Постанова 4851 № 440/2988/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 лютого 2020 р. Справа № 440/2988/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Калитки О. М., Суддів: Рєзнікової С.С. , Старосуда М.І. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 року, головуючий суддя І інстанції: І.С. Шевяков, місце складання м. Полтава, повний текст складено 19.09.19 року по справі № 440/2988/19 за позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Управління обслуговування громадян Чутівський сектор з питань призначення та перерахунку пенсій №8 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , звернувлась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління обслуговування громадян Чутівський сектор з питань призначення та перерахунку пенсій №8, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просила суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії у зв`язку з втратою годувальника; - зобов`язати відповідача провести перерахунок та здійснити виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, виходячи з 50 відсотків розміру довічного грошового утримання годувальника - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з дати призначення - 12.11.2018, із урахуванням фактично проведених виплат. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі № 440/2988/19 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до Управління обслуговування громадян Чутівського сектору з питань призначення та перерахунку пенсій №8, до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії Визнано протиправною відмову Чутівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у призначенні та наступному перерахунку пенсії у зв`язку зі втратою годувальника ОСОБА_2 виходячи з 50 відсотків розміру довічного грошового утримання годувальника. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Полтавській області призначити ОСОБА_2 пенсію у зв`язку зі втратою годувальника з дати призначення, з 12 листопада 2018 року, виходячи з 50 відсотків розміру довічного грошового утримання годувальника, померлого ОСОБА_3 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Полтавській області провести нарахування та виплатити ОСОБА_2 пенсію у зв`язку зі втратою годувальника, виходячи з 50 відсотків розміру довічного грошового утримання годувальника, померлого ОСОБА_3 - з дати призначення пенсії, з 12 листопада 2018 року, з урахуванням раніше проведених виплат. Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, 11 жовтня 2016 року ОСОБА_3 , батьку ОСОБА_2 , відповідно до частини 1 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" призначено довічне грошове утримання. Розмір грошового утримання з 11.10.2016 склав 17400 грн на місяць. З 01.02.2018 згідно з довідкою 27.07.2018 № 02/1554/2018 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, пенсію ОСОБА_3 перераховано, після чого її розмір склав 21 144 грн. 11 листопада 2018 року ОСОБА_3 помер (а.с. 20). 12.11.2018 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника. При обчисленні розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника до уваги взято страховий стаж померлого годувальника тривалістю 39 років 11 днів. Для розрахунку заробітної плати взято період роботи з 01.07.2000 по 31.10.2016. Місячний розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника склав 3218 грн 83 коп. (а.с.30-31). Вважаючи, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника повинна бути обрахована в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання померлого судді у відставці ОСОБА_3 , а не у розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника, мати дитини, ОСОБА_1 , 23.04.2019 звернулась із заявою про перерахування пенсії до начальника Чутівського об`єднаного управління ПФУ Полтавської області (а.с. 28). Листами від 27.02.2019 року та від 07.05.2019 Чутівське об`єднане управління ПФУ Полтавської області повідомило, що пенсію ОСОБА_2 призначено у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки Законом України "Про судоустрій і статус суддів" не передбачено призначення довічного утримання по втраті годувальника, також роз`яснено право оскаржити дану відповідь у судовому порядку. Не погоджуючись із відмовою у перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника, ОСОБА_1 звернулась до суду із цим позовом в інтересах малолітньої ОСОБА_2 . Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право на переведення позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який не містить ніяких виключень щодо годувальників. Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного. Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, з незалежних від них обставин, а також у старості та у інших випадках, передбачених законом. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до приписів частини 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Матеріалами справи підтверджено, що малолітня ОСОБА_2 , донька померлого ОСОБА_3 , перебувала на його утриманні, а тому відповідає усім вимогам, які необхідні для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з статтею 142 частиною 5 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід`ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов`язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя (рішення від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016, рішення від 20 березня 2002 року у справі № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 у справі №19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року у справі № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року у справі № 3-рп/2013). У рішенні від 08.06.2016 у справі № 4-рп/2016 Конституційний Суд України наголошував, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказував, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу. Так, щомісячне довічне грошове утримання, яке було призначене померлому батькові позивачки, являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, що виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення. Отже, отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання за правовою природою являлась призначеною на законних підставах регулярною виплатою за рахунок державних коштів. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Так, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (заяви №№ 65731/01 та 65900/01) в сучасній демократичній державі багато осіб протягом усього свого життя або ж його частини, коли йдеться про засоби для існування, перебувають у повній залежності від виплат за соціальним страхуванням або соціальним забезпеченням. В правових системах багатьох країн визнається, що такі особи потребують певного забезпечення, і відтак для них передбачається, що в разі дотримання умов, за яких вони можуть скористатися цими встановленими для них виплатами, вони автоматично будуть отримувати відповідні виплати. У справі «Пічкур проти України» (Заява № 10441/06) вказано, що якщо у договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, зумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства (пункт 41). Отже, право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Протоколу першого Конвенції, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова у призначенні та наступному перерахунку пенсії у зв`язку зі втратою годувальника ОСОБА_2 виходячи з 50 відсотків розміру довічного грошового утримання годувальника є протиправною. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії у зв`язку з втратою годувальника, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, без дотриманням вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність доводів, якими мотивовано судове рішення, зводяться до переоцінки належним чином проаналізованих судом першої інстанції доказів та не дають підстав вважати висновки суду помилковими, а застосування норм матеріального та процесуального права неправильним. При цьому, колегія суддів враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29). Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справ Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 у справі № 440/2988/19 відсутні. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі № 440/2988/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)О.М. Калитка Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова М.І. Старосуд