Постанова 4855 № 640/5928/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5928/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О., розглянувши у порядку письмового провадження тапеляційну скаргу Київської митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» до скаргу Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,- ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» (далі - позивач, ТОВ «Інкос Лайн») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів №UA125040/2019/000005/2 від 18 лютого 2019 року. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю, не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу визначення митної вартості, натомість як позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (контракту). Відповідачем позовні вимоги заперечувалися, наголошувалося на тому, що митний орган діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом та у зв`язку із неможливістю встановити митну вартість за ціною договору (контракту) на підставі наданих позивачем документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості та вбачав за можливе застосувати другорядний метод визначення митної вартості товару - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2019 року позов задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Інкос Лайн» відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неналежно встановлено усі обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого, на думку відповідача, вказане рішення є незаконним та необґрунтованим. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, з метою здійснення митного оформлення товарів уповноваженою особою позивача 14 лютого 2019 року подано електронну митну декларацію UA 125040/2019/211631 на товар: вироби з пластмас, пластикові підставки під дорожні знаки - 750 шт.; торговельна марка MARKAB; Виробник Przedsiebiorstwo Produkcyjne Handlowo-Uslugove "MARKAB" Marek Ziolkowski; країна виробництва PL (а.с. 45-46). Митну вартість вказаного товару було заявлено на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (ст. 58 МК України). На підтвердження заявленої митної вартості товарів, позивачем надано митному органу наступні документи: митна декларація № UA 125040/2019/211631 від 14.02.2019 (а.с. 45-46); рахунок-фактура (інвойс) № 0178/2019 від 05.02.2019 (а.с. 47), автотранспортна накладна від 08.02.2019 (а.с. 48), довідка транспортних витрат від 13.02.2019 (а.с. 49), документ, який використовується замість зовнішньоекономічного договору (контракту) № 18/12/2018/PRO/03 від 18.12.2018 (а.с. 50), технічний опис товару (а.с. 51). Перевіряючи надані позивачем документи, митний орган дійшов висновку про наявність у них розбіжностей та необхідність витребування додаткових документів відповідно до переліку, визначеного ч. 3 ст. 53 МК України. На вимогу митного органу позивачем додатково надано лист-інформацію від виробника б/н від 11.02.2019 про прайсову вартість товару (а.с. 58). Від надання інших документів позивач відмовився, просив відповідача здійснити митне оформлення заявлених товарів на підставі наявних документів. 18 лютого 2019 року Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA 125040/2019/000005/2 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Оскаржуване рішення прийнято у зв`язку з тим, що на думку відповідача подані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості містять розбіжності, не містять усіх даних, що підтверджують відомості щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Обраний декларантом метод за ціною договору не відповідає умовам визначеним ст. 58 МК України, у зв`язку із чим застосування основного методу за ціною договору (контракту) не вбачається можливим, а тому митна вартість заявленого того вару підлягає визначенню за іншим, другорядним методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів. Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з вказаним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Київською митницею ДФС безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, заявлених до декларування позивачем, враховуючи те, що документи, надані позивачем не містили розбіжностей, наявних ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та відомостей щодо ціни. Колегія суддів повно та всебічно дослідивши обставини справи та перевіривши матеріали справи у сукупності встановила що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції є такими що не відповідають обставинам справи, виходячи із наступного. Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Згідно з статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Згідно ч.ч. 5, 6, 8, 11 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації. Відповідно до пункту 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об`єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів. Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно статті 52 Митного Кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: - декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Відповідно частини п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п`ятої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України. Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов`язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Відповідно до частини 6 статті 54 Митного Кодексу передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Згідно статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. З матеріалів справи вбачається, що підставою для сумніву щодо заявленої декларантом позивача митної вартості товару стало те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до ч. 2 - 4 ст. 53 МК України містять розбіжності та не містять усіх даних на підтвердження відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, в оскаржуваному рішенні митним органом зазначається, що у графі 20 митної декларації, (а.с. 45) зазначені умови поставки FCA Kolbiel, натомість у документах, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості зазначено інші умови поставки - EXW (а.с. 50). Згідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс) Міжнародної торгової палати (у редакції, 2000 року) термін EXW означає, що зобов`язання продавця щодо поставки вважається виконаним після того, як він надав покупцеві товар на своєму підприємстві (тобто на заводі, фабриці, складі і т.д.). Зокрема, продавець не відповідає за вантаження товарів та надані покупцем транспортні засоби або за очистку товарів від мита на експорт (якщо не домовлено про інше). Покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товарів з підприємств продавця до місця призначення. Таким чином, це правило передбачає мінімальні зобов`язання для продавця. Його не слід використивувати, якщо покупець не може прямо або посередньо виконати експортні формальності. За таких обставин слід використовувати термін FCA. Термін FCA означає, що зобов`язання продавця щодо поставки вважається виконаним після передачі товару, очищеного від мита на експорт, під відповідальність перевізника, названого покупцем, у погодженому місці або пункті. Отже, митний орган дійшов обґрунтованого висновку, що вказані розбіжності в документах мають вплив на правильність визначення митної вартості та правомірно витребував додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вимогу митного органу позивачем додатково надано лист-інформацію від виробника б/н від 11.02.2019 про прайсову вартість товару (а.с. 58), зміст якого відповідачем не враховано у зв`язку із тим, що вказаний документ датовано пізніше наданого позивачем до митного оформлення рахунку-фактури (інвойсу) № 0178/2019. Так, колегією суддів встановлено, що вказаний документ не містить інформації щодо розбіжностей, наявних у первинно поданих документах, в останньому лише зазначено прайсову вартість за одиницю товару. Разом із тим, інших документів для обґрунтування наявних розбіжностей щодо умов поставки позивачем надано не було. В той же час, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення позивач посилається на митні декларації № UA 125040/2019/211871 (а.с. 16-17), № UA125040/2019/211875 (а.с. 18-19). Однак, колегією суддів встановлено, що останні датовані 19.02.2019 та не були підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. Інших підстав на підтвердження позовних вимог про протиправність оскаржуваного рішення митного органу адміністративний позов не містить. Крім того, проаналізувавши матеріали справи, колегією суддів встановлено розбіжність у документах, наданих позивачем та відповідачем на підтвердження своїх вимог та заперечень до суду першої інстанції. Зокрема, в документі, який використовується замість зовнішньоекономічного договору (контракту) № 18/12/2018/PRO/03 від 18.12.2018, наданому до суду Київською митницею ДФС (а.с. 50) зазначено умови поставки товарів за торговельним терміном Inkoterms: EXW, разом із тим, у вказаному документі, наданому позивачем (а.с. 14) графа щодо умов поставки відсутня. Отже, у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару, так як документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містили всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості. За таких підстав, оскільки використані декларантом відомості, зазначені у митній декларації не підтверджені документально, враховуючи відсутність інформації про усі складові митної вартості за основним методом, митним органом було правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості та визначено митну вартість за ціною договору щодо ідентичних товарів. Відтак, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції викладені в оскаржуваному рішенні, прийнятому з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також за неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову. Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2019 року скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Інкос Лайн» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: Судді: