Постанова 4855 № 826/17729/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/17729/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Качур І.А., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Беспалова О.О., Степанюка А.Г., при секретарі Горяіновій Н.В. за участю представників позивача: Шпак М.О., Познякова О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський склотарний завод» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року в справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Київський склотарний завод» до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство «Київський склотарний завод» (далі по тексту - позивач, ПАТ «Київський склотарний завод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в місті Києві) в якому просило скасувати розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з серпня 2018 року в частині включення громадянина ОСОБА_1 в такий розрахунок. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року в задоволенні значеного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині відмови, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, які з`явилися в призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.08.2018 року ПАТ «Київський склотарний завод» отримало від ГУ ПФУ в м. Києві розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з серпня 2018 року. До вищевказаного розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з серпня 2018 року включений ОСОБА_1 , якому призначена пільгова пенсія, починаючи з 16.03.2018 року. На підставі розрахунку позивач має відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсій за період з дати призначення пенсії до дати формування розрахунку в сумі 4 704,16 грн. та в подальшому 1041,63 грн. щомісяця. Не погоджуючись з вказаним розрахунком та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів. Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів, щодо скасування довідки чи рішення про скасування пільгової пенсії відносно ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для вилучення розрахунку витрат на виплату та доставку пенсій громадянина ОСОБА_1 , починаючи з серпень 2018 року. Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законом України «Про пенсійне забезпечення» (усі нормативно-правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. Відповідно до пунктом 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення пільгової пенсії та перерахування підприємствами та організаціями коштів на її виплату, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №3-2 від 25.01.2018 року встановлено, що рішення про призначення пільгової пенсії приймають органи Пенсійного фонду України. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», та призначених відповідно до частин 2 і 3 статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону. Так, згідно п.п. 6.4, 6.5, 6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі по тексту - Інструкція) суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць. Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Листом від 12.09.2013 року № 01-729 ПАТ «Київський склотарний завод» звернулося до першого заступника Голови правління Пенсійного фонду України, в якому просило визнати недійсними довідки про пільгову роботу, видані товариством до 05.05.2013 року включно, в тому числі довідку щодо ОСОБА_1 , а також зобов`язати районні управління ПФУ повідомити колишніх працівників-пенсіонерів про анулювання довідок (а.с.25). Також, позивачем було направлено на адресу начальника Управління Пенсійного фонду України в м. Києва лист від 31.08.2018 року № 01-230, в якому зазначено про те, що видана ОСОБА_1 довідка про пільгову роботу не відповідає документально підтвердженим даним, які містяться в архіві товариства. Зазначеним листом позивач просив вважати недійсною таку довідку(а.с.26-27). Проте, вказані обставини помилково не взято судом першої інстанції до уваги та зазначено, що в матеріалах адміністративної справи, не містяться будь-які документи на підтвердження обґрунтування доводів позивача. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегією суддів апеляційної інстанції надано відповідачу час для надання пояснень щодо дійсності довідки, на підставі якої, в розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій ПАТ «Київський склотарний завод», починаючи з серпня 2018 року включено громадянина ОСОБА_1 16.12.2019 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшов лист з додатками ГУ ПФУ в місті Києві, в якому останнім зазначено, що після повторного перегляду отриманих документів пенсіонера ОСОБА_1 , за весь період нарахувань, пенсійним органом було зроблено перерахунок суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії з грудня 2017 року, у зв`язку з тим, що вказаний пенсіонер не працював на підприємстві ПАТ «Київський склотарний завод». Крім того, відповідачем надано суду апеляційної інстанції докази направлення позивачу нового розрахунку, з мінусовою сумою - 21 370,24 грн. по пенсіонеру ОСОБА_1 за весь період нарахувань. З урахуванням зазначених обставин та наявних в матеріалах справи доказах, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відповідачем фактично визнано їх. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.01.2006 року №3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а тому доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов. Відповідно до пп. «б» п. 4 ч.1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення. Як вбачається з матеріалів справи, під час подання позовної заяви та апеляційної скарги ПАТ «Київський склотарний завод» було сплачено судовий збір в розмірі - 4 405,00 грн., що підтверджується квитанціями, які містяться в матеріалах справи. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст. 139 КАС України). Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що сплачений позивачем під час подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір в розмірі 4 405,00 грн. грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Керуючись ст.ст. 242, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київський склотарний завод» - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 серпня 2019 року - скасувати. Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Київський склотарний завод» до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю. Скасувати розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії з серпня 2018 року в частині включення громадянина ОСОБА_1 . Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) шляхом їх безспірного списання на користь Приватного акціонерного товариства «Київський склотарний завод» (ЄДРПОУ 00293278, адреса: 04073, м. Київ, Балтійський провулок, 23) сплачений при поданні позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір в розмірі - 4 405,00 грн. (чотири тисячі чотириста п`ять гривень 00 копійок). Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: О.О. Беспалов А.Г. Степанюк