Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/3126/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 січня 2020 р.Справа № 440/3126/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Донець Л.О., Суддів: Гуцала М.І. , Бенедик А.П. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, повний текст складено 15.11.19) по справі № 440/3126/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, ВСТАНОВИВ: 20.08.2019, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0061065013 від 08.08.2019. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №440/3126/19 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 006106513 від 08.08.2019 відповідача в частині застосування штрафу в розмірі 8452,15 грн та нарахування пені в розмірі 3260,75 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Відповідач, не погодившись з судовим рішення подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволенні позову, з прийняттям в цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, в іншій частині судове рішення залишити без змін. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач набула з 22.04.2019 статус фізичної особи-підприємця, яка здійснює свою діяльність у сфері господарської діяльності наданні інших індивідуальних послуг, є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. 12.06.2017 позивач подала до відповідача звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацій) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, у якому визначено суму, яка підлягає сплаті за травень 2017 року, в розмірі 2889,92 грн. 21.06.2017 позивачем сплачений єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за травень 2017 року на суму 1450,00 грн. Позивачем подано звіти за березень, квітень, травень 2018 року про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацій) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, у яких визначено суми, що підлягають до сплаті по 3278,88 грн за кожний з податкових періодів. Суд першої інстанції під час часткового задоволення позову, дійшов до висновку про те, що відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено наявності достатніх підстав для прийняття спірного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування ) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0061065013 від 08.08.2019 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8452,15 грн та нарахування пені на суму 3260,75 грн. Окрім цього, суд першої інстанції відмовив у задоволенні частини позовних вимог з підстав визнання позивачем правомірності рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0061065013 від 08.08.2019 в частині штрафних санкцій в сумі 1777,08 грн, та пені - 246,43 грн. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. В силу приписів ч.1 ст. 308 КАС України , яка каже, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до абзацу 7 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства для таких осіб: військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про військовий обов`язок і військову службу"; патронатних вихователів, батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами; осіб, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту; осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини; одного з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, дитиною, хворою на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, за дитиною, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства; інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції (у тому числі постійне представництво інвестора-нерезидента), що використовує працю фізичних осіб, найнятих на роботу в Україні на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем в Україні, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців). На підставі п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно до ч.5 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати. Згідно до абзацу 1 ч.5 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь). На підставі абзацу1-2 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. Згідно до ч.11 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Згідно до ч.10 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За обставинами справи, позивач самостійно визначила у звітах за березень, квітень, травень 2018 року про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацій) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, у яких визначено суми, що підлягають до сплаті по 3278,88 грн за кожний з податкових періодів, але не здійснили їх сплату. При цьому, відображення в інтегрованій картці платника самостійно нарахованих, але не сплачених сум соціального внеску визначено по коду платежу - 71010000 на суму 3278,88 грн, тоді як по коду платежу 11010100 (податок на доходи фізичних осіб) відображено факт надходження від позивача 17.04.2018, 21.05.2018, 18.06.2018 сум в розмірі 3278,88 грн. В своїй апеляційній скарзі відповідач каже про самостійно допущено помилку позивачем під час вказання рахунку платежу, що фактично призвело до порушення строків сплати платежу. Окрім цього, відповідач в апеляційній скарзі посилається на невиконання позивачем вимог про здійснення повернення сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої позивачем у відповідності до п. 43.3 ст. 43 ПК України. Колегія суддів, вважає такі доводи необґрунтованими за таких підстав. На підставі ч.5 ст.43 БК України обсяги тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, пов`язаних із забезпеченням захищених видатків загального фонду, покриваються Казначейством України в межах поточного бюджетного періоду, а тимчасові касові розриви Пенсійного фонду України, пов`язані з виплатою пенсій, - у межах фактичного дефіциту коштів на цю мету за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов`язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду. У разі розміщення коштів місцевого бюджету на депозитах та/або обслуговування коштів місцевого бюджету в частині бюджету розвитку та власних надходжень бюджетних установ в установах банків обсяги тимчасових касових розривів за загальним фондом такого місцевого бюджету не покриваються за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку. Порядок проведення таких операцій затверджується Кабінетом Міністрів України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податки і збори та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими до державного бюджету з зарахування до єдиного казначейського рахунку. Помилкове зазначення розрахункового рахунку в платіжному дорученні під час сплати суми єдиного внеску не є достатньо правовою підставою для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений податковим кодексом, має кваліфікуватись, як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплат узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів. Аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі №21-377а-15; від 28.05.2019 у справі №826/4675/15. Частина 5 ст. 242 КАС України каже, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача про невиконання позивачем вимог про здійснення повернення сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої позивачем у відповідності до п. 43.3 ст. 43 ПК України. У відповідності до п. 43.3 ст. 43 ПК України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За цим, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому судове рішення не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 по справі № 440/3126/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.О. Донець Судді М.І. Гуцал А.П. Бенедик Повний текст постанови складено 04.02.2020 року