Постанова 4803 № 171/1962/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2151/26 Справа № 171/1962/24 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2026 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого судді Макарова М.О. суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» «про стягнення грошових коштів, як компенсацію моральної шкоди»,- В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення грошових коштів, як компенсацію моральної шкоди. Позов мотивовано тим, що вона працювала у котлотурбінному цеху ДТЕК КРИВОРІЗЬКА ТЕС на посаді машиніста насосних установок 5 розряду, загальний стаж роботи на ДТЕК КРИВОРІЗЬКА ТЕС складає 13 років. 14.12.2022 позивача незаконно, з грубим порушенням Конституції, КЗпП та інших нормативних актів було звільнено з роботи відповідно до наказу №230-к від 14.12.2022 року. Рішенням по справі №171/87/23 від 15.09.2023 позовні вимоги позивача до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» №230-к від 14.12.2022 про звільнення ОСОБА_1 за п.2 ст. 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді машиніста насосних установок 5 розряду котлотурбінного цеху Відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго». Стягнено з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 71924 (сімдесят одна тисяча дев`ятсот двадцять чотири) гривні 70 коп з утриманням з указаної суми податків та інших обов`язкових платежів. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.03.2024 року рішення Софіївського районного суду від 15.09.2023 у справі №171/87/23 залишено без змін. Позивач просить суд відшкодувати з відповідача моральну (немайнову) школу, вважає, що повторне звільнення є беззаперечним фактом особистого упередженого ставлення директора ДТЕК КРИВОРІЗЬКА ТЕС до позивача, як до члена незалежної первинної профспілкової організації «Захист Праці» у відокремленому підрозділі «Криворізька теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» та внаслідок подачі до суду позовних заяв до АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» з метою захистити свої трудові права. За основу своїх позовних вимог позивач викладає психологічні та душевні страждання які спричинені знущанням, психологічним тиском, приниження з боку відповідача під час повторного звільнення після поновлення на посаді за рішенням суду 14.12.2022 в період знаходження у вимушеному прогулі у звязку з незаконним звільненням з 14.12.2022 по 18.09.2023 після поновлення на посаді за рішенням суду 18.09.2023 року: постійне цькування позивача у робочому колективі за належність до первинної профспілкової організації «Захист праці» у відокремленому підрозділі Криворізька Теплова Електрична Станція Акціонерного Товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО»; психологічний тиск з метою звільнення позивача за власним бажанням; втрата ділової репутації; повторне звільнення після відновлення на посаді; неможливість знайти роботу за фахом, що призвело до неможливості належно утримувати двох дітей віком 10 років; утрати нормальних життєвих зв`язків внаслідок незаконного звільнення, що потребувало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя. Рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2025 року позов задоволено та ухвалено стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану незаконним звільненням з роботи в сумі 24826 (двадцять чотири тисячі вісімсот двадцять шість) гривень 80 коп.. Вирішено питання стосовно судових витрат. Рішення суду мотивовано тим, що виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідача та вважає, що визначена позивачем грошова сума у розмірі 24826 гривні 80 коп. грн. є відповідною грошовою компенсацією за завдану незаконним звільненням моральну шкоду. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «ДТЕК Дніпроенерго» просить змінити рішення суду в частині зменшення розміру моральної шкоди завданої незаконним звільненням визначеної до стягнення з АТ «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав. Відповідно до п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ, що виникають з трудових відносин. Згідно п.1 ч.1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Згідно з ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику. Фактичні обставини справи. Так, судом встановлено, що Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2023 року у справі №171/87/23, задоволено позов ОСОБА_1 , поновлено її на посаді машиніста насосних установок 5 розряду котлотурбінного цеху Відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» та вирішено питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача відповідних виплат у зв`язку із поновленням його на роботі. За результатами апеляційного провадження, постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2023 року у справі №171/87/23 залишено без змін. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з відповідача та вважає, що визначена позивачем грошова сума у розмірі 24826 гривні 80 коп грн. є відповідною грошовою компенсацією за завдану незаконним звільненням моральну шкоду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Позиція апеляційного суду. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення. Частиною другою статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо. Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Зазначена норма закону (стаття 237-1 КЗпП України) містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди. За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди, згідно із статтею 237-1 КЗпП України, є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Встановлене Конституцією України та Законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин. КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин. Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення. Тобто, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, що полягало у звільнення позивача із займаної посади, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 711/2765/16-ц . Встановлено, що за результатами розгляду справи № 171/87/23 судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що звільнення ОСОБА_1 у грудні 2022 року є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачка довела факт порушення своїх законних прав, яке полягало в незаконному звільненні з роботи. Що, у свою чергу, спричинило моральні страждання, зумовило тривалий процес відновлення порушених трудових прав, адже протягом десяти місяців позивач була позбавлена заробітної плати, змушена була докладати зусиль для їх захисту в суді, зазнала порушення звичних життєвих зв`язків і потребувала додаткових зусиль для організації свого життя. Доводи апелянта про те, що розмір моральної шкоди, визначений Покровським міським судом Дніпропетровської області у справі №171/1962/24 не відповідає принципам справедливості, розумності й добросовісності, колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на наступне. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції. Разом з тим, враховуючи, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу. Позивачем були надані належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, які свідчать про порушення її законних прав на працю та отримання заробітної плати. Зокрема, доведено, що таке порушення полягало у незаконному звільненні на підставі наказу №230-к від 14.12.2022 року. Наслідком зазначених протиправних дій стали тривалі моральні страждання позивача, значний період відновлення порушених трудових прав, оскільки протягом двадцяти трьох місяців вона була позбавлена можливості отримувати заробітну плату, змушена була докладати суттєвих зусиль для захисту своїх прав у судовому порядку, зазнала втрати звичних життєвих зв`язків, що, у свою чергу, потребувало додаткових зусиль для організації як власного життя, так і життя своєї родини. Крім того, колегія суддів враховує, що внесення до трудової книжки та наказу про звільнення запису про припинення трудових відносин на підставі пункту 2 статті 40 КЗпП України у зв`язку з нібито невідповідністю кваліфікації займаній посаді об`єктивно могло сформувати негативне уявлення про професійні якості позивачки. Такий запис створює у потенційних роботодавців сумніви щодо її професійності та належного рівня кваліфікації, що, у свою чергу, негативно впливає на її ділову репутацію. Зважаючи на вищевикладене, та враховуючи, що внаслідок незаконних дій відповідача позивач зазнала душевних страждань, які виразилися у переживаннях, пов`язаних із незаконним звільненням, порушенням звичних життєвих зв`язків та необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя і захисту порушених прав, оцінюючи характер та тривалість таких страждань, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявлений 24 826, 80 грн розмір моральної шкоди є обґрунтованим, співмірним завданій шкоді та відповідає засадам розумності і справедливості. Сукупність встановлених обставин свідчить про те, що позивач зазнав істотних душевних страждань, пов`язаних із незаконним звільненням, тривалим позбавленням засобів існування та необхідністю судового захисту своїх прав, що дає підстави вважати визначений розмір моральної шкоди обґрунтованим та співмірним завданій шкоді. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів не бере до уваги з вищенаведених підстав. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» залишити без задоволення. Рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 14 жовтня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст судового рішення складено 21 травня 2026 року. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді М.Ю. Петешенкова В.С. Городнича