LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд620/1835/19

від 30.01.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року залишити без змін.

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1835/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Земляної Г.В., Костюк Л.О., за участю секретаря: Рагімової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 15.05.2019 року № Ф-12109-51. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зареєстрована у Носівській районній раді Чернігівської області 28.09.2011, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 20530000000003389. На обліку в Носівській ДПІ позивач перебуває з 29.09.2011 року. Реєстраційний номер в Носівській ДПІ Ніжинського управління ГУ ДФС у Чернігівській області №3822. Оскільки, станом на 12.07.2019 року ФОП ОСОБА_1 у державного реєстратора не припинила свою підприємницьку діяльність, в інформаційній картці платника ІС «Податковий блок», по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок), було нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448,00 грн. (704,00 грн. х 12 міс. = 8448,00 грн.),31.01.2019 за 2018 рік (819,06 грн. х 12 міс. = 9828,72 грн.) та 30.04.2019 за 1 квартал 2019 року (918,06 гри. х З міс. = 2754.18 гри.), всього в сумі 21030.90 гри., яка платником залишається не сплаченою. 15 травня 2019 року Головне управління ДФС у Чернігівській області винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12109-51. Вважаючи оскаржувану вимогу відповідача протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положення про тимчасові міжвідомчі спеціальні комісії з питань проведення інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 575/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.04.2012 за № 569/20882 (далі - Положення). Після включення у вказаному вище порядку до ЄДР відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців такі особи матимуть змогу подавати державному реєстратору документи відповідно до положень Закону про реєстрацію для проведення реєстраційних дій. Перелік відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який визначений статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є об`ємнішим, ніж перелік відомостей про зазначених суб`єктів, який міститься у списках, що надаються міжвідомчими спеціальними тимчасовими комісіями державним реєстраторам для включення до Єдиного державного реєстру. Враховуючи зазначене, при зверненні до державного реєстратора юридичної особи чи фізичної особи-підприємця для проведення будь-яких реєстраційних дій, передбачених Законом про реєстрацію, або для отримання виписки з ЄДР, державному реєстратору після включення про таку особу відомостей у зазначеному вище порядку необхідно спочатку провести реєстраційну дію на підставі поданої юридичною особою реєстраційної картки форма № 16, а фізичною особою-підприємцем - реєстраційної картки форма №

15. Частиною дев`ятою зазначеного Розділу встановлено, що порядок утворення. а також завдання та повноваження тимчасових міжвідомчих спеціальних комісій встановлюються спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації. Зняття з обліку фізичної особи - підприємця в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому п. 65.10 ст. 65, ст. 67 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), ст. 5 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464), розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за № 1562/20300) (далі - Порядок № 1588), та розд. IV Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, який затверджено наказом Міністерства фінансів України віл 24.11.2014 №1162 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за № 1553/26330) (далі - Порядок № 1162). Згідно з п. 11.22 Порядку № 1588 підставою для зняття фізичної особи - підприємця як платника податків з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням. Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Особливості зняття з обліку фізичних осіб - підприємців як платників ЄСВ у контролюючих органах визначено п. 8 розд. IV Порядку №1162. При цьому, у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника ЄСВ, в частині діяльності, здійснюваної нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону № 2464). Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ. затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 (далі - Порядок № 435). Пунктом 9 розд. 11 Порядку № 435 визначено, що у разі зняття з обліку в контролюючих органах страхувальник зобов`язаний подати звіт за останній звітний період до дати державної реєстрації припинення та звіти за попередні звітні періоди, якщо вони не подавались. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, такі особи зобов`язані подати самі за себе звіт із зазначенням типу форми "ліквідаційна", де останнім звітним періодом с період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності (п.8 розд. III Порядок № 435). Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №1774) внесено зміни до Закону №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464), які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Дія Закону №2464 поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску. Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464). Платниками єдиного внеску відповідно до пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464 є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті. які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх дальності, що підлягає обкладанню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі, якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов`язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленого, цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464 в редакції Закону №1774». Мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та підлягає сплаті щомісяця (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 2464). Згідно з нормами частини п`ятої статті 8 Закону № 2464 єдиний внесок для всіх платників єдиного внеску (крім пільгових категорій) встановлено у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. З 01.01.2017 фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи - підприємці, які перебувають па загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта статті 4 Закону №2464 у редакції Закону № 1774). Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року №755-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755)), а отже і позбавляється статусу платника єдиного внеску. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виносячи оскаржувану податкову вимогу, відповідач діяв в межах своєї компетенції, обгрутовано та правомірно. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 229, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 16 липня 2019 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Земляна Г.В. Суддя Костюк Л.О. Повний текст постанови виготовлено - 03 лютого 2020 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»