта основних засобів. Відповідно до п.145.1.9 п.145.1 ст. 145 ПК України, нарахування амортизації в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації. Судом встановлено, що відповідно до наказу від 10.01.2011 р. №1 нарахування амортизацій в цілях оподаткування та з метою складання фінансової звітності починаючи з ІІ кварталу 2011 р. здійснюється за прямолінійним методом. Як вбачається із оборотно-сальдових відомостей та оборотних відомостей по субрахунках 131, 132, 133, 135, 137, 138 у співставленні з даними Головної книги та балансу підприємства на 31.12.2011 р. за періоди ІІ-ІV квартали 2011 року нараховано зносу нематеріальних активів за ІІ квартал в сумі 1 164 114,91 грн., за ІІІ квартал - 1 164 114,00 грн., за ІV квартал 1 166 041,47 грн., загалом за 9 місяців 2011 р. нарахування амортизації відображено у сумі 3 494 271,29 грн. За І квартал 2011 р. амортизація становила 4 431 082,00 грн. Амортизацію нового обладнання відображено в декларації за І квартал 2011 р., тому для включення цієї ж суми до витрат ІV кварталу підстави відсутні, а тому висновок податкового органу про завищення задекларованих витрат у рядку 05.1 податкової декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 2 633 975,00 грн. є безпідставним. Вказаний висновок також підтверджується висновком судово-економічної експертизи №1743, 1744 від 29.08.2014 року. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2011 року по справі №11/19 за заявою кредиторів до боржника ВАТ «Кіровоградський кар`єр» визнано грошові вимоги кредиторів та затверджено реєстр вимог кредиторів. За даними бухгалтерського обліку станом на 01.07.2011 року рахується кредиторська заборгованість по контрагентах, зазначених в ухвалі суду на загальну суму 21 335 783,05 грн., яка відповідно до п.п.159.1.2 п.159.1 ст.159 ПК України повинна була б віднесена на зменшення витрат у ІІІ кварталі 2011 року. З матеріалів справи вбачається, що з квітня 2010 року Позивач знаходиться в процедурі банкрутства. Судом встановлено, що відповідно до ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2011 р. по справі №11/19 затверджено реєстр вимог кредиторів всього на загальну суму 218 364 876,91 грн., з яких 112 618 970,44 грн. - заборгованість суб`єктів господарювання за поставлені товари (послуги, роботи), решта суми - заборгованість по інших податках, зборах та неповернутому банківському кредиту і відсотках за користування кредитними коштами. Однак, у відповідності до п.5 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України норми пункту 159.1 статті 159 цього Кодексу не поширюються на заборгованість, що виникла у зв`язку із затримкою в оплаті товарів, виконаних робіт, наданих послуг, якщо заходи щодо стягнення таких боргів здійснювалися до набрання чинності розділом III цього Кодексу. При цьому, розділ ІІІ ПК України набрав чинності з 01.04.2011 року, а справу про банкрутство Позивача розпочато в квітні 2010 року, а тому посилання в акті перевірки на недотримання Позивачем п.п.159.1.2 п.159.1 ст.159 ПК України є необґрунтованим. Пунктом 5 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України встановлено, що платник податку - покупець зобов`язаний збільшити доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день з дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором, або визнаної претензією; б) або 30-й календарний день від дня ухвалення рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису. Заборгованість, попередньо віднесена до складу витрат або відшкодована за рахунок страхового резерву, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкових зобов`язань як покупця, так і продавця у зв`язку з таким визнанням. Відповідно до п.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. №2343-ХІІ (далі - Закон України №2343-ХІІ) визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів). Згідно з п.7 ст.12 Закону України №2343-ХІІ, дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство. З огляду на викладене викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно помилковості посилань податкового органу на завищення Позивачем витрат на загальну суму 21 335 783,00 грн. внаслідок не зменшення витрат на вартість заборгованості, визнаної судом безнадійною. В акті перевірки також вказано про порушення Позивачем п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст.138 ПК України, внаслідок чого завищено задекларовані показники у податковій декларації за півріччя 2012 року у рядку 06.5 «Від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього звітного року (від`ємне значення р.07 податкової декларації за 2011 рік) на загальну суму 2 710 847,00 грн. Судом встановлено, що відповідно до декларації за І квартал 2011 року від`ємне значення об`єкта оподаткування становило (- 6 017 114,00 грн.). У відповідності до п.150.1 ст.150 ПК України, якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від`ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення. Пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого, якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від`ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення. На підставі п.151.1 ст.150 та п.3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України Позивач мав право на включення до витрат ІІ, ІІ-ІІІ та ІІ-ІV кварталів 2011 року від`ємного значення, отриманого за результатами І кварталу 2011 року. В ході розгляду справи встановлено, що від`ємне значення об`єкта оподаткування отриманого в І кварталі 2011року (-6 017 114,00 грн.), було включено до витрат ІІ кварталу 2011 року (ряд.06.6) та до витрат ІІ-ІІІ кварталів 2011 року (ряд.06.6). При цьому, згідно декларації за ІІ-ІV квартали 2011 року від`ємне значення об`єкта оподаткування до витрат не віднесено. Відповідно до податкової декларації за ІІ-ІV квартали 2011 року об`єкт оподаткування також становив від`ємне значення в сумі (-2 710 847,00 грн. (ряд.07), яке задекларовано у складі витрат І кварталу 2012 року (ряд.06.5). З урахуванням вищевикладеного вбачається, що на остаточний висновок щодо заниження (завищення) від`ємного значення об`єкта оподаткування впливає результат за ІІ-ІV квартали 2011 року, оскільки саме цю суму від`ємного значення підприємство має право віднести до витрат наступного податкового періоду та врахувати її до повного погашення. Проте, даний період податковим органом під час перевірки не досліджувався, а матеріалів справи не можливо встановити підстави для зменшення витрат ІІ-ІV кварталів 2011 року на суму від`ємного значення І кварталу 2011 року (- 6 017 114,00 грн.), а також не можна встановити підстави для відображення в податковій декларації за І квартал 2012 року від`ємного значення попереднього періоду в розмірі 100%, замість 25%, як це передбачено Законом України №4838 від 24.05.2012 р. За таких обставин від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 7 095 528,00 грн. зменшене за податковим повідомленням-рішенням №0001380225 від 10 жовтня 2012 р. необґрунтовано. Також в акті перевірки податковий орган дійшов висновку про завищення Позивачем задекларованих витрат в загальній сумі 2 715 082,00 грн. та податкового кредиту з ПДВ в сумі 234 207,00 грн. в частині взаємовідносин з ПП «Триаксон», які, на думку Відповідача, не носять реального характеру. Судом встановлено, що Позивачем до податкового кредиту ПДВ в липні-вересні 2011 р. віднесено 234 207,00 грн., за податковими накладними, виданими ПП «Триаксон» з придбання дизпалива, на підставі договору від 09.09.2010 р., а 2 715 082,00 грн. - до валових витрат. Даний товар Позивачем оприбутковано відповідно до накладних, долучених до матеріалів справи (а.с.89, 121, 151-152, т.3). Оплату вартості придбаного товару Позивачем здійснено в повному обсязі, що підтверджується виписками по рахунку (а.с.90-102, 122-139, 153-182, т.3). Відповідач вважає, що податкові накладні видані ПП «Триаксон» за господарськими операціями, які не носили реального характеру та не відбулися в об`єктивній дійсності. У відповідності до змісту п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Згідно з пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З аналізу зазначених норми вбачається, що визначальним фактором для формування витрат та податкового кредиту платником податку є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Тобто обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Судом встановлено, що одним із видів діяльності ВАТ «Кіровоградський кар`єр» є, зокрема, добування піску, гравію, глин і каоліну, а також оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням. Також судом встановлено, що ВАТ «Кіровоградський кар`єр» придбане дизельне паливо використовувало у власній господарській діяльності, що підтверджується договором, актом приймання-передачі транспортних засобів, технічними паспортами та подорожніми листами. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що витрати, понесені Позивачем за господарськими операціями з ПП «Триаксон», безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю Позивача. Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). При цьому в пункті 198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме - наявність у платника податку (покупця) належно оформленої та виданої податкової накладної. Як вбачається з матеріалів справи, Позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом у перевіряємому періоді. При цьому ПП «Триаксон» на момент її виписки був зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечується Відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України мав обов`язок нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні. Стосовно посилань Відповідача на те, що правочини Позивача з ПП «Триаксон» є нікчемними, суд апеляційної інстанції зазначає, що законодавством не передбачено право податкового органу самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини. Встановлення актом перевірки нікчемності правочину знаходиться за межами компетенції Відповідача, не належить до функції контролю дотримання платниками податків податкового законодавства. За наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право та повинні звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а не покладати власний висновок в основу податкового правопорушення та визначати на цій підставі грошове зобов`язання. Аналогічний висновок сформульований у постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №805/10886/13-а; адміністративне провадження №К/9901/1424/18. Таким чином, посилання податкового органу на завищення податкового кредиту в липні та листопаді 2011 року в зв`язку з віднесенням до його складу операцій з ПП «Триаксон» є безпідставними, з огляду на що судом першої інстанції обґрунтовано скасовано податкове повідомлення-рішення №0001350225 від 10 жовтня 2012 року. В ході перевірки податковим органом встановлено, що Позивач включив до податкового кредиту за листопад 2011 року податкову накладну від 28.11.2011 року №4 видану ТОВ «Гранекспорт». Зазначена податкова накладна не була зареєстрована в електронному реєстрі отриманих податкових накладних, як передбачено п.201.10 ст.201 ПК України та не надана до перевірки. Судом встановлено, що відповідно до додатку №5 декларації з ПДВ та реєстру отриманих податкових накладних за листопад 2011 року до складу податкового кредиту віднесено операції з придбання ТМЦ у «Гранекспорт» по податковій накладній №4 від 28.11.2011 року на суму 862 543,36 грн. (в т.ч. ПДВ 143 757,23 грн.). Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. Згідно п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Судом встановлено, що відповідно до реєстру отриманих податкових накладних за січень 2012 року Позивачем самостійно внесені наступні коригування, а саме з податкового кредиту за листопад 2011 року знято суму ПДВ 143 757,23 грн. по податковій накладній №4 від 28.11.2011 року виданої ТОВ «Гранекспорт», а суму ПДВ віднесено від цього ж контрагента по податкових накладних від 28.11.2011 року №4 та №7. Таким чином, висновок податкового органу про завищення податкового кредиту в листопаді 2011 року в зв`язку з віднесенням до його складу операцій з ТОВ «Гранекспорт» по податковій накладній №4 від 28.11.2011 року є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення №0001350225 від 10 жовтня 2012 року протиправним. З огляду на безпідставність визначення основного зобов`язання оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, судом першої інстанції обґрунтовано скасовано і штрафні санкції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, постанова суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 20 листопада 2014 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року по справі №1170/2а-3991/12 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. В повному обсязі постанова складена 05 лютого 2020 року. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов