Постанова 4855 № 320/2196/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2196/19 Головуючий у І інстанції - Леонтович А.М. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 січня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П. суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., при секретарі: Черніченко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальність "ЕТАЛОН-К" до Київської митниці Держмитслужби про скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, - В С Т А Н О В И Л А: Товариство з обмеженою відповідальність "ЕТАЛОН-К" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просило: - скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 07.03.2019 року № UA100010/2019/000054/2 від 07.03.2019 року; - скасувати картку відмови Київської міської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00553 від 07.03.2019 року. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що для підтвердження митної вартості, заявленої на товар по МД № UA100010/2019/322267 від 05.03.2019 року, відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу, Позивач надав Відповідачу вичерпний перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товару та здійснення митного контролю. Проте, внаслідок реалізації Митним органом владної управлінської функції- контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, ігноруючи надані Позивачем додаткові документи та пояснення, Відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UAI00010/2019/000054/2 від 07.03.2019 року яким визначена загальна сума товару у розмірі 46 367,81 EUR, тобто Відповідач скоригував (збільшив) митну вартість товару на 6 563, 14 EUR. Позивач вважає, що наведене рішення митного органу порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ «ЕТАЛОН-К» і є протиправним, не відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому підлягає скасуванню. Крім того, Позивач вказує на те, що враховуючи факт, що для митного оформлення товару Позивач надав Митному органу належні та допустимі докази в підтвердження вартості товару, а надані документи не містять розбіжностей та вказують, що їх дані піддаються обчисленню, за відсутністю обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товаpiв, Київською міською митницею ДФС України прийнято неправомірне і необґрунтоване рішення про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000054/2 від 07.03.2019 року та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00553 від 07.03.2019 року, тому вони в підлягають скасуванню. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року адміністративний позов задоволено. Скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 07.03.2019 року № UA100010/2019/000054/2 від 07.03.2019 року. Скасовано картку відмови Київської міської митниці ДФС у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00553 від 07.03.2019 року. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Київська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі Київська митниця Держмитслужби посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Зокрема, Київська митниця Держмитслужби вказує на те, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, містять розбіжності та не надано відомостей щодо числових значень складових митної вартості. Також, Відповідач звертає увагу на те, що митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Позивач вказує на те, що однієї лише вказівки в оскаржуваному рішенні на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їх вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником Київської митниці Державної фіскальної служби України заявлено клопотання про заміну Відповідача у справі з Київської митниці Державної фіскальної служби України на Київську митницю Держмитслужби. Відповідач зазначає, що Київська митниця Держмитслужби, як правонаступник Київської міської митниці ДФС України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби», розпочала свою роботу з 08 грудня 2019 року відповідно до наказу від 06 грудня 2019 року №

7. Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Київської митниці Державної фіскальної служби України. Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Враховуючи те, що Відповідач у справі реорганізований шляхом приєднання, а спірні правовідносини допускають правонаступництво, колегія суддів вважає за необхідне заміну Відповідача на належного правонаступника. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 11.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕТАЛОН-К» та компанією РАМESA CERAMICA S.L., резидентом Iспанії, було укладено Кoнтракт No 40/MK17, п.1.1. якого передбачено, що продавець (РАМESA СERAMICA S.L.) продає, а покупець (ТОВ «ЕТАЛОН-К») купує товари відповідно до інвойсів (рахунків- фактур) (а.с. 23). Згідно з п. 4.1. Контракту, ціна за одиницю товару встановлюється в Євро (EUR), і зазначається інвойсах (рахунках-фактурах) на кожну партію товару за цим Контрактом (а.с. 23). Відповідно до п. 3.1. Продавець поставляє Покупцю Товар на умовах, зазначених в інвойсі (на підставі ІНКОТЕРМС 2010) (а.с. 23). До зазначеного Контракту Позивачем та РАМESA CERAMICA S.L. підписано Додаток № 1 від 13.07.2017 року, в якому сторони обумовили, що Продавець надає Покупцеві знижку: - у розмірі 43-53% від ціни, зазначеної в прайс-листі на всі декоративні елементи керамічної плитки РАMESA i HОМЕ, які продаються поштучно, але не менше однієї коробки; - у розмірі 7% від ціни, зазначеної в прайс-листі на всі елементи базової керамічної плитки АTRIUM, які продаються повними палетами (а.с. 29). 21 січня 2019 року до Контракту Позивачем та РАМESA CERAMICA S.L. підписано Додаток № 3, в якому сторони погодили, що Продавець, окрім знижок, вказаних у Додатку 1 від 13.07.2017 року до Контракту 40/MK17 від 11.05.2017 року, надає Покупцю додаткову знижку в розмірі 2 % на Товар замовлений в січні 2019 року за Проформами-інвойсами: № 001556/91, № 001556/91-М, № 001557/91, № 001557/91-М, № 001558/91, № 001558/91-М, № 001559/91, № 001559/91-M, № 001560/91, № 001560/91-М, № 001561/91, № 001561/91-М, № 002421/91 (а.с 33). Для здійснення митного оформлення товару за вищевказаними Інвойсами (рахунками-фактурами) 05.03.2019 року ТОВ «ЕТАЛОН-К», через декларанта Гуржій К.О. , було надано до Відділу митного oформлення № 1 Митного посту «Західний» Київської міської митниці ДФС України шляхом електронного декларування митну декларацію № UA100010/2019/322267 iз зазначенням ціни товару, визначеної відповідно до основного методу - за ціною договору-(контракту) щодо товарів які імпортуються, у розмірі 1 194 248,63 грн. (а.с. 18). Для підтвердження митної вартості, заявленої на товар по МД № UA100010/2019/322267 від 05.03.2019 року, відповідно до вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, Позивач надав Відповідачу перелік документів наступних документів:

1. Зовнішньоекономічний контракт № 40/МК17 від 11.05.2017 року з додатками до нього (Додаток № 1 від 13.07.2017 року, Додаток № 2 від 07.12.2018 року Додаток № 3 від 21.01.2019 року). 2. Iнвойс № 001556/91, 001557/91, 001558/91, 001559/91, 001560/91, 001561/91 від 25.01.2019 року.

3. Коносамент № 2019 A 01314 001 від 29.01.2019 року.

4. Автотранспортна накладна СМР № 26308, 26308/1, 26308/2, 26308/3, 26308/4, 26308/5 від 02.03.2019 року.

5. Довідка про транспортні витрати № 7727 від 27.02.2019 року.

6. Додаток до Довідки про транспортні витрати № 7727 від 27.02.2019 року. Окрім того, декларантом 05.03.2019 року по МД № UA100010/2019/322267 від 05.03.2019 року було подано наступні додаткові документи для підтвердження виявленої митної вартості товару:

1. Копії ВМД за якими здійснювалося митне оформлення ідентичного товару № UA 100010/2018/136242 від 06.06.2018 року, № UA100010/2018/150788 від 04.10.2018 року, № UA100010/2018/151822 від 12.10.2018 року, № UA100010/2018/151823 від 12.10.2018 року, № UA100010/2018/163374 від 27.12.2018 року.

2. Прайс-лист виробника 2019 від 01.01.2019 року.

3. Рахунок за послуги перевезення № 299261 від 27.02.2019 року.

4. Договір № 841/15 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів від 16.04.2015 року.

5. Експортна декларація (митна декларація країни відправлення) № 19ES00461110198833 від 25.01.2019 року. 06 березня 2019 року Відповідач направив Позивачу повідомлення щодо надання додаткових документів до МД № UA100010/2019/322267 (а.с. 109). Листом від березня 2019 року вих. № 298 TOВ «ЕТАЛОН-К» були надані Відповідачу письмові пояснення щодо надання Митному органу у повному обсязі обов`язкових документів, які підтверджують митну вартість товару згідно з вимогами ч. 2 ст. 53 МК України, декларантом, керуючись ч. 6 ст. 53 МК України, за власним бажанням 05.03.2019 р. було подано додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а також Позивачем були надані додаткові документи, які вимагалися Митним органом:

1. Експертний висновок № KTП-0573 від 05.03.2019 року Київської обласної Торгово-промислової палати .

2. Бухгалтерські документи, що стосуються товару за 2018 рік: а саме: Видаткова накладна № ЦБФК0001374 від 04.12.2018 року, № ЦБФК0001400 від 05.12.2018 року, № ЦБФК002136 від 25.04.2018 року, № ЦБФК0001372 від 04.12.2018 року, № ЦБФК0001260 від 28.11.2018 року.

3. Заявка на послуги перевезення № 2 від 22.02.2019 року.

4. Протокол розбіжностей б/н до договору 841/15 від 16.04.2015 року, щодо відстрочки сплати за послуги перевезення.

5. Оплата за попередні поставки за контрактом, а саме Платіжне доручення № 196 від 12.02.2019 року (за яким було сплачено IНВОЙС № 010163/83 від 10.05.2018 року, ІНВОЙС 010162/83 від 10.05.2018 року).

6. Переклад Експортної ВМД:19ES00461110198833 від 25.01.2019 року. Відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000054/2 від 07.03.2019 року, яким визначена загальна сума товару у розмірі 46 367,81 EUR (а.с. 135). Відповідач відмовив Позивачу у митному оформленні товару за ціною договору (контракту), прийнявши рішення у формі Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00553 від 07.03.2019 року (а.с. 133-134). Позивачем було надано нову митну декларацію IM 40 ДЕ № UA100010/2019/322559 від 07.03.2019 року з урахуванням митної вартості, визначеної Митним органом в рішеннях про коригування митної вартості (а.с.141). За наведеною МД від 07.03.2019 року товар було оформлено Відповідачем у митному режимі імпорту - випущено у вільний обіг на митній території України. Вважаючи, рішення про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000054/2 від 07.03.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску, чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00553 від 07.03.2019 року неправомірними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем не було зазначено, у чому саме полягають розбіжності та яким чином вони впливають на визначення митної вартості товару. Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Київської міської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000054/2 від 07.03.2019 року та картка відмови Київської міської митниці ДФС України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00553 від 07.03.2019 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами ч. 1 ст. Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Відповідно до ст.ст. 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються для:1) нарахування митних платежів;2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки. Частиною 5 статті 58 МК України визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Згідно з статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Відповідно ст. 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості. Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Частинами 1, 2 статті 53 МК України визначено вичерпний перелік документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів та подаються декларантом разом з декларацією. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації;ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивачем разом з митною декларацією № UA100010/2019/322267 було надано Відповідачу зовнішньоекономічний контракт № 40/МК17 від 11.05.2017 року з додатками до нього (Додаток № 1 від 13.07.2017 року, Додаток № 2 від 07.12.2018 року Додаток № 3 від 21.01.2019 року), інвойс № 001556/91, 001557/91, 001558/91, 001559/91, 001560/91, 001561/91 від 25.01.2019 року, коносамент № 2019 A 01314 001 від 29.01.2019 року, автотранспортна накладна СМР № 26308, 26308/1, 26308/2, 26308/3, 26308/4, 26308/5 від 02.03.2019 року, довідка про транспортні витрати № 7727 від 27.02.2019 року, додаток до Довідки про транспортні витрати № 7727 від 27.02.2019 року, тобто перелік документів, передбачених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Також, відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України, Позивачем за власним бажанням також було надано наступні документи: копії ВМД за якими здійснювалося митне оформлення ідентичного товару; прайс-лист виробника 2019 від 01.01.2019 року; рахунок за послуги перевезення № 299261 від 27.02.2019 року, договір № 841/15 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів від 16.04.2015 року експортна декларація (митна декларація країни відправлення) № 19ES00461110198833 від 25.01.2019 року. Керуючись ч. 3 ст. 53 МК України та посилаючись на розбіжності і відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, Відповідачем було надіслано повідомлення від 06.03.2019 року про надання додаткових документів. Однак, Відповідачем не було зазначено, у чому саме полягають розбіжності та яким чином вони впливають на визначення митної вартості товару. Відповідно до постанови Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 821/1617/17, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Відповідачем безпідставно витребувано додаткові документи, оскільки він не обґрунтував належним чином свої доводи щодо розбіжностей у поданих Позивачем документах. Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. В картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00553 Відповідач повідомив про відмову у митному оформленні товарів, посилаючись на ч. 6 ст. 54 МК України, в зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості від 07.03.2019 року. Так, з гідно з ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 2 стаття 55 МК України визначено відомості, які повинні міститись у рішенні про коригування митної вартості товарів, а саме: Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. У рішенні про коригування митної вартості товарів Відповідач зазначив, що відповідно до договору про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів № 841/15 від 16.04.2015 року, оплата здійснюється протягом трьох днів з часу пред`явлення рахунку, до митного оформлення рахунок на оплату № 299261 від 27.02.2019 року надано, але банківські платіжні документи за вищенаведеним рахунком не надані. Судом першої інстанції вірно встановлено, що Позивачем було надіслано Відповідачу разом з договором № 841/15 від 16.04.2015 року протокол розбіжностей, відповідно до якого пунктом 4.3 в редакції клієнта зазначено, що оплата робіт та послуг здійснюється клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту митного оформлення вантажу на підставі рахунку, якщо в заявці або інших додатках до договору на конкретну партію вантажу не узгоджені інші терміни, порядок і умови розрахунків, з чим погоджується колегія суддів. Тобто, Відповідач не звернув увагу на те, що на час надання Позивачем рахунку на оплату № 299261 та інших документів на вимогу митного органу, у нього не виникло обов`язку оплатити послуги, оскільки ще не відбулось митне оформлення вантажу. Як встановлено судом першої інстанції, Відповідач також посилається на розбіжності у п. 4.1 та п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту № 40/МК17 від 11.05.2017 року, однак не зазначає, в чому саме вони полягають та яким чином вказана невідповідність впливає на визначення митної вартості, тому судом було надіслано запит від 03.06.2019 року, яким витребувано від Київської міської митниці ДФС письмові пояснення щодо вищезазначених розбіжностей. Також, судом першої інстанції встановлено, що Відповідачем було надано відповідь на запит, в якій зазначено, що розбіжність полягає в наступному: продавець товару зазначає, що у вартість товару включені транспортні витрати по іноземній території, тоді як відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс-2010) та наданих декларантом до митного оформлення документів транспортні витрати у вартість товару не включені та сплачуються покупцем, однак Відповідач не обґрунтував, яким саме чином дана розбіжність впливає на визначення митної вартості. Київська міська митниця ДФС також вказує на те, що у митній декларації країни відправлення № 19ЕS00461110198833 від 25.01.2019 року, неможливо ідентифікувати ані з вагою товару, ані з митною вартістю. З приводу вищезазначених доводів Позивач надав, витребувані судом першої інстанції письмові пояснення, в яких зазначив, що митне оформлення товару, який вказано в митній декларації країни відправлення № 19ЕS00461110198833 від 25.01.2019 здійснювалось за двома митними деклараціями, а саме для здійснення митного оформлення товару за інвойсами (рахунками-фактурою) № 001556/91, 001557/91, 001558/91, 001559/91, 001560/91, 001561/91 від 25.01.2019 року було подано електронну митну декларацію № UA100010/2019/322267 від 05.03.2019 року, а митне оформлення товару за інвойсами (рахунками-фактурою) № 001556/91-М, 001557/91-М, 001558/91-М, 001559/91-М, 001560/91-М, 001561/91-М від 25.01.2019 було здійснено за митною декларацією № UA100010/2019/322202 від 05.03.2019 року. Митна вартість у митній декларації країни відправлення № 19ES00461110198833 від 25.01.2019 року зазначена лише для товару за інвойсами (рахунками-фактурою) № 001556/91, 001557/91, 001558/91, 001559/91, 001560/91,001561/91 від 25.01.2019, а товар, який поставляється за інвойсами (рахунками-фактурою) № 001556-91-М, 001557/91-М, 001558/91-М, 001559/91-М, 001560/91-М, 001561/91-М є рекламною продукцією і поставляється на безоплатній основі, тому його вартість у митній декларації країни відправлення № 19ES00461110198833 від 25.01.2019 року не зазначено. Крім того, Позивач зазначив, що митна декларація країни відправлення відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, не є тим документом, що підтверджує числові значення митної вартості товару. У повідомленні від 07.03.2019 року Відповідач обґрунтував прийняття рішення про коригування митної вартості товару, посилаючись на наступне. Так, відповідно до п. 3.1 зовнішньоекономічного договору № 40/17МК17 від 11.05.2007 року, умови поставки повинні бути зазначені у інвойсах, але відповідно наданих інвойсів до митного оформлення, умови поставки EXW, однак місце відправки не зазначено. Позивач з приводу цього твердження зазначав, що місце відправки міститься в митній декларації країни відправлення № 19ES00461110198833 від 25.01.2019 року. Суд першої інстанції аналізуючи митну декларацію країни відправлення № 19ES00461110198833 від 25.01.2019 року, на яку посилався Позивач, правомірно встановив, що місцем відправлення зазначено - Валенсія, що свідчить про те, що цей документ Відповідачем не був взятий до уваги, з чим також погоджується колегія суддів. Крім того, Відповідач зазначив, що за митною декларацією № UA100010/2019/322267 спрацювала система управління ризиками, якою згенеровано критерії ризику: - контроль правильності визначення митної вартості товарів, - витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів із зазначенням: По наступних товарах можливе зниження митної вартості товару (1,2)». Відповідно до ч. 1 ст. 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками. Не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю. Частиною 1 статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Абзацом 1 пункту 1 розділу 7 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 року № 684 (далі - Порядок № 684) передбачено, що за результатами оцінки ризику у конкретному випадку здійснення митного контролю товарів, транспортних засобів, у тому числі за результатами контролю із застосуванням СУР, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митниці (митні пости) ДФС обирають форми та обсяги митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування зазначених у пункті 10 розділу І цього Порядку інструментів з управління ризиками (далі - Перелік митних формальностей за результатами застосування СУР). За приписами пункту 8 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації № 689), у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Кодексу та частиною першою статті 55 Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, після спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) Відповідач повинен був здійснити перевірку, наданих декларантом документів, у разі необхідності здійснити запит додаткових документів і лише у разі виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості, не подано декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу, надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості Відповідач міг прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто, саме по собі спрацювання системи управління ризиків не є підставою для прийняття такого рішення. Висновку про те, що спрацювання системи управління ризиків не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів дійшов і Верховний Суд у постанові від 29 січня 2019 року у справі № 815/6827/17 спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками і наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена. Судом першої інстанції встановлено, що Відповідач посилався на те, що відповідно до п. 2.5 Методичних рекомендацій № 689, перевірка правильності визначення митної вартості товарів здійснювалася шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Також, Київська митниця ДФС України посилалась на те, що рівень митної вартості подібних за фізичними деклараціями № UA100020/2019367297 від 06.03.2019 року, UA100020/2019/367072 від 01.03.2019 року товар № 2 становить від 0,564 USD/кг за митною декларацією № UA500010/2019/004596 від 27.02.2019 року, однак митним органом не було враховано, що відповідно до п. 4.2 Контракту № 40/МК17, ціни за одиницю кожного товару встановлені в Євро (EUR). Верховним Судом у постанові 22 квітня 2019 року у справі № 815/6242/17 зазначено що, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Також, суд першої інстанції обґрунтовано посилався на пояснення Позивача, який зазначав, що Відповідач вже неодноразово здійснив митне оформлення товару Позивача за Контрактом за першим методом, що підтверджується ВМД № UA100010/2018/136242 від 06.06.2018 року, № UA100010/2018/150788 від 04.10.2018 року, № UA100010/2018/151822 від 12.10.2018 року, № UA100010/2018/151823 від 12.10.2018 року, № UA100010/2018/163374 від 27.12.2018 року. Проте, Відповідач на зазначене не надав жодних пояснень з приводу того, чому вищезазначене не взяв до уваги. При цьому, за приписами ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні; за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Частинами 2, 3 статті 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до ч. 1-3 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Проаналізувавши вищезазначену норму, суд першої інстанції правильно встановив, що доводи Відповідача щодо неможливості визначення митної вартості товарів за ціною договору є безпідставними, оскільки не було зазначено, які саме відомості, надані Позивачем не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні , або яка із обов`язкових складових митної вартості є відсутньою, з чим погоджується колегія суддів. Відповідно до ч. 4 ст. 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Судом першої інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час здійснення консультацій між органом доходів і зборів та декларантом Позивачем було надано додаткові документи, які вимагались Відповідачем та пояснення щодо неможливості подання певних документів, проте митним органом не було взято до уваги надані йому документи. Разом з цим, відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 815/1670/17 з даного приводу зазначив наступне, у спірних рішеннях не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для їх скасування. Таким чином, оскаржуване рішення Київської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000054/2 від 07 березня 2019 року не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що свідчить про наявність підстав для його скасування. З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що рішення Київської міської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів № UA100010/2019/000054/2 від 07.03.2019 року та картка відмови Київської міської митниці ДФС України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100010/2019/00553 від 07.03.2019 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з чим погоджується колегія суддів. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Київської міської митниці ДФС викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2019 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко Повний текст складено 04.02.2020 року.