Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/682/19

Справа № 303/682/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 27 січня 2020 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: судді - доповідача : Готри Т.Ю., суддів : Собослоя Г.Г., Куштана Б.П., з участю секретаря судових засідань : Терпай С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області про відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення прав у сфері трудових відносин, за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2019 року, ухвалене суддею Куцкір Ю.Ю., в с т а н о в и в: У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області про відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення прав у сфері трудових відносин. Позов мотивовано тим, що позивачка пропрацювала у відповідача безперервно 13 років 7 місяців, а саме з 17.05.2004 року по 29.12.2017 року. За час роботи вона працювала спеціалістом 1 категорії, на посаді головного спеціаліста, виконувала обов`язки завідувача відділом - головним бухгалтером. Свої трудові обов`язки виконувала сумлінно, за що неодноразово була нагороджена почесними грамотами за високий професіоналізм та вагомий внесок у соціальний захист населення краю. Отримавши наказ про звільнення від 29.12.2017 року згідно з п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням штатних працівників, для неї було несподіваним та неочікуваним, адже відповідач повідомив у жовтні 2017 року про зміни в організації виробництва та зміни істотних умов праці згідно статті 32 КЗпП України, тому вона усвідомлювала, що їй повинні запропонувати іншу посаду, навіть нижчу за існуючу, що відбудуться зміни в оплаті праці, але ніяким чином не звільнення з роботи. Дії з боку відповідача щодо незаконного її звільнення з роботи 29.12.2017 року, є порушенням її законних прав на працю, які завдали їй моральних страждань. Вважає, що відповідачем їй завдано моральну шкоду, яка полягає в позбавленні її гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя. Такі незаконні дії відповідача призвели до моральних страждань, оскільки вона змушена була звертатися до суду з метою поновлення її на роботі, що призвело до частих судових засідань, на яких вона була присутня. Відповідачем не припинилося порушення її законних прав, так як в день поновлення на роботі на підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11.05.2018 року, відповідач знову надав їй 22.05.2018 року попередження про звільнення з роботи, в результаті чого 18.07.2018 року в черговий раз звільнив її згідно з наказом №214-к від 18.07.2018 року. При цьому відповідачем добровільно не виконано рішення Мукачівського міськрайонного суду від 11.05.2018 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що змусило її неодноразово звертатися до ГУ Державної казначейської служби України в Закарпатській області з метою примусового стягнення коштів, що призвело до додаткових транспортних витрат, оскільки вона проживає в селі Чинадієво Мукачівського району, втрати часу "оббиваючи пороги" державних установ, через нехтування відповідачем рішенням суду. Зазначала, що у неї погіршувалося самопочуття через сильний головний біль, виникли сильні душевні переживання, вона втратила душевний спокій, постійно перебувала у депресивному та роздратованому стані. Після незаконного звільнення зрозуміла, що в неї відсутні засоби для забезпечення належного рівня життя. Її моральні страждання посилювались постійним нервовим стресом та пов`язаними з ним конфліктами в сім`ї і з оточуючими. Як наслідок вилилося в депресивний стан з якого вона не може вийти й понині. На момент звільнення в неї були наявні два споживчі кредити в Ощадбанку та ПриватБанку, а тому внаслідок незаконного звільнення вона змушена була позичати кошти у знайомих для погашення кредитів. Ці обставини змусили її докладати значних зусиль для організації свого життя, щоб забезпечити себе та своїх непрацездатних батьків необхідним рівнем життя. Батьки пенсіонери вважали, що в незаконному звільненні винувата вона, а тому між нею та ними виникла відчуженість, "холодна" стіна непорозуміння. Всі наведені моральні страждання, завдані незаконними діями відповідача, негативно відобразилися на її здоров`ї. Адже, після звільнення 29.12.2017 року, вона 02.01.2018 року змушена була звернутися до лікаря в поліклінічне відділення Мукачівської ЦРЛ, після чого була змушена купляти в аптеках заспокійливі ліки, а також ліки від підвищення тиску. Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просила стягнути на її користь з Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Закарпатській області моральну шкоду в розмірі 10 000 гривень. Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 768,40 грн сплаченого судового збору. В апеляційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області просило скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити. Вказувало на те, що суд неповно з`ясував обставини справи та формально дослідив надані позивачкою докази щодо погіршення стану здоров`я після звільнення. Зокрема, ОСОБА_1 , як на підтвердження незадовільного стану здоров`я, надаються фіскальні чеки про придбання нею медичних препаратів, при цьому при зверненні до Мукачівської ЦРЛ такі лікарем їй не виписувалися. Тому надані фіскальні чеки не можуть слугувати доказами лікування саме позивача від перенесеного емоційного стресу внаслідок втрати роботи. Також уважає, що надана позивачем довідка про склад сім`ї не є належним доказом, оскільки відображає лише кількість осіб, які проживають однією сім`єю, а не їх матеріальний стан, який за твердженням позивачки погіршився внаслідок втрати нею роботи. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про перебування ОСОБА_1 у важкому матеріальному стані, оскільки після звільнення з роботи позивачка отримала допомогу по безробіттю в сумі 21 775,90 грн. Крім того, на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.05.2018 відповідачем було добровільно сплачено ОСОБА_1 18 451,22 грн та примусово стягнуто з відповідача 31 835,48 грн, що перевищують задоволену судом суму на 9130,60 грн, які позивачка не повертає відповідачу. Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до суду з порушенням встановлених ч. 1 ст. 233 КЗпП України строків, а саме, списання коштів з рахунку відповідача було здійснено 17.10.2018, а позивачка звернулася з позовом до суду про стягнення моральної шкоди 30.01.2019, тобто з пропуском тримісячного строку з дня, коли вона дізналася про порушення свого права. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила залишити без змін оскаржуване рішення суду. Просить не брати до уваги подані апелянтом докази, які ним не подавалися до суду першої інстанції і такі не стосуються предмету спору. Щодо посилань апелянта про те, що нею пропущено строк звернення до суду з позовом, то вказує, що в суді першої інстанції відповідачем не заявлялося клопотання про застосування строків позовної давності, а тому такі доводи є безпідставними. Твердження апелянта про те, що нею не надано належних доказів щодо лікування саме тими препаратами, зазначеними у фіскальних чеках, є безпідставним, оскільки призначений лікарем препарат виявися неефективним для її лікування, а тому вона змушена була придбати інші ліки. Заперечує і твердження апелянта щодо безпідставного користування нею державними коштами в сумі 9 130,60 грн та зазначає, що з приводу наведеного вона зверталася до Управління Держпраці в Закарпатській області про проведення перевірки щодо виплати Управлінням виконавчої дирекції Фонду в Закарпатській області ОСОБА_1. за травень-червень 2018 в сумі 18 451,22 грн. середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки згідно банківської виписки, таких коштів вона не отримувала. З урахуванням того, що її було незаконно звільнено, що встановлено рішенням суду, в неї погіршився стан здоров`я, порушилася нормальна життєдіяльність, оскільки їй періодично доводилося проходити лікування, на що вона змушена була витрачати кошти, а також постійно відчувала моральні страждання, тривогу перед майбутнім, були порушені її відносин з оточуючими, близькими та знайомими, а тому вважає, що є всі підстави для стягнення з відповідача на її користь 10 000 грн моральної шкоди. У судовому засіданні представник відповідача Кішко П.Ю. апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених у скарзі. ОСОБА_1 заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та просила оскаржуване рішення суду залишити без змін. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд уважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог щодо завдання відповідачем позивачці моральної шкоди внаслідок порушення її трудових прав в розмірі 10 000 грн. Однак апеляційний суд з висновком суду першої інстанції щодо визначеного розміру моральної шкоди погодитись не може, з таких підстав. Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 працювала на посаді головного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Мукачівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області з 01.08.2017 року, однак 29.12.2017 року була звільнена з посади. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 11.05.2018 року, що набрало законної сили, скасовано наказ №315-к від 22.12.2017 року "Про звільнення в зв`язку із скороченням штату працівників" та поновлено ОСОБА_1 на роботі за посадою головного спеціаліста відділу фінансово-економічної діяльності Мукачівського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області, та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.01.2018 року до 11.05.2018 року, в сумі 41 156,10 грн та 704,80 грн відшкодування судового збору. З медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 слідує, що 02.01.2018 року позивач знаходилася на прийомі в лікаря, у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, а саме скарги на головні болі, головокружіння, серцебиття, які хвора пов`язує з коливанням АТ, загальна слабість, дискомфорт в ділянці серця. Дані скарги хвора пов`язує з перенесеним емоційним стресом. Відповідно до фіскальних чеків від 06.01.2018, 17.01.2018, 02.02.2018, 05.02.2018, 08.02.2018 та 01.03.2018 ОСОБА_1 придбано ліки в аптеці для лікування. За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника в сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрав чинності з 13 січня 2000 року) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Таким чином, захист порушеного права в сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала в зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 4, 5, 13, 43, 49 ЦПК України). Ураховуючи, те що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін в її житті та з урахуванням інших обставин. За наявності порушення прав працівника в сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати. Судом першої інстанції враховано факт незаконного звільнення ОСОБА_1 , її зусилля для відновлення трудових прав, істотні вимушені зміни в її житті, погіршення стану здоров`я, з чим також погоджується й апеляційний суд. Однак колегія суддів не погоджується з розміром моральної шкоди, визначеним судом, оскільки такий не відповідає принципу добросовісності, справедливості та розумності. Помилковим є висновок суду першої інстанції щодо перебування позивача у важкому матеріальному стані внаслідок незаконного звільнення з роботи, оскільки ОСОБА_1 після звільнення з роботи перебувала на обліку як безробітна в Мукачівському районному центрі зайнятості і за цей період їй була виплачена допомога по безробіттю в розмірі 21 775,90 грн. На вимогу Мукачівського центру зайнятості від 31.05.2018 №684 ця сума була відшкодована відповідачем 19.06.2018 платіжним дорученням за №618 (а.с.99, 101). Окрім цього, на підставі виконавчого листа, виданого Мукачівським міськрайонним судом 03.10.2018, поданого позивачем до Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, згідно з меморіальним ордером №88460378 від 17.10.2018 було здійснено безспірне списання з видаткового казначейського рахунку відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 31 835,48 грн, що стверджується повідомленням про безспірне списання коштів з рахунків боржника від 18.10.2018 №07.2-08/103-3305 (а.с.88). Тобто вказані кошти позивачці були перераховані на протязі двох тижнів з дня видачі судом виконавчого листа від 03.10.2018, що спростовує доводи позивача про тривале невиконання відповідачем судового рішення і спричинення у зв`язку з цим їй моральної шкоди. А тому зважаючи на наведені позивачем обставини щодо завдання їй відповідачем моральної шкоди, характер та обсяг її страждань, їх тривалість, тяжкість вимушених змін в її житті, надані докази на їх підтвердження, а також враховуючи принцип добросовісності, справедливості та розумності, колегія суддів уважає, що розмір моральної шкоди слід визначити в сумі 3 000 грн. З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції, відповідно до ст.376 ЦПК України, слід змінити, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області - задовольнити частково. Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 червня 2019 року - змінити, визначивши суму стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди в розмірі 3 000 гривень. У решті вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03.02.2020. Суддя-доповідач: Судді: