Постанова 4813 № 520/12630/17

Номер провадження: 22-ц/813/1411/20 Номер справи місцевого суду: 520/12630/17 Головуючий у першій інстанції Калашнікова О. І. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.01.2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого: Драгомерецького М.М. (суддя-доповідач), суддів: Дрішлюка А.І., Черевка П.М., при секретарі: Павлючук Ю.В., за участю: адвоката позивача Одарича О.В. Голенєвої О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за прострочення виконання грошового зобов`язання,- В С Т А Н О В И В: 19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який у подальшому був ним уточнений, до ПАТ «СК «Універсальна», ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за прострочення грошового зобов`язання. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Універсальна» уклали договір добровільного страхування наземного транспорту по програмі «VIP КАСКО», відповідно до умов якого страховик здійснює страхування наземного транспортного засобу - автомобіля марки Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 , і додаткового обладнання та зобов`язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку страхувальнику, а страхувальник зобов`язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених цим договором і виконувати інші умови договору. В той же день ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 прийняв на себе солідарну відповідальність перед ОСОБА_1 за виконання зобов`язань ПАТ «СК «Універсальна» в межах суми 200 грн.. 22 лютого 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача було пошкоджено. ПАТ «СК «Універсальна» відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність правових підстав визнати ДТП страховим випадком, тому як застрахована особа на момент скоєння ДТП перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Спір неодноразово розглядався судовими інстанціями. Так, постановою апеляційного суду Одеської області від 22 квітня 2015 року визнано відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 .. Проте, листом №620/09-203 від 30 квітня 2015 року ПАТ «СК Універсальна» повідомила ОСОБА_1 про те, що не вбачає правових підстав для визнання заявленої події страховим випадком та виплати нею страхового відшкодування. 24 жовтня 2018 року Верховний Суд постановою по справі №520/8032/15-ц залишив в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2017 р. по справі №520/8032/15-ц. 23.11.2018р. ПАТ «СК «Універсальна» після винесення постанови Верховним Судом перерахувало на користь ОСОБА_1 558 040,88 грн. страхового відшкодування. Позивач, посилаючись на умови договору страхування та положення ст. ст. 526, 610, 625 ЦК України, стверджує, що страхова компанія за несвоєчасну сплату страхового відшкодування зобов`язана сплатити пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі 0,05% від належної до виплати суми, але не більше 10% від розміру страхового відшкодування, 3% річних та інфляційні втрати від суми страхового відшкодування. За розрахунками позивача розмір пені складає 55 794,08 грн (10% від суми страхового відшкодування 557 940,88 грн); 3% річних за період з 11 травня 2015 року по 22 листопада 2018 року складають 59 248,74 грн, інфляційні втрати за вказаний період від суми страхового відшкодування складають 253 116,75 грн.. На підставі зазначеного ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та просив задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. 19 січня 2018 року до суду надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , в якому відповідач ПАТ «СК «Універсальна» просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на рішення апеляційного суду Одеської області від 14 грудня 2017 року по справі №520\8032\15-ц. 08 лютого 2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності до вимог ОСОБА_1 .. Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився, про час і місце слухання справи сповіщений, відзив на позов не надав, причини неявки суду не повідомив. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2019 року позов задоволено. В апеляційній скарзі ПАТ «СК «Універсальна» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони по справі не зявились, але про розгляд справи вони сповіщались належним чином та завчасно. Крім того, інтреси позивача ОСОБА_1 представляє його адвокат. Згідно ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки. Тому у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка належним чином сповіщених сторін у судове засідання не перешкоджає розглядові справи та доступі до суду апеляційної інстанції. Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляцію, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення за таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При апеляційному розгляді вказаної цивільної справи колегія суддів приймає до уваги положення частин 1 та 2 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Судом першої інстанції у відповідності до вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України були повно і всебічно дослідженні обставини справи та дана належна оцінка доказам, на які сторони посилалися в суді першої інстанції. Суд правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, місцевим судом встановлено, що 11 грудня 2014 року ОСОБА_1 та ПАТ «СК «Універсальна» уклали договір добровільного страхування наземного транспорту по програмі «VIP КАСКО», відповідно до умов якого страховик здійснює страхування наземного транспортного засобу - автомобіля марки Toyota Camry, державний номер НОМЕР_1 , і додаткового обладнання та зобов`язується провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку страхувальнику, а страхувальник зобов`язується сплатити страховий платіж на умовах, визначених цим договором і виконувати інші умови договору. В той же день ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір поруки, за умовами якого ОСОБА_2 прийняв на себе солідарну відповідальність перед ОСОБА_1 за виконання зобов`язань ПАТ «СК «Універсальна» в межах суми 200 грн.. 22 лютого 2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача було пошкоджено. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням вартості запчастин, матеріалів і ремонтних робіт застрахованого автомобіля склала 793328,64 грн. Страхова компанія відмовила ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність правових підстав визнати ДТП страховим випадком, тому як застрахована особа на момент скоєння ДТП перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Спір неодноразово розглядався судовими інстанціями. Так, постановою апеляційного суду Одеської області від 22 квітня 2015 року визнано відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_1 .. Проте, листом №620/09-203 від 30 квітня 2015 року ПАТ «СК Універсальна» повідомила ОСОБА_1 про те, що не вбачає правових підстав для визнання заявленої події страховим випадком та виплати нею страхового відшкодування. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2017 року, яким з ПАТ «СК «Універсальна» на користь ОСОБА_1 стягнуто суму страхового відшкодування у розмірі 557 940,88 грн. (справа №520/8032/15-ц). Вказане рішення суду залишено без змін постановою Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року. 23 листопада 2018 року ПАТ «СК «Універсальна» перерахувало на користь ОСОБА_1 558 040,88 грн. страхового відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Норми статті 625 ЦК України визначають загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку. Оскільки у ПАТ «СК «Універсальна» та ОСОБА_2 виникло грошове зобов`язання перед позивачем ОСОБА_1 у якого в свою чергу внаслідок несвоєчасного виконання цих зобов`язань виникло право на застосування наслідків такого порушення. Колегія суддів перевірила розрахунок пені, 3% річних та інфляційні витрати проведений місцевим судом в межах вказаного позивачем періоду. Такий розрахунок є цілком правильним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги ПАТ «СК «Універсальна» зводяться до порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не застосування до спірних правовідносин строку позовної давності. Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Верховний суд України у постанові від 26.04.2017р. у справі №3-1522гс16 зробив висновок, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат. Стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову. Так, встановлено, що позивач ОСОБА_1 після ДТП своєчасно звернувся до страховика із заявою про виплату йому страхового відшкодування у зв`язку з ДТП. Страховик письмово 30 квітня 2015 року відмовив у виплаті цього відшкодування, саме тоді позивач й дізнався про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України). До суду за захистом порушено права позивач звернувся в червні 2015 року, рішенням суду від 12.09.2017 року з страховика стягнуто на користь страхувальника страхове відшкодування, виплату якого страховик здійснив 23 листопада 2018 року. Таким чином, позивач звернувся до суду з вимогами про захист своїх прав, які визначені договором страхування і законом в строки, визначені законом. Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність прийнятого судом рішення та не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382 - 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» залишити без задовоелння, рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2019 рокузалишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено: 21 січня 2020 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М.Драгомерецький А.І.Дрішлюк П.М.Черевко