Постанова 4855 № 580/2815/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2815/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Бараненка І.І., Губської Л.В., в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до п. 3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов залишити без розгляду. Згідно з частиною першою ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін з наступних підстав. Предметом спору у даній справі є стягнення з Відповідача на користь Позивача 100374,00 грн. адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця особами з інвалідністю у 2017 та 2018 роках та 22045,51 грн. пені за несвоєчасну сплату зазначених санкцій. Відповідно до частин першої, другої ст. 19 Закону № 875-XII, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця; підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Згідно з частиною четвертою ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII (надалі - Закон № 875-XII), адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Як зазначено Відповідачем в апеляційній скарзі, він зобов`язаний був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції за 2017 р. у строк до 15.04.2018, а тому саме з 16.04.2018 у Позивача виникло право на стягнення несплачених самостійно Відповідачем сум санкцій у судовому порядку. Крім того, Відповідач мав також сплатити адміністративно-господарські санкції за 2018 рік у строк до 15.04.2019, а тому саме з 16.04.2019 у Позивача виникло право на стягнення несплачених самостійно санкцій. Проте, з адміністративним позовом Позивач звернувся 11.09.2019, що підтверджується зазначеною на відбитку вхідної кореспонденції суду першої інстанції, датою, тобто з пропущенням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку для його подачі. Відповідно до частини першої ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Як вбачається з адміністративного позову, про невиконання Відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю Позивачу стало відомо з Акта за результатами проведення перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю від 11.06.2019 №23-15-09/0147, отриманого від Управління Держпраці у Черкаській області 10.07.2019, в якому встановлено, що Відповідачем протягом січня - грудня 2017 року, січня - грудня 2018 року кількість укладених трудових договорів між ним та найманими працівниками перевищувала 8 осіб, проте особи з інвалідністю за вказані періоди у нього не працювали, у зв`язку з чим Відповідачем у 2017 та 2018 роках не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, чим порушено ст. 19 Закону № 875-XII. Оскільки Позивач про порушення Відповідачем вимог законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю дізнався 10.07.2019, а адміністративний позов подано 11.09.2019, тобто в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку, підстави для залишення адміністративного позову без розгляду, відсутні. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2019 оку - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Постанову складено в повному обсязі 03.02.2020 року. Головуючий суддя Бабенко К.А. Судді: Бараненко І.І. Губська Л.В