Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/7896/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/7896/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Тернопільської митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 чернвя 2025 року (суддя Сацький Р.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» до Тернопільської митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо визначення (корегування) митної вартості товару, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» звернулось до суду із адміністративним позовом до Тернопільської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митно вартості товару № UA403070/2024/000094/2 від 22.03.2024, стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МОТОТЕХІМПОРТ» судові витрати по даній справі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття відповідачем 22.03.2024 рішення UA403070/2024/000094/2 про коригування митної вартості товару, загальну митну вартість задекларованих товарів було скориговано митницею із застосуванням резервного (другорядного) методу (2-r), відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Паралельно з цим, відповідачем було відмовлено у прийнятті поданої митної декларації шляхом оформлення відповідної картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач вважає, що позивач надав усі документи, які дозволяють чітко визначити митну вартість за основним (першим) методом без жодних суперечностей та неузгодженостей у числових значеннях контрактної вартості товарів. Стверджує, що відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товару та протиправність оскаржуваного рішення. Просить позов задовольнити. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 чернвя 2025 року адміністративний позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник наводить обставини, які покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів, зазначає, що за результатами опрацювання поданих декларантом документів встановлені невідповідності, які дають підстави для сумніву у дійсності цих документів, у зв`язку з чим наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі. Скаржник наполягає на правомірності визначення митної вартості товару за резервним методом, вказуючи, що за результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. При цьому скаржник звертає увагу, що норми статті 64 МК України не зобов`язують митний орган наводити додаткові пояснення щодо обсягу партії чи умов поставки тощо, а передбачають лише використання раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 21.03.2024 до митного оформлення було подано митну декларацію (МД) типу ІМ40АА № 24UA403070002788U0.Ця декларація стосувалася товарів, ввезених на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічного контракту № SAN/1 від 02.01.2023, укладеного з китайською компанією Leshan SanYuan Electrical Machinery Co., Ltd., та згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) № SAN2023-2 від 20.11.2023. У графі 31 зазначеної митної декларації були заявлені наступні товари, імпортовані позивачем: Товар 1: Обладнання для заготівлі та приготування кормів для домашніх тварин та птиці. До цієї категорії увійшли подрібнювачі стеблин ДТЗ ПСЕ-2,6 (85 шт.), кормоподрібнювачі ДТЗ КР-20С (130 шт.) та гранулятори кормів ГКП-120-2.2 (100 шт.). Товари були виробництва Leshan SanYuan Electrical Machinery Co., Ltd., ввезені у частково розібраному стані, укомплектовані інструментами та приладдям для налагодження й обслуговування, призначені для використання в індивідуальних домогосподарствах для подрібнення та розмелювання рослинних культур. Товар 2: Запасні частини для сільськогосподарських кормоподрібнювачів. Перелік включав різноманітні компоненти, такі як решета (2,0 мм та 3,0 мм) для ДТЗ КР-30А та ДТЗ КР-20С, молотильні барабани, вали, шківи, корпуси підшипників, камери (приймальні, основні, видачі, проміжні), відведення, коліна, захисти приводних ременів, кронштейни, кришки патрубків, а також крильчатки повітряного нагнітача та труби для відведення переробленого зерна. Товар 3: Привідні клинові паси. Ці паси з вулканізованої гуми, трапецієподібного перетину, з`єднаними кінцями, не ребристі, з довжиною зовнішнього кола від 60 до 180 см, призначені для ремонту та технічного обслуговування сільськогосподарської техніки. Декларувалися ремені А813Li КР-30А (10 шт.), А1092 КР-20С (10 шт.) та А1194 КР-20С (10 шт.). Товар 4: Ножі та різальні леза. Ця категорія включала ножі для ґрунтофрез тракторів та мотоблоків, косарок, мотокультиваторів, кормоподрібнювачів, зокрема: ножі кормоподрібнювача ДТЗ КР-30А (25 шт.) та ножі кормоподрібнювача у зборі ДТЗ КР-20С (33 шт.). Товар 5: Електричні асинхронні двигуни. Заявлені однофазні двигуни змінного струму потужністю понад 750 Вт, що є запасними частинами до кормоподрібнювачів, призначені для їх приведення в дію, невійськового призначення. Серед них: електродвигун YLQ100L2-2 3КВт. зі шківом ДТЗ КР-30А (2 шт.) та електродвигун 3,0 кВт/220В ДТЗ КР-20С (20 шт.). Товар 6: Прокладки з пароніту. Призначені для двигунів внутрішнього згоряння, КПП та інших деталей сільськогосподарської техніки, невійськового призначення: прокладка коліна подачі ДТЗ КР-30А (6 шт.) та прокладка під основну камеру ДТЗ КР-30А (4 шт.). Товар 7: Електричні конденсатори. Цивільного призначення, змінної ємності, підстроювальні, для ремонту та технічного обслуговування сільськогосподарської техніки, зокрема: конденсатор ДТЗ КР-20С (20 шт.). Для митного оформлення цієї декларації до неї було додано низку супровідних документів, серед яких: пакувальний лист № б/н від 20.11.2023, рахунок-фактура (інвойс) № SAN2023-2 від 20.11.2023, коносамент № BW23110678 від 01.12.2023, накладна УМВС № 521179 від 26.02.2024, сертифікат про походження товару № 23C5111B0002/00009 від 27.11.2023, банківські платіжні документи № 448 та Заява № 508 від 14.11.2023, рахунок-фактура на транспортно-експедиційні послуги № L70740 від 04.03.2024, документи про вартість перевезення (Акт виконаних послуг № б/н від 19.03.2024, Довідка про транспортні витрати № б/н від 19.03.2024, Заявка на перевезення № 68 від 24.11.2023), доповнення до зовнішньоекономічного договору № 2023-2 від 02.10.2023 та № 2023-2-z від 17.10.2023, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № SAN/1 від 02.01.2023, внутрішній договір комісії № 1503-1 від 15.03.2023 та доповнення до нього № 2308C від 23.08.2023, договір про перевезення № 2712/917/2022 від 27.12.2022, а також технічні характеристики № б/н від 20.11.2023. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення наступного змісту: «Відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів №№ 1,2, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У зв`язку із тим, що документи, які подані до митного оформлення містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини». Листом № 210324 від 21.03.2024 товариство додатково надало митниці: прайс-лист та комерційну пропозицію від 25.10.2023, виписку з банківського рахунку декларанта за листопад 2023 року та повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами. 22.03.2024 відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000094/2. Згідно з цим рішенням, загальна митна вартість Товару № 1 була скоригована митницею за резервним методом (2-r) визначення митної вартості, відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України. Одночасно було відмовлено в прийнятті зазначеної митної декларації шляхом оформлення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивачем з урахуванням пункту 2 частини 3 статті 52 Митного кодексу України було задекларувано спірну партію товару, а митницею було випушено товар у вільний обіг за ЕМД № 24UA403070002872U8 від 22.03.2024, загальна різниця митних платежів (ПДВ) від митної вартості, визначеної позивачем та скоригованої митницею, склала 34 627,73 грн. Вважаючи прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000094/2 від 22.03.2024 протиправним, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України). Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно із ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до частині 1 статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України). Згідно з ч. ч. 4, 5, п. 5 ст.10 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України). Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеного в даній нормі. Відповідно до частин першої - третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з частинами шостою та сьомою вказаної статті МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Положеннями частин другої та третьої статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. За приписами частини восьмої статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 19 лютого 2019 року у справі № 804/1316/16, від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 27 березня 2020 року у справі № 540/2605/18, від 06 травня 2020 року у справі № 140/1713/19, від 25 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.001657, від 15 квітня 2021 року у справі № 804/14964/15) звертав увагу на те, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковим, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти подальших дій, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребовування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Водночас повноваження контролюючого органу витребовувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, які передбачені статтею 53 МК України. Не надання декларантом витребовуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість (постанова Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18). Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 460/164/24. Колегія суддів зазначає, що можливість надання декларантом додаткових документів на підтвердження правомірності визначення митної вартості товарів за першим методом прямо залежить від чіткого визначення Митницею конкретних обставин, які викликали у неї сумніви у достовірності задекларованої митної вартості, а тому недотримання цих умов свідчить про порушення ним критеріїв правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, які закріплені у частині другій статті 2 КАС України. Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі № 260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі № 825/648/17 та ін. Також, колегія суддів звертає увагу , що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598). Відповідно до абзаців 4 та 5 правил заповнення графи 33 визначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Тобто, вимоги вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічне правозастосування викладене у постановах від 25 лютого 2020 року у справі №260/718/19, від 08 лютого 2020 року у справі №825/648/17, від 26 травня 2022 року у справі №560/355/19, від 17 січня 2022 року у справі № 520/2000/19. Суд апеляційної інстанції зазначає, що митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачем у деклараціях митної вартості зазначено не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснено розрахунок, внесено недостовірні або неточні відомості, або у наданих документах містяться розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів. Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за резервним методами. Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладені в постанові Верховного Суду від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, від 20 червня 2023 року у справі № 1.380.2019.006247. Колегія суддів зазначає, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05 березня 2019 року по справі № 815/5791/17. Так, з матеріалів справи вбачається, що для митного оформлення поданої позивачем декларації було додано низку супровідних документів, серед яких: пакувальний лист № б/н від 20.11.2023, рахунок-фактура (інвойс) № SAN2023-2 від 20.11.2023, коносамент № BW23110678 від 01.12.2023, накладна УМВС № 521179 від 26.02.2024, сертифікат про походження товару № 23C5111B0002/00009 від 27.11.2023, банківські платіжні документи № 448 та Заява № 508 від 14.11.2023, рахунок-фактура на транспортно-експедиційні послуги № L70740 від 04.03.2024, документи про вартість перевезення (Акт виконаних послуг № б/н від 19.03.2024, Довідка про транспортні витрати № б/н від 19.03.2024, Заявка на перевезення № 68 від 24.11.2023), доповнення до зовнішньоекономічного договору № 2023-2 від 02.10.2023 та № 2023-2-z від 17.10.2023, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № SAN/1 від 02.01.2023, внутрішній договір комісії № 1503-1 від 15.03.2023 та доповнення до нього № 2308C від 23.08.2023, договір про перевезення № 2712/917/2022 від 27.12.2022, а також технічні характеристики № б/н від 20.11.2023. Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству було направлено електронне повідомлення наступного змісту: «Відповідно до ч. 2 ст 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів №№ 1,2, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У зв`язку із тим, що документи, які подані до митного оформлення містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ прошу надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини». Листом № 210324 від 21.03.2024 товариство додатково надало митниці: прайс-лист та комерційну пропозицію від 25.10.2023, виписку з банківського рахунку декларанта за листопад 2023 року та повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами. 22.03.2024 відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товару № UA403070/2024/000094/2. Згідно з цим рішенням, загальна митна вартість Товару № 1 була скоригована митницею за резервним методом (2-r) визначення митної вартості, відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України. Одночасно було відмовлено в прийнятті зазначеної митної декларації шляхом оформлення картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Стосовно доводів митного органу про не надання платіжних документів, на підтвердження оплати товару. Умовами Контракту № SAN/1 сторони передбачили поставку товару партіями, що фіксується у Специфікаціях до контракту. Оплата товару здійснюється Покупцем в доларах США шляхом банківського переказу на рахунок Продавця на підставі Специфікацій, при цьому умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (п. 2.1, 5.1, 5.2 Контракту). Відповідно до п. 6 Специфікації № 2023-2 від 02.10.2023, умовами оплати за товари визначено здійснення 100% попередньої оплати вартості товарів. Натомість, згідно з п. 6 Специфікації № 2023-2-z від 17.10.2023, оплата за товари здійснюється протягом 180 днів з моменту фактичної доставки товару. Під час митного оформлення спірної товарної партії митниці були надані Специфікації № 2023-2 від 02.10.2023 та № 2023-2-z від 17.10.2023, а також копії платіжної інструкції № 448 від 14.11.2023 та заяви на купівлю іноземної валюти № 508 від 14.11.2023. Зазначені банківські платіжні документи підтверджують здійснення товариством повної оплати вартості товарів за Специфікацією № 2023-2. Водночас, оплата вартості товарів за Специфікацією № 2023-2-z на день декларування товариством не здійснювалась, оскільки строк оплати ще не настав, відтак, надання банківського платіжного документа було об`єктивно неможливим. Таким чином, на день декларування спірної товарної партії, з урахуванням умов Специфікацій № 2023-2 та № 2023-2-z, позивачем було здійснено оплату товарів у відповідності до наявних зобов`язань, в підтвердження чого митниці надані усі наявні у позивача документи. Відповідно до п.4 ч.2 ст.53 МК України, банківські платіжні документи на підтвердження заявленої митної вартості надаються декларантом виключно у випадку, коли рахунок сплачено. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» надано митниці усі наявні у нього на момент здійснення митного оформлення банківські платіжні документи. Щодо тверджень скаржника про ненадання товариством транспортних перевізних документів. Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Наведеною нормою не встановлено певних вимог чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості. В той же час, згідно Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну України №599 від 24.05.2012, до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. Колегія суддів враховує висновок Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку здійснювалось мультимодальне перевезення вантажу. Відповідне вбачається з відомостей Заявки на перевезення № 68 від 24.11.2023 року, рахунку на оплату послуг перевезення № L70740 від 04.03.2024, довідки про транспортні витрати від 19.03.2024 та акту виконаних робіт від 19.03.2024. Договірні відносини щодо перевезення відповідної спірної товарної партії у ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» наявні виключно з компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA», якою товариству було виставлено єдиний рахунок на оплату усіх послуг № L70740 від 04.03.2024 . Жодних договірних відносин у Позивача з компанією «PKP CARGO CONNECT Sp.z.o.o.» не існує. Компанією-перевізником «Global Container Lines Latvija SIA» здійснювалось мультимодальне перевезення задекларованого товару та виставлений товариству єдиний рахунок на оплату послуг з перевезення, до якого включені усі витрати, пов`язані з перевезенням спірної товарної партії, який надано товариством до митного оформлення. У подальшому, поза митним оформленням, позивачем було здійснено оплату послуг з перевезення, що підтверджується платіжною інструкцією № 748 від 18.04.2024. Отже, факти прийняття товару до перевезення, його перевезення та числові показники заявленої транспортної складової митної вартості в кожному із спірних випадків декларування, повною мірою підтверджуються наданими митниці документами, які кореспондуються між собою, ідентифікуються з задекларованими товарами. Застосовуючи висновки в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, колегія суддів зауважує, що митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. В даному випадку встановлені у справі обставин дають підстави для висновку, що подані позивачем митному органу документи про транспортні витрати в своїй сукупності є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат позивача на перевезення товарів. Щодо зауважень митниці з приводу змісту прайс-листа та комерційної пропозиції, колегія суддів вважає, що з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів). Також, колегія суддів зауважує, що чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми комерційної пропозиції та прайс-листа. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист (комерційна пропозиція) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Прайс -лист та комерційна пропозиція не є основними документами, які згідно ч.2 ст.53 МК України декларант зобов`язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості, а тому митниця, маючи у розпорядженні весь пакет комерційних та товаросупровідних документів, мала змогу і без прайс- листа та комерційної пропозиції здійснити контроль та перевірку числових показників митної вартості товарів. Наявність чи відсутність у прайс-листі/комерційній пропозиції певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Стосовно доводів митного органу про ненадання декларантом митних декларацій країни відправлення, колегія суддів зазначає, що митна декларація країни відправлення не є тим документом, що підтверджує умови поставки та вартість товару, тому що таким документом є основний документ за ч. 2 ст. 53 МК України інвойс. Стосовно решти доводів митниці, покладених в основу спірного рішення про коригування митної вартості товару, колегія суддів вважає, що подані митному органу документи містили достатню інформацію щодо митної вартості товару і не мали будь-яких розбіжностей, що давало митному органу можливість перевірити числові значення заявленої митної вартості товару. З урахуванням викаладеного, колегія суддів зазначає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товару. Всі інші обґрунтування (доводи) скаржника з посиланням на недоліки документів,наданих до митної декларації та ненадання позивачем додаткових документів на вимогу митниці для підтвердження заявленої ним митної вартості товару не були підставою для прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. Відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару за основним методом. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України. При цьому, наявність у вказані системі інформації про те, що подібний чи ідентичний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Аналогічні висновки містять постанова Верховного Суду від 27 лютого 2025 року по справі №300/784/24, що враховується судом відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку митний орган не довів наявність таких розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, або ж ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях. Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Із врахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA403070/2024/000094/2 від 22.03.2024 є необґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення. Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Тернопільської митниці залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров