Постанова 4820 № 681/1341/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 681/1341/19 Провадження № 22-ц/4820/178/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Купельського А.В., Янчук Т.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2019 року, встановив: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за порушення грошового зобов`язання. ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 12 778 грн боргу за договором позики та 243 грн 60 коп. судового збору, а всього - 13 021 грн 60 коп. Це рішення суду набрало законної сили 18 лютого 2016 року та залишається невиконаним до теперішнього часу. 7 липня 2017 року ОСОБА_2 повернула 2 350 грн, а тому станом на 10 вересня 2019 року сума боргу становить 10 671 грн 60 коп. ОСОБА_2 прострочила виконання грошового зобов`язання та має компенсувати позивачеві інфляційні втрати та проценти від простроченої суми за період з 18 лютого 2016 року до 10 вересня 2019 року. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 9 278 грн 13 коп. інфляційних нарахувань і 1 390 грн 94 коп. трьох процентів річних від простроченої суми. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти за порушення грошового зобов`язання: 3% річних у розмірі - 1 236 грн 31 коп., інфляційні втрати за період з 18 лютого 2016 року по 9 вересня 2019 року в сумі 7 742 грн 03 коп. та судовий збір - 646 грн 63 коп., а всього 9 624 грн 97 коп. Суд виходив з того, що ОСОБА_2 не виконала рішення суду та прострочила виконання грошового зобов`язання, внаслідок чого вона зобов`язана сплатити ОСОБА_1 інфляційні втрати та проценти від простроченої суми в указаному розмірі. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду перебуває на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби, внаслідок чого з неї стягнуто виконавчий збір і накладено арешт на банківський рахунок, а суд безпідставно нарахував інфляційні втрати та відсотки з усієї присудженої судом суми. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вказуючи на його законність та обґрунтованість. 2.

Мотивувальна частина Позиція суду апеляційної інстанції Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 14 грудня 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 778 грн боргу за договором позики та 243 грн 60 коп. судового збору, а всього - 13 021 грн 60 коп. Це рішення суду набрало законної сили 18 лютого 2016 року. 14 березня 2016 року суд видав виконавчий лист, який знаходиться в органах державної виконавчої служби на примусовому виконанні. 7 липня 2017 року ОСОБА_2 сплатила заборгованість у розмірі 2 350 грн. Станом на 10 вересня 2019 року сума боргу становить 10 671 грн 60 коп. Застосовані норми права Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Положення указаних норм права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Отже, статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року (справа № 686/21962/15-ц, провадження №14-16цс18), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 не виконала рішення суду від 14 грудня 2015 року в повному обсязі та прострочила виконання грошового зобов`язання, яке виникло з цього рішення. За таких обставин суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ОСОБА_2 має нести цивільно-правову відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України, та сплатити ОСОБА_1 інфляційні втрати і проценти від простроченої суми. Розмір цих нарахувань визначений судом правильно та не оспорюється відповідачкою. Посилання ОСОБА_2 на те, що суд безпідставно нарахував інфляційні втрати та відсотки з усієї присудженої судом суми, не ґрунтується на законі, а здійснення органами державної виконавчої служби примусового виконання рішення не має правового значення для вирішення даного спору. Щодо заяви про застосування позовної давності Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України). Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що позовна давність може бути застосована лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення судом першої інстанції рішення у справі. Виключенням із цього правила може бути лише те, що відповідач не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не міг нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. У такому випадку відповідач може заявити про застосування позовної давності в суді апеляційної інстанції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №200/11343/14-ц). Матеріали справи (а.с. 19-22) вказують на те, що ОСОБА_2 була повідомлена належним чином про розгляд справи в суді першої інстанції, подала відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та мала рівні з останнім можливості подання доказів і доведення перед судом їх переконливості. Разом із тим, ОСОБА_2 не зверталася до суду першої інстанції з заявою про застосування позовної давності, внаслідок чого така заява не може бути розглянута судом апеляційної інстанції.

3. Висновки суду апеляційної інстанції Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 21 жовтня 2019 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.І. Ярмолюк А.В. Купельський Т.О. Янчук Головуючий у першій інстанції - Дідек М.Б. Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 27