Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/16693/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2026 р.Справа № 520/16693/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Вінницької митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 (суддя: Садова М.І., м. Харків, повний текст складено 21.10.2025) по справі № 520/16693/25 за позовом Приватного підприємства "Національні традиції" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство "Національні традиції" (далі по тексту позивач, ПП "Національні традиції") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Вінницької митниці (далі по тексту відповідач), у якому просить суд: - визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000040/2 від 05.06.2025 та картку відмови № UA401060/2025/000110 від 05.06.2025; - визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000036/2 від 13.05.2025 та картку відмови № UA401060/2025/000097 від 13.05.2025. В обґрунтування позову зазначив, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картки відмови є протиправними, оскільки прийняті без обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів, без належного дотримання послідовності методів визначення митної вартості та без врахування наданих позивачем документів і пояснень. Вказує, що первинний метод визначення митної вартості (за ціною договору) був застосовний, оскільки всі відомості підтверджені документально, кількісно та достовірно. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 року по справі № 520/16693/25 адміністративний позов приватного підприємства "Національні традиції" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000040/2 від 05.06.2025 та картку відмови № UA401060/2025/000110 від 05.06.2025. Визнано протиправним та скасовано рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000036/2 від 13.05.2025 та картку відмови № UA401060/2025/000097 від 13.05.2025. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь приватного підприємства "Національні традиції" судовий збір у розмірі 12903,67 грн.. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь приватного підприємства "Національні традиції" судові витрати понесені на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. Відповідав, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 року по справі № 520/16693/25 та ухвалити нове, яким відмовити ПП «Національні традиції» в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з викладених підстав, вказує, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав суб`єкта ЗЕД. Щодо розміру визначених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. зазначив, що визначений їх розмір є необґрунтованим, явно завищеним та таким, що абсолютно не відповідає складності вказаної справи. Позивач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить суд залишити апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 року у справі № 520/16693/25 без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 року у справі № 520/16693/25 без змін. Згідно з ч. 4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що 05.04.2024 між позивачем (ПП «НАЦІОНАЛЬНІ ТРАДИЦІЇ») та SHAOXING HUAQI TEXTILE CO., LTD укладено контракт № SHT20240405 на поставку товарів (текстильні вироби). Умови контракту передбачають поставку товарів на умовах CPT (Incoterms 2010), оплату з відстрочкою платежу (три місяці з моменту митного оформлення) або передоплату на розсуд покупця. 21.03.2025 укладено додаткову угоду до контракту щодо розширення кола вантажовідправників. 13.05.2025 позивачем було подано до відповідача електронну митну декларацію, яка прийнята митним органом з присвоєнням їй № 25UA401060006646U3, для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно з Контрактом. На підтвердження заявленої в цій митній декларації інформації, зокрема, митної вартості товару, яка становить 45490,40 доларів США, разом із декларацією було подано наступні документи: - пакувальний лист (Packing list) № б/н від 17.03.2025; - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № SHT250317-4 від 17.03.2025; - коносамент (Bill of lading) № 143559056631 від 21.03.2025; - автотранспортна накладна CMR № 8928 від 07.05.2025; - декларація (Dispatch note model T1) № 25PL322080NSFXMKK6 від 07.05.2025; - декларацiя про походження товару (Declaration of origin) № SHT250317-4 від 17.03.2025; - акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у всіх випадках митного огляду, крім передбаченого описом позиції "1701") № UA209060/2025/003630 від 10.05.2025; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № SHAOXING20250212/04 від 12.02.2025 (з перекладом); - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-21/05-2025 від 12.05.2025; - розрахунок ціни (калькуляція собівартості) № SHT250317-4 від 17.03.2025 (з перекладом); - зовнішньоекономічний договір (контракт) на відшкодувальній основі (крім позначених кодами 4100 або 4104) № SHT20240405 від 05.04.2024; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 21.03.2025; - внутрішній договір (контракт) комісії № б/н від 01.04.2025; - видаткова накладна № SHT250317-4 від 17.03.2025 (з перекладом); - відвантажувальна специфікація № SHT250317-4/7 від 17.03.2025 (з перекладом); - комерційна пропозиція № SHAOXING20240318 від 18.03.2024 (з перекладом); - лист № 04/17-7 від 17.04.2025 з інформацією від ПП «Національні традиції», що страхування вантажу не здійснювалося; - лист № 05/02-6 від 02.05.2025 з інформацією від ПП «Національні традиції», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування; - лист № SHT250317-4/1 від 17.03.2025 від постачальника про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); - лист № SHT250317-4/2 від 17.03.2025 від постачальника про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); - лист № SHT250317-4/3 від 17.03.2025 від постачальника про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); - лист № SHT250317-4/4 від 17.03.2025 від постачальника про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); - лист № SHT250317-4/5 від 17.03.2025 від постачальника про те, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); - якісний опис № SHT250317-4/6 від 17.03.2025 (з перекладом). 13.05.2025 відповідачем направлено повідомлення позивачу №857141, в якому зазначено: «Керуючись положеннями частини 2 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати наступні додаткові документи: - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - Додатково повідомляємо що відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару». 13.05.2025 відповідачем направлено ще одне повідомлення позивачу №857146, в якому зазначено: «Надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а саме: - Статтею 5 контракту від 05.04.2024 № SHT20240405 передбачена можливість як післяоплати, так і передоплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати. В графі 44 МД банківський документ відсутній; - наданий до митного оформлення Висновок експерта №20-21/05-2025 від 12.05.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами; в самому висновку зазначено, що експерт визначив не митну, а ринкову вартість; - наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий безпосередньо ПП "Національні традиції" та не відображає дійсну вартість у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців. Окрім того, у наданому документі не зазначено конкретної одиниці виміру чи погонні метри, чи квадратні метри. - Згідно абзацу 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, абзацом 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов`язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс FOB порт країни відправлення (Китай). Вищенаведене може свідчити про невключення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі. Керуючись частиною 3 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість: - 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; - 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); - 3) виписку з бухгалтерської документації; - 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - 7) копію митної декларації країни відправлення; - 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. - Додатково повідомляємо що відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару». 13.05.2025 позивачем надано наступні відповіді на повідомлення відповідача, в яких позивач зазначив: - у відповіді № 13/05/25-59 щодо надання зовнішньоекономічного контракту та додатків до нього вказано що зовнішньоекономічний договір (контракт) № SHT20240405 від 05.04.2024 та додаткова угода № б/н від 21.03.2025 ПП «Національні традиції» подано одночасно із митною декларацією №25UA401060006646U3; - у відповіді № 13/05/25-60 щодо надання платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вказано що статтею 5 Контракту № SHT20240405 від 05.04.2024 встановлено, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) №SHT250317-4 від 17.03.2025 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч.2 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» таких документів на законодавчому рівні не вимагається; - у відповіді № 13/05/25-61 щодо надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вказано що згідно з правилами Інкотермс-2010: CPT означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з митною декларацією №25UA401060006646U3 надано калькуляцію собівартості товару № SHT250317-4 від 17.03.2025, а також лист постачальника № SHT250317- 4/1 від 17.03.2025 на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару; - у відповіді № 13/05/25-62 щодо надання документів, що містять відомості про вартість страхування, вказано що одночасно з митною декларацією №25UA401060006646U3 надано лист постачальника № SHT250317-4/2 від 17.03.2025, а також лист №04/17-7 від 17.04.2025 на підтвердження того факту, що страхування вантажу не здійснювалося; - у відповіді № 13/05/25-63 щодо надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, вказано що у відношенні товару відвантаженого по інвойсу № SHT250317-4 від 17.03.2025 договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не укладався. Отже, укладання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не здійснювалося, а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» вказаних документів не вимагається: - у відповіді № 13/05/25-64 щодо надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), вказано, що за контрактом № SHT20240405 від 05.04.2024 не передбачено отримання платежів від третіх осіб, платежів від третіх осіб отримано не було, що додатково підтверджується листом постачальника № SHT250317-4/5 від 17.03.2025, який вже знаходиться у відповідача. Отже, ніяких платежів від третіх осіб отримано не було, а тому відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не вимагається; - у відповіді № 13/05/25-65 щодо надання виписки з бухгалтерської документації вказано, що статтею 5 Контракту № SHT20240405 від 05.04.2024 встановлено, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № SHT250317-4 від 17.03.2025 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» виписки з бухгалтерської документації не вимагається; - у відповіді № 13/05/25-66 щодо надання каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару вказано, що прайс-лист № SHAOXING20250212/04 від 12.02.2025 ПП «Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060006646U3; - у відповіді № 13/05/25-67 щодо надання копії митної декларації країни відправлення вказано, що пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такий додатковий документ, як копія митної декларації країни відправлення, та лише у випадку наявності такого документа. Вказано, що декларацію №25PL322080NSFXMKK6 від 07.05.2025 ПП «Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060006646U3; - у відповіді № 13/05/25-68 щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями вказано, що висновок експерта № 20-21/05-2025 від 12.05.2025 року, підготовлений ТОВ «Одеський аукціонний центр», було надано разом з митною декларацією №25UA401060006646U3; - у відповіді № 13/05/25-69 щодо наданого прайс-листа та невідображення ним «дійсної вартості» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року вказано, що прайс-лист № SHAOXING20250212/04 від 12.02.2025 ПП «Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060006646U3 та він додатково підтверджує правильність визначення митної вартості товарів декларантом; - у відповіді № 13/05/25-70 щодо умов поставки та нібито не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі вказано, що відповідно до ст. 3 Контракту № SHT20240405 від 05.04.2024 поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару i вказуються в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку-фактурі) № SHT250317-4 від 17.03.2025 визначено умову поставки СРT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс 2010: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з митною декларацією № 25UA401060006646U3 надано калькуляцію собівартості товару № SHT250317-4 від 17.03.2025, а також лист постачальника № SHT250317-4/1 від 17.03.2025 на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Отже, умовами поставки є саме СРТ, а не FOB; - у відповіді № 13/05/25-71 щодо наданого висновку експерта та неможливість підтвердження ним заявленої митної вартості, визначення експертом у висновку не митної, а ринкової вартості вказано, що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюється не у висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах, зокрема, у нашому випадку в інвойсі № SHT250317-4 від 17.03.2025. Відповідачу було надано висновок експерта №20-21/05-2025 від 12.05.2025 як додатковий документ, на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару; - у відповіді № 13/05/25-72 щодо того, що статтею 5 контракту № SHT20240405 від 05.04.2024 передбачена можливість як післяоплати, так і передоплати, відсутності в графі 44 МД банківського документу вказано, що статтею 5 Контракту № SHT20240405 від 05.04.2024 встановлено, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № SHT250317-4 від 17.03.2025 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» таких документів на законодавчому рівні не вимагається; - у відповіді № 13/05/25-73 щодо наданого прайс-листа та невідображення ним «дійсної вартості» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, незазначення у згаданому документів конкретної одиниці виміру - чи погонні метри, чи квадратні метри вказано, що прайс-лист № SHAOXING20250212/04 від 12.02.2025 ПП «Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060006646U3 та він додатково підтверджує правильність визначення митної вартості товарів декларантом. У наданому прайс-листі № SHAOXING20250212/04 від 12.02.2025 вказано одиниці виміру метри погонні. 13.05.2025 відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000036/2 (копія рішення надається у додатках), в якому вказано наступне: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.». 04.06.2025 позивач подав електронну митну декларацію № 25UA401060007962U1 з митною вартістю 45512,84 дол. США, надавши наступні документи: - пакувальний лист (Packing list) № б/н від 07.04.2025; - рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) № SHT250407-1 від 07.04.2025; - коносамент (Bill of lading) № 143554753180 від 10.04.2025; - автотранспортна накладна CMR № 5365 від 29.05.2025; - декларація (Dispatch note model T1) № 25PL322080NSHY31K3 від 29.05.2025; - декларація про походження товару (Declaration of origin) № SHT250407-1 від 07.04.2025; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару № SHAOXING20250224/01 від 24.02.2025 (з перекладом); - висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-04/06-2025 від 02.06.2025; - розрахунок ціни (калькуляція собівартості) № SHT250407-1 від 07.04.2025 (з перекладом); - зовнішньоекономічний договір (контракт) на відшкодувальній основі (крім позначених кодами 4100 або 4104) № SHT20240405 від 05.04.2024; - доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № б/н від 21.03.2025; - внутрішній договір (контракт) комісії № б/н від 01.04.2025; - видаткова накладна № SHT250407-1 від 07.04.2025 (з перекладом); - відвантажувальна специфікація № SHT250407-1/7 від 07.04.2025 (з перекладом); - комерційна пропозиція № SHAOXING20240318 від 18.03.2024 (з перекладом); - лист № 05/19-1 від 19.05.2025 з інформацією від ПП «Національні традиції», що страхування вантажу не здійснювалося; - лист № 05/19-2 від 19.05.2025 року з інформацією від ПП «Національні традиції», що вантаж не підлягає процедурі ліцензування;

18. Лист № SHT250407-1/1 від 07.04.2025 від постачальника про те, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару (з перекладом); - лист № SHT250407-1/2 від 07.04.2025 від постачальника про те, що страхування вантажу не здійснювалося (з перекладом); - лист № SHT250407-1/3 від 07.04.2025 від постачальника про те, що посередницькі послуги не залучалися (з перекладом); - лист № SHT250407-1/4 від 07.04.2025 від постачальника про те, що ліцензування товару не передбачено (з перекладом); - лист № SHT250407-1/5 від 07.04.2025 від постачальника про те, що ніяких платежів від третіх осіб не було отримано (з перекладом); - якісний опис № SHT250407- 1/6 від 07.04.2025 (з перекладом). 04.06.2025 відповідачем направлено повідомлення позивачу № 859873, в якому зазначено про необхідність надання додаткових документів: - додатки до контракту, у разі наявності; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів. 04.06.2025 відповідачем направлено ще одне повідомлення позивачу № 859875, в якому зазначено: «Надані до митного оформлення документи мають розбіжності та не містять достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а саме: - Статтею 5 контракту від 05.04.2024 SHT20240405 передбачена можливість як після оплати, так і передплати, разом з тим, в інвойсі відсутні відомості щодо форми та термінів оплати. В графі 44 МД банківський документ відсутній; - наданий до митного оформлення. Висновок експерта № 20-04/06-2025 від 02.06.2025 взято митницею до уваги, але він не може слугувати підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів, через невідповідність вимогам ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІІІ зі змінами та пп. 56-60 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 зі змінами; - Наданий до митного оформлення прайс-лист є по суті офертою для конкретного покупця, тобто виданий продавцем безпосередньо ПП "Національні традиції" та не відображає дійсну вартість у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року. Так відповідно до ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеним законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуги, який адресований невизначеному колу покупців. - Згідно абзацу 2 статті 3 контракту, умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в інвойсі. Заявлені в інвойсі умови поставки - CPT Харків, Україна, разом з тим, абзацом 3 статті 3 контракту обумовлено, що Постачальник зобов`язаний завантажити товар на борт судна в порту навантаження в зазначену дату або в узгоджений період, а такі умови контракту відповідають умовам поставки згідно Інкотермс FOB порт країни відправлення (Китай). Вищенаведене суперечить задекларованим умовам поставки CPT Харків та може свідчити про не включення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі. Керуючись положеннями частини 3 статті 53 Митного кодексу України, прошу надати наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 7) копію митної декларації країни експорту (Китай); 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. - Додатково повідомляю, що відповідно до ч.6 ст. 53 МКУ, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару». 05.06.2025 позивачем надано наступні відповіді на повідомлення відповідача, в яких позивач зазначив: - у відповіді № 05/06/25-1 щодо надання додатків до контракту вказано, що додаткова угода до контракту № SHT20240405 від 05.04.2024 № б/н від 21.03.2025 подана одночасно з митною декларацією №25UA401060007962U1; - у відповіді № 05/06/25-2 щодо надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів, вказано, що статтею 5 Контракту № SHT20240405 від 05.04.2024 встановлено, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) №SHT250407-1 від 07.04.2025 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч.2 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» таких документів на законодавчому рівні не вимагається; - у відповіді № 05/06/25-3 щодо надання транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вказано, що згідно з правилами Інкотермс-2010: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Одночасно з митною декларацією №25UA401060007962U1 надано калькуляцію собівартості товару № SHT250407-1 від 07.04.2025, а також лист постачальника № SHT250407-1/1 від 07.04.2025 на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Отже усі необхідні та наявні у ПП «Національні традиції»; - у відповіді № 05/06/25-4 щодо того, що статтею 5 контракту від 05.04.2024 № SHT20240405 передбачена можливість як післяоплати, так і передоплати, відсутності в графі 44 МД банківського документу вказано, що статтею 5 Контракту № SHT20240405 від 05.04.2024 встановлено, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № SHT250407-1 від 07.04.2025 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» таких документів на законодавчому рівні не вимагається; - у відповіді № 05/06/25-5 щодо наданого висновку експерта та неможливість підтвердження ним заявленої митної вартості, визначення експертом у висновку не митної, а ринкової вартості, вказано, що відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, встановлюється не у висновках експерта, а безпосередньо в інвойсах, зокрема, у нашому випадку в інвойсі № SHT250407-1 від 07.04.2025. Відповідачу було надано висновок експерта №20-04/06-2025 від 02.06.2025 як додатковий документ, на підтвердження відсутності заниження рівня митної вартості товару; - у відповіді № 05/06/25-6 щодо наданого прайс-листа та невідображення ним «дійсної вартості» у розумінні ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року вказано, що прайс-лист № SHAOXING20250224/01 від 24.02.2025 ПП «Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060007962U1 та він додатково підтверджує правильність визначення митної вартості товарів декларантом; - у відповіді № 05/06/25-7 щодо надання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, вказано що у відношенні товару відвантаженого по інвойсу № SHT250407-1 від 07.04.2025 договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не укладався. Отже, укладання договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, не здійснювалося, а тому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» вказаних документів не вимагається; - у відповіді № 05/06/25-8 щодо надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), вказано, що за контрактом № SHT20240405 від 05.04.2024 не передбачено отримання платежів від третіх осіб, платежів від третіх осіб отримано не було, що додатково підтверджується листом постачальника № SHT250407-1/5 від 07.04.2025, який вже знаходиться у відповідача. Отже, ніяких платежів від третіх осіб отримано не було, а тому відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця не вимагається; - у відповіді № 05/06/25-9 щодо надання виписки з бухгалтерської документації вказано що статтею 5 Контракту № SHT20240405 від 05.04.2024 встановлено, що сторони домовилися, що оплата Товару здійснюється, як правило, на умовах відстрочки платежу три місяці з моменту поставки (митного оформлення). Можлива стовідсоткова передоплата, на розсуд Покупця. Рахунком-фактурою (інвойсом) № SHT250407-1 від 07.04.2025 передоплату не визначено. Тобто, сторони домовилися, що Покупець повинен здійснити платіж на умовах відстрочки платежу - три місяці з моменту поставки (митного оформлення). На момент митного оформлення оплата за партію оцінюваного товару не була здійснена. Отже, рахунок сплачено не було, банківські платіжні документи відсутні, а тому відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» виписки з бухгалтерської документації не вимагається; - у відповіді № 05/06/25-10 щодо надання копії митної декларації країни експорту (Китай) вказано, що пунктом 7 ч. 3 ст. 53 МК України встановлено, що митний орган виключно у встановлених цією частиною випадках може витребувати такий додатковий документ, як копія митної декларації країни відправлення, та лише у випадку наявності такого документа. Зазначено, що декларацію №25PL322080NSHY31K3 від 29.05.2025 року ПП «Національні традиції» подано разом із митною декларацією №25UA401060007962U1; - у відповіді № 05/06/25-11 щодо надання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, вказано, що висновок експерта № 20-04/06-2025 від 02.06.2025, підготовлений ТОВ «Одеський аукціонний центр», було надано разом з митною декларацією №25UA401060007962U1; - у відповіді № 05/06/25-12 щодо надання рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), вказано, що у відношенні товару відвантаженого по інвойсу № SHT250407-1 від 07.04.2025 посередницькі послуги не залучалися, що підтверджується також вже наявним у Відповідача листом постачальника №SHT250407-1/3 від 07.04.2025. Отже, комісійні, посередницькі послуги не залучалися, а тому відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 53 МК України надання ПП «Національні традиції» рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг не вимагається; - у відповіді № 05/06/25-13 щодо умов поставки та нібито невключення у ціну товару вартості транспортних витрат у повному обсязі вказано, що відповідно до ст. 3 Контракту №SHT20240405 від 05.04.2024, поставка товару за цим договором здійснюється в повній відповідності з ІНКОТЕРМС-2010. Умови поставки визначаються і узгоджуються Сторонами для кожної окремої партії Товару i вказуються в інвойсі. У Commercial invoice (рахунку-фактурі) №SHT250407-1 від 07.04.2025 визначено умову поставки СРT Kharkiv, Ukraine. Згідно з правилами Інкотермс-2010: СРТ означає, що продавець доставить товар названому їм перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто сторони домовились, що витрати на транспортування вже включені у вартість товару. Відповідачу одночасно з митною декларацією №25UA401060007962U1 надано калькуляцію собівартості товару №SHT250407-1 від 07.04.2025, а також лист постачальника №SHT250407-1/1 від 07.04.2025 на підтвердження того факту, що вартість перевезення, логістика, вантажно-розвантажувальні роботи включені в ціну товару. Отже, умовами поставки є саме СРТ, а не FOB. 05.06.2025 відповідачем ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000040/2, в якому вказано наступне: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявної у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі. Згідно п.5 ст.54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, зокрема, має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п.2 ст.52 МКУ декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості містять розбіжності та неточності, не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 ст. 58 МКУ застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні. Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 та ст.63 МКУ) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Відповідно до п.1 ст. 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість буде визначена за резервним методом згідно ст. 64 МКУ. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Таким чином, між митним органом та декларантом проведені консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу. Джерелом числового значення митної вартості товару №1 є МД від 12.05.2025 № UA40160/2025/006609, за якою у максимально наближений час за резервним методом оформлено товар «Трикотажне полотно поперечно в`язане, виготовлено з синтетичних волокон 100% поліестер, пофарбована в різні кольори. При виробництві тканини еластомірні і гумові нитки не використовувалися. Пропитки, дублювання та покриття пластмасами, що спостерігаються неозброєним оком, відсутнє. Країна виробництва : CN» та складає 3,97 доларів США за 1 кг…». 13.05.2025 та 05.06.2025 відповідачем прийнято картки відмови № № UA401060/2025/000097 та UA401060/2025/000110 відповідно. Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товарів та картками відмови, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з протиправності спірних рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000040/2 від 05.06.2025 та картки відмови № UA401060/2025/000110 від 05.06.2025 та рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401060/2025/000036/2 від 13.05.2025 та картки відмови № UA401060/2025/000097 від 13.05.2025. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно з ч. 1 ст. 246 Митного кодексу України (далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України). Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Згідно з ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним огрганом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. (ч. 2 ст. 52 МК України). Приписами ст. 53 МК України визначений перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України). Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. (ч. 2 ст. 53 МК України) Аналіз наведених положень свідчить, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 54 МК України) За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. (ч. 3 ст. 54 МК України) Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. (ч. 5 ст. 54 МК України) Приписами частин 1, 2 ст. 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України). За змістом статей 57, 58 МК України, митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні наведених норм, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Наведене свідчить, що саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Подібна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625. Також, колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Разом з цим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зазначений висновок відповідає позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15. Колегія суддів зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Подібна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16. Так, відповідач, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості товарів, послався в тому числі на відомості митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. Разом з тим, у рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року (справа №804/1755/17), від 15.10.2024 (справа № 520/6058/24). Разом з тим, колегія суддів зазначає, що спірне рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом та фактів, які вплинули на такі коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідач обмежився лише посиланням на номер та дату митних декларацій, які були взяті за основу для коригування митної вартості оцінюваних товарів, не навівши при цьому жодних пояснень зроблених коригувань, зокрема, не зазначив митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, та інші комерційні умови поставки. Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Також, відповідач посилається на спрацювання ризиків АСАУР та вищу митну вартість аналогічних товарів як підставу для коригування. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що спрацювання ризиків АСАУР не є підставою для автоматичного витребування додаткових документів чи коригування вартості. Воно вимагає ретельного аналізу поданих документів (постанова ВС від 20.09.2023, справа №821/411/18; постанова ВС від 16.06.2023, справа №825/2410/16). Колегія суддів критично оцінює застосування митним органом ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020. Також, у рішеннях про коригування митної вартості № UA401060/2025/000040/2 та № UA401060/2025/000036/2 зазначено, що в інвойсах відсутні дані про форму та терміни оплати, а банківські документи не надані. Попри те, контрактом № SHT20240405 передбачено оплату з відстрочкою три місяці після поставки. Передоплата не застосовувалась, тому на момент митного оформлення оплата не була здійснена. Щодо доводів митного органу про те, що надані прайс-листи є офертою для конкретного покупця та не відображають дійсну вартість, колегія суддів вказує, що Верховний Суд у низці постанов (у справах № 810/3667/15, № 815/1460/18, № 810/690/17, № 460/2674/20) підтвердив, що прайс-листи можуть бути джерелом інформації, але не є основним документом для підтвердження митної вартості. Їх неповнота не є підставою для коригування митної вартості. Доводи митного органу про те, що висновки експерта не можуть підтверджувати митну вартість через порушення вимог законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки, за усталеною практикою Верховного Суду, висновок експерта не є підставою для коригування митної вартості. У рішеннях № UA401060/2025/000040/2 та № UA401060/2025/000036/2 митний орган стверджує, що умови поставки CPT суперечать положенням контракту, які нібито відповідають FOB. Контракт № SHT20240405 передбачає поставку за Інкотермс-2010, умови CPT зазначені в інвойсах. За CPT продавець оплачує транспортування до місця призначення Харків, Україна. FOB, навпаки, передбачає, що витрати несе покупець після завантаження товару на судно, що суперечить умовам контракту. Позивач надав калькуляції та листи постачальника, які підтверджують включення витрат на логістику у вартість товару. Верховний Суд у справі № 400/2126/19 підтвердив, що умови CPT, зазначені в контракті та митних деклараціях, є належними. Перехід на FOB без підстав є неправомірним. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що всі фактичні підстави для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів є хибними та такими, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Отже, наявні в матеріалах справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товарів, свідчать про те, що відповідачем не доведено: неповноту, неточність чи недостатність наданих позивачем до митної декларації документів для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених МК України обмежень для застосування першого методу та обставин для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а, отже, і підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, узгоджувалися між собою та містили чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну. Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції всебічно дослідив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову. Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI), договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI). Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI). Частинами 1 та 2 статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої цієї статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України). Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. При цьому, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20). Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що відповідно до частини шостої статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 30 червня 2022 року у справі №640/1175/20, від 11серпня 2022 року у справі №300/2050/19. Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду договір про надання правової допомоги від 16 червня 2025 року, укладений між позивачем та адвокатським бюро "Бідної Оксани Іванівни", Судом установлено, що визначення розміру оплати праці (гонорару) адвоката проводиться за попередньою домовленістю з позивачем у фіксованому розмірі та винагорода адвокатського об`єднання становить 50000,00 грн. без ПДВ. Між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 16 червня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 16 червня 2025 року. Додатковою угодою визначається обсяг послуг, що надаються. Сторони у додатковій угоді визначили суму винагороди (гонорару) в розмірі 50000,00 грн., яка сплачується до кінця червня 2025 року. Позивач сплатив винагороду (гонорар) у розмірі 50000,00 грн. за платіжною інструкцією № 52113 від 23.06.2025. Оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в сумі 3000,00 грн.. Вказана сума, на переконання суду апеляційної інстанції, є цілком обґрунтованою, реальною та співмірною правовідносинам, які були досліджені у межах цієї справи. Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга відповідача не містить обґрунтувань, які б спростовували висновки суду щодо співмірності заявлених до відшкодування судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт, так само як і не містить розрахунку суми витрат, які, за позицією відповідача, є належними до відшкодування. Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини, сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04), згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2025 по справі № 520/16693/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова