Постанова 4855 № 826/13756/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13756/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 січня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б., суддів Мельничука В.П., Пилипенко О.Є., секретаря Суркової Д.О., за участю представників сторін: від позивача - адвоката Городецької А.Д., від відповідача - не прибув, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТА» до Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві про скасування податкових повідомлень - рішень та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТА» (далі - позивач, ТОВ «АТА») звернулося у суд з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач, апелянт, ГУ ДФС у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2018 року, визнання протиправною та скасування пені та зобов`язання ГУ ДФС у м. Києві внести зміни до Інтегрованої картки платника податків, шляхом виключення з неї пені в загальному розмірі 493532,39 грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми грошових зобов`язань з податку на прибуток, що і стало підставою для винесення оскаржуваних рішень. У відзиві на апеляційну скаргу позивач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а висновки суду першої інстанції не спростовані доводами апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав. Судом установлено, що співробітниками ГУ ДФС у м. Києві 22 травня 2018 року проведено камеральну перевірку ТОВ «АТА» щодо дотримання податкового законодавства в частині своєчасності сплати суми (зобов`язання) по податку на прибуток, якою встановлено порушення вимог пункта 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. За результатами перевірки 22 травня 2018 року складено акт, в якому зафіксовано, що на підставі аналізу інтегрованої картки платника податків встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов`язання з податку на прибуток в загальній сумі 234494,00 грн. із затримкою до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання та в загальній сумі 997150,75 грн. із затримкою більше 30 днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання. Враховуючи викладене, відповідно до пункта 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, відповідачем 22 травня 2018 року винесені податкові повідомлення-рішення: - №0299821212 про застосування штрафу у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу у сумі 23449,40 грн; - №0299901212 про застосування штрафу у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу у сумі 199430,15 грн. Уважаючи такі рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин (далі - ПК України). Згідно з пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Пунктом 57.3 названої норми закріплено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Відповідно до підпункту 16.1.4 пункта 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. При цьому, податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. За змістом статті 14 ПК України податковим зобов`язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункта 14.1 ПК України), а грошовим зобов`язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.139 пункта 14.1 ПК). Відповідно до пунктів 31.1 та 31.3 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (пункт 38.1 статті 38 ПК України). Відповідно до пункта 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. Відповідно до пункта 129.1 статті 129 ПК України парахування пені розпочинається: 129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов`язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів (270 календарних днів у разі здійснення платником податків самостійного коригування відповідно до підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 цього Кодексу), наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання. Пунктом 129.3 статті 129 ПК України закріплено, що нарахування пені закінчується: 129.3.1. у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; 129.3.2. у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; 129.3.3. у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); 129.3.4. при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначає Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року №422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за №751/28881 (далі - Порядок №422). Відповідно до пункта 2 розділу І названого Порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Підпунктом 1 пункта 1 розділу ІІ Порядку закріплено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Підпунктом 1 пункта 7 розділу ІІ Порядку №422 передбачено, що нарахування пені розпочинається: після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня: 1) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного Податковим кодексом України; 2) при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом України; у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); у день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб та/або органом ДФС під час перевірки такого податкового агента. Нарахування пені (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2 та 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 глави 12 розділу II Податкового кодексу України) здійснюється у день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу). За результатами аналізу наведеної норми, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування пені на грошове зобов`язання, визначене контролюючим органом за результатами податкової перевірки (підпункт 129.1.1 пункта 129.1 статті 129 ПК України) розпочинається у перший робочий день після останнього дня граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом України. Нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу Казначейства та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення про скасування або списання суми податкового боргу (його частини). Під час розгляду справи встановлено, що податковими повідомленнями - рішеннями від 29 березня 2017 року №0902615147 та №0892615147 позивачу визначено суми грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 1009222,00 грн. та податку на додану вартість 936567,50 грн. Зазначені податкові повідомлення - рішення були оскаржені позивачем в адміністративному та судовому порядку. Відповідно до інформації з індивідуальних карток платника по названим податкам, а також письмових пояснень відповідача, наведені суми грошових зобов`язань мали бути сплачені позивачем до 06 лютого 2018 року. Тим часом, як убачається з індивідуальної картки платника податків позивача по податку на прибуток станом на 05 лютого 2018 року почала обліковуватися пеня в сумі 450891,64 грн. (т. 2 а.с. 23). Твердження відповідача про те, що нарахування пені проведено з дня настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), колегія суддів вважає помилковим, оскільки у спірних правовідносинах сума грошового зобов`язання визначена контролюючим органом за результатами перевірки. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що пеня у розмірі 450891,64 грн. визначена в ІКП позивача по податку на прибуток станом на 05 лютого 2018 року безпідставно. Аналогічна ситуація мала місце в ІКП позивача по податку на додану вартість, в якій станом на 05 лютого 2018 року почала обліковуватись пеня в сумі 435212,45 грн. (т. 2 а.с. 20). Враховуючи викладене, сума коштів у розмірі 1945789,50 грн., оплачена позивачем у вересні 2017 року, у повному обсязі погасила грошове зобов`язання, визначене податковими повідомленнями - рішеннями від 29 березня 2017 року №0902615147 та №0892615147, до дня набуття зазначеними зобов`язаннями статуса податкового боргу. У письмових поясненнях, наданих відповідачем на виконання ухвали суду від 18 грудня 2019 року зазначено, що 31 липня 2017 року в ІКП позивача по податку на прибуток поновлено виключене/скасоване податкове повідомлення - рішення №0902615147 від 29 березня 2017 року, а саме основний платіж у сумі 1005722,00 грн., штрафна санкція в сумі 3500,00 грн. та пеня в сумі 310351,24 грн. У зв`язку з поновленням зазначених сум, в ІКП та наявності станом на 31 липня 2017 року переплати, в ІКП обліковувалась сума недоїмки у розмірі 989461,68 грн. та пені у розмірі 310351,24 грн. Після 10 серпня 2017 року в ІКП обліковуються кошти, сплачені позивачем, а саме: 35050,00 грн. та 30000,00 грн. оплачені 10 серпня 2017 року, 40000,00 грн. - 11 серпня 2017 року, 44050,00 грн. та 74165,00 грн. - 14 серпня 2017 року. У зв`язку з надходженням зазначених сум, в ІКП проведено нарахування пені у загальному розмірі 1036,54 грн. 07 вересня 2017 року до ІКП внесено інформацію про виключення податкового повідомлення - рішення №0902615147 від 29 березня 2017 року, а саме основного платежу у сумі 1005722,00 грн., штрафної санкції в сумі 3500,00 грн. та пені в сумі 310351,24 грн. У зв`язку з виключенням цього рішення, в ІКП автоматично здійснюються розрахункові операції, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами, що призводить до змін облікових показників, а саме до переплати в сумі 19760,32 грн. (т. 2 а.с. 34). Тим часом, незважаючи на виключення інформації про нараховані податковим повідомленням - рішенням №0902615147 від 29 березня 2017 року суми грошових зобов`язань та визначеної на них суми пені, в ІКП проведено зменшення суми переплати на 1036,54 грн. - суму пені, розрахованої за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням - рішенням №0902615147 від 29 березня 2017 року. Будь-якого правового обґрунтування такої операції відповідачем не надано. Посилання відповідача на те, що зазначена сума не призвела до виникнення боргу у позивача, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки таке не підтверджує правомірність її нарахування. З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що зменшення суми переплати на 1036,54 грн., проведено у ІКП позивача по податку на прибуток 07 вересня 2017 року безпідставно. Так само суд приходить до висновку про безпідставність нарахування пені в сумі 3912,33 грн. та 38728,42 грн. 17 та 18 травня 2018 року, відповідно. Як зазначено у письмових поясненнях відповідача, названі суми пені нараховані у зв`язку з оплатою позивачем суми грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням - рішенням №0902615147 від 29 березня 2017 року, а саме: 17 травня 2018 року в сумі 70000,00 грн. та 18 травня 2018 року у сумі 686074,22 грн. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що грошові зобов`язання, визначені податковим повідомленням - рішенням №0902615147 від 29 березня 2017 року оплачені позивачем у вересні 2017 року. Однак, в результаті допущення технічної помилки у платіжних дорученнях зазначено бюджетний рахунок по податку на додану вартість, що обумовило облік всіх оплачених сум в ІКП по цьому податку. Тим часом, частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України. Згідно із частиною 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов`язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок. Вирішуючи спір, суд враховує висновок щодо застосування норм пункту 57.1 статті 57 ПК України, викладений у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі № 21-377а15, за яким усуваючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції цієї норми, дійшов висновку що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України. Крім того, для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у строк, передбачений пунктом 57.1 статті 57 ПК України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до Державного бюджету. З урахуванням зазначеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки помилкове перерахування позивачем коштів на неналежний рахунок не вплинуло на виконання обов`язку платника зі сплати податку, підстави для застосування до позивача штрафу в порядку пункта 126.1 статті 126 ПК України відсутні. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 826/24675/15 та від 14 травня 2019 року у справі №813/2747/16. У зв`язку з встановленням судом своєчасної сплати позивачем сум грошових зобов`язань, визначених податковим повідомленням - рішенням №0902615147 від 29 березня 2017 року, правові підстави для нарахування пені також відсутні. З метою відновлення порушених прав, наведені висновки дають підстави для задоволення вимоги позивача про зобов`язати відповідача внести зміни до Інтегрованої картки платника ТОВ «АТА» по податку на прибуток, шляхом виключення з неї пені в загальному розмірі 493532,39 грн. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункта 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з дотриманням норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Керуючись статтями 33, 34, 243, 289, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Я.Б. Глущенко Судді В.П. Мельничук О.Є. Пилипенко (Повний текст постанови складений 03 лютого 2020 року.)