Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 757/1524/19-а

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 757/1524/19-а Суддя (судді) суду 1-ї інст.: Батрин О.В. ПОСТАНОВА Іменем України 03 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сорочка Є.О., суддів Єгорової Н.М., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Євдокимова Дмитра Андрійовича, начальника Управління патрульної поліції у м. Києві сержанта поліції Зозулі Юрія Георгійовича та Департаменту патрульної поліції на рішення Печерського районного суду м.Києва від 24 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Євдокимова Дмитра Андрійовича, начальника Управління патрульної поліції у м. Києві сержанта поліції Зозулі Юрія Георгійовича, за участю третьої особи Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати незаконним та скасувати рішення т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Д.А. б/д і б/н щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення серії НК №672953 від 28.08.2018 без змін, а скарги ОСОБА_1 від 29.08.2018 року без задоволення; - зобов`язати начальника Управління патрульної поліції у м. Києві скасувати постанову поліцейського 1 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції сержанта поліції сержанта поліції Гавронського О.С. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 672953 від 28.08.2018 року. Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 24 жовтня 2019 року позов задоволено. Представник відповідачів та третьої особи в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову/позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для скасування оскаржуваного рішення відповідача відсутні. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що постановою поліцейського 1 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гавронського О.С. серії НК№ 672953 від 28.08.2018 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Зі змісту постанови вбачається, що 28.08.2018 о 13:00 год. позивач, керуючи автомобілем Nisan Micra, державний номер НОМЕР_1 , у м. Києві на проспекті Науки (автовокзал) здійснив стоянку у місці, де транспортний засіб, що був припаркованим, зробив неможливим рух іншому транспортному засобу, чим порушено пункт 15.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР). Не погодившись з таким рішенням, позивач оскаржив її в адміністративному порядку до Управління патрульної поліції у м. Києві, подавши відповідну заяву (а.с. 18). Рішенням т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Д.А. б/д і б/н щодо залишення постанови по справі про адміністративне правопорушення серії НК №672953 від 28.08.2018 без змін, а скарги ОСОБА_1 від 29.08.2018 без задоволення Не погодившись з таким рішенням т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві Євдокимова Д.А., позивач звернувся до суду із позовом, що розглядається у даній справі. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідач при оцінці скарги позивача не врахував обставини відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Відповідно до статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: <…> правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, <…> частини перша, друга і третя статті 122 <…>. Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (стаття 122 КУпАП) на місці вчинення такого правопорушення. Згідно частини третьої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу <…> крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом. (статті 287 КУпАП). За змістом пункту 3 частини першої статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом. Частиною першою та другою статті 293 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Якщо буде встановлено, що постанову винесено органом (посадовою особою), неправомочним вирішувати цю справу, то така постанова скасовується і справа надсилається на розгляд компетентного органу (посадової особи). Відповідні положення закріплені також і в статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності Аналіз викладених норм свідчить, що постанови про накладення адміністративного стягнення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім випадків фіксації порушень в автоматичному режимі) повноважні виносити працівники підрозділів Національної поліції. При цьому, закон передбачає два способи оскарження таких постанов, які є альтернативними: подання скарги до вищестоящого органу (посадової особи) поліції та подання відповідного позову до суду. При цьому, перший спосіб слід розуміти як досудовий порядок врегулювання спору, другий - судовий. За результатами застосування першого чи другого способу оскарження, орган, який розглядає спір (вищестоящий орган (посадова особа) поліції або суд) розглядає скаргу (позов), надаючи оцінку постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності та приймає відповідне рішення. Колегія суддів звертає увагу, що можливість оскарження такого рішення вищестоящого органу (посадової особи) за результатами розгляду скарги на постанову про притягнення особи до адміністративної відповідальності, норми чинного законодавства не містять. У свою чергу, Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 03 квітня 2019 року по даній справі зазначив про те, що звернення позивача до суду із цим позовом є реалізація ним права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а предметом спору є скасування рішення та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення. Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження вищестоящого органу (посадової особи) поліції щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією цього органу, внаслідок чого суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження таким органом обставин, викладених у відповідній скарзі на постанові про притягнення до адміністративної відповідальності. Належність такого висновку доведена судами попередніх інстанцій посиланнями на зміст Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Суд не може оцінювати повноту розгляду вищестоящим органом (посадовою особою) поліції скарги позивача та вмотивованість і обґрунтованість рішення про результати її розгляду, з огляду на положення конституційного принципу розподілу влади, який заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Колегія суддів наголошує, що у даному випадку беззаперечним є факт наявності саме дискреційних повноважень відповідача щодо розгляду по суті скарги позивача на постанову у справі про адміністративне правопорушення. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС критеріям, не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Суд визнає, що запроваджені КУпАП способи оскарження постанов у справах про притягнення до адміністративної відповідальності - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість особі захистити порушені права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними. Доводи позивача, викладені у скарзі можуть бути оцінені судом під час розгляду справи з оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими органами (посадовими особами) за результатами адміністративного оскарження. Само по собі рішення, прийняте за результатами вирішення спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь - яких прав та обов`язків. Аналогічну позицію у справі щодо оскарження рішення органу адміністративного оскарження висловив Верховний Суд у постанові від 26 березня 2019 року по справі № 810/869/16. Частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає. Таким чином, суд у даній справі не вправі надавати оцінку прийнятого рішення органом адміністративного оскарження по суті скарги, підміняючи таким чином в судовому порядку компетенцію цього органу та фактично застосовуючи у судовому процесі процедуру досудового (адміністративного) порядку врегулювання спору. У даному випадку позивач фактично заперечує саме правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності згідно постанови поліцейського 1 роти 1 батальйону полку № 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Гавронського О.С. серії НК№ 672953 від 28.08.2018. У свою чергу, обраний позивачем спосіб захисту порушених, на його думку, прав, шляхом оскарження рішення органу адміністративного оскарження, не є належним та не може призвести до реального відновлення порушених прав. Належним способом захисту у такому випадку є оскарження саме постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не рішення органу адміністративного оскарження, прийнятого за результатами розгляду по суті скарги на таку постанову. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов залишенню без задоволення. Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Євдокимова Дмитра Андрійовича, начальника Управління патрульної поліції у м. Києві сержанта поліції Зозулі Юрія Георгійовича та Департаменту патрульної поліції задовольнити. Скасувати рішення Печерського районного суду м.Києва від 24 жовтня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до т.в.о. начальника Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Євдокимова Дмитра Андрійовича, начальника Управління патрульної поліції у м. Києві сержанта поліції Зозулі Юрія Георгійовича, за участю третьої особи Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про адміністративне правопорушення залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Є.О. Сорочко Суддя Н.М. Єгорова Суддя І.В. Федотов