Постанова 4851 № 637/1482/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 р. м. ХарківСправа № 637/1482/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Гуцала М.І., Суддів: Бенедик А.П. , Донець Л.О. , за участю секретаря судового засідання Соколової О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду Харківської області від 19.12.2019, головуючий суддя І інстанції: Островська Н.І. (повний текст складено 19.12.20) по справі № 637/1482/19 за позовом ОСОБА_1 до Начальника СРПП Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області Кулієва Рустама Джаваншировича , третя особа - Шевченківське відділення поліції Куп`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження по справі, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до начальника СРПП Шевченківського ВП Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області Кулієва Рустама Джаваншировича (далі - відповідач), в якому просив: - визнати дії начальника СРПП Шевченківського ВП Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області Кулієва Рустама Джаваншировича щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправними; - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 102098 від 11.10.2019 за ч. 2 ст. 122 КУпАП України начальника СРПП Шевченківського ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області Кулієва Р. Д про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а провадження по справі - закрити. Ухвалою Шевченківського районного суду Харківської області від 19.12.2019 позов залишено без розгляду. Не погодившись з такою ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій стверджує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Просить скасувати ухвалу суду та направити справу для розгляду до суду першої інстанції. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи. За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України). Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України). Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України). Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено десятиденний строк для оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з ст. 286 ч.2 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності встановлено спеціальний 10-денний строк, який обчислюється з дня винесення постанови. При цьому, слід враховувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено. Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девер проти Бельгії»). Так, з матеріалів справи вбачається, що 11.10.2019 постановою начальника СРПП Шевченківського ВП Куп`янського відділу поліції ГУНП в Харківській області Кулієва Рустама Джаваншировича, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на суму 425 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. З оскаржуваної постанови вбачається, що позивач в графі десятій, де зазначається «копію постанови мною отримано» поставив власний підпис з відміткою про те, що він не згоден з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (а.с.13). В той же час, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про оскарження спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху разом з клопотанням про поновлення строку звернення до суду лише 22.11.2019. На підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду позивач посилався на те, що копія оскаржуваної постанови йому відповідачем не надавалась, а тому дізнався про неї лише при розгляді протоколів в суді 12.11.2019. Проте, як свідчать матеріали справи, доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду першої інстанції позивач не надав. В апеляційній скарзі позивач посилається лише на те, що оскаржувана постанова йому не була вручена, хоча не заперечує особистого підпису в оскаржуваній постанові та запису про його не згоду щодо накладення адміністративного стягнення, що свідчить про його присутність під час винесення постанови про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112). Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався 11.10.2019, однак з цієї дати не вчиняв протягом встановленого строку передбачених чинним законодавством належних процесуальних дій для поновлення своїх прав. Колегія суддів зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі № 815/91/18. Також, колегія суддів зазначає, що, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя Щодо інших доводів апелянта, суд зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даним позовом, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали дотримався встановлених норм процесуального права щодо строків звернення до суду, а тому підстав для її скасування не вбачається. Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями ст. ст. 229, 272, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду Харківської області від 19.12.2019 року по справі № 637/1482/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя (підпис)М.І. Гуцал Судді(підпис) (підпис) А.П. Бенедик Л.О. Донець Повний текст постанови складено 04.02.2020.