Постанова 4814 № 553/2750/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/2750/19 Номер провадження 22-ц/814/323/20Головуючий у 1-й інстанції Крючко Н. І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 лютого 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Кузнєцововї О.Ю., Прядкіної О.В. за участю секретаря: Ряднини І.В. розглянув в м. Полтаві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2019 року у складі судді Крючко Н.І. за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про зобов?язання укласти договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, в с т а н о в и в: В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення її позову до АТ «Полтаваобленерго» про зобов?язання укласти договір про надання послуг з розподілу електричної енергії та з урахуванням внесених уточнень заяви, просила зобов`язати АТ «Полтаваобленерго» підключити (приєднати) до мереж електропостачання об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_1 з приєднаною потужністю АДРЕСА_2 , та по АДРЕСА_3 з приєднаною потужністю 10 кВт, за рахунок відповідача. В обґрунтування заяви вказувала, що вона єдиним власником нерухомого майна у АДРЕСА_4 . До початку липня 2019 року постачання електричної енергії виконувалося згідно Договору про постачання електричної енергії № 1541 від 13.04.2010 року, укладеного між ВАТ «Полтаваобленерго» в особі Полтавської філії та Приватною фірмою «Полтавамоторсервіс» - попереднім власником вказаного нерухомого майна, яка припинила свою діяльність, як юридична особа, 13.08.2014 року. 27 червня 2019 року АТ «Полтаваобленерго» без погодження та без наявності будь-яких підстав було припинено надання послуг з розподілу електричної енергії за вказаними адресами нерухомого майна, що унеможливлює ведення господарської діяльності та завдасть суттєвих матеріальних та моральних страждань. Поряд з цим зазначала, що 25.10.2019 року вона направила письмові вимоги до АТ «Полтаваобленерго» про надання підписаного уповноваженою особою оператора системи розподілу паспорт точки розподілу за кожною точкою за об`єктом (об`єктами) споживачами, що знаходиться у АДРЕСА_4 , які залишились поза увагою АТ «Полтаваобленерго». Вважає, що АТ «Полтаваобленерго» зловживаючи своїм монопольним становищем на ринку електричної енергії Полтавської області, чинить перешкоди для укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії. В такий спосіб, відповідач штучно створив ситуацію, якою обмежив доступ позивача на ринку електричної енергії, що в результаті позбавило її можливості здійснювати будь-яку діяльність. У разі невжиття заходів забезпечення позову виникне проміжок часу з моменту відключення від електропостачання до набрання законної сили рішенням суду, якщо позовні вимоги будуть задоволені, коли договір з вини однієї із сторін не виконуватиметься, що унеможливить повне поновлення, а отже, і ефективний захист порушених прав іншої сторони. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано АТ «Полтаваобленерго» підключити (приєднати) до мереж електропостачання об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_5 за рахунок відповідача. Допущено ухвалу до негайного виконання. Ухвала мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Не погодившись з вказаною ухвалою, представник АТ «Полтаваобленерго» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову. Доводи скарги ґрунтуються на тому, що ОСОБА_1 не зверталася до АТ «Полтаваобленерго» із заявою щодо укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та матеріали справи не містять доказів, що АТ «Полтаваобленерго» відмовило в укладенні вказаного договору. Вважає, що суд фактично вирішив спір по суті, оскільки вжиття заходів забезпечення позову щодо підключення позивача до електромереж є тотожнім задоволенню позовних вимог, враховуючи, що відпуск електроенергії без укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії не допускається. Також зазначає, що судом першої інстанції безпідставно встановлено факт здійснення господарської діяльності у приміщеннях об`єктів нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_5 , не лише позивачем, а і орендарями, та припущено, що відключення від електропостачання даних об`єктів призведе до повного припинення такої діяльності та завдасть суттєвих матеріальних і моральних збитків орендарям та призведе до значених матеріальних втрат, а також припинення господарського діяльності позивача. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги. Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункти 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України). По справі встановлено, що 20.11.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Полтаваобленерго» про зобов?язання укласти договір про надання послуг з розподілу електричної енергії. Цього ж дня ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку вчинити певні дії, а саме: зобов`язати АТ «Полтаваобленерго» підключити (приєднати) до мереж електропостачання об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_5 , за рахунок відповідача. Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 25 листопада 2019 року вказану позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі. Вирішуючи питання щодо забезпечення вказаного позову шляхом зобов`язання відповідача підключити (приєднати) до мереж електропостачання належні позивачці на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, яка підлягає скасуванню с постановленням з цього питання нового судового рішення. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують обґрунтовані побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Відповідно до положень статей 149, 150 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 просила суд зобов`язати АТ «Полтаваобленерго» укласти з нею договір про надання послуг з розподілу електричної енергії на об`єктах нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_5 в редакції згідно Додатку 3 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП 14.03.2018 року № 312, що встановлює обов`язок постачальника - АТ «Полтаваобленерго» забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності. Дійшовши висновку про задоволення заяви про забезпечення даного позову, суд першої інстанції не здійснив оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, не оцінив рівноцінності заходів забезпечення позову змісту заявлених позовних вимог та жодним чином не обґрунтував необхідності вжиття таких заходів, пославшись лише на загальні норми процесуального права та доводи заявника. При цьому, судом не взято до уваги, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги фактично є тотожними заходам забезпечення позову, оскільки відпуск електроенергії без укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії не допускається, а вжиття таких заходів без вирішення спору по суті законом не передбачено. Також поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та її доводи не свідчать про труднощі або неможливість виконання рішення суду в майбутньому у разі невжиття відповідних заходів. Саме обґрунтоване припущення можливого ухилення відповідача від виконання судового рішення є підставою для забезпечення позову. Натомість, у заяві позивача не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість невиконання відповідачем рішення суду, а доводи про наявність проміжку часу до набрання рішенням суду законної сили, коли договірні зобов`язання не будуть виконуватись, є безпідставними. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та постановлення з цього питання нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 до АТ «Полтаваобленерго» про зобов?язання укласти договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, у зв`язку з відсутність правових та фактичних підстав забезпечення позову. Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» - задовольнити. Ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 26 листопада 2019 року скасувати та постановити з цього питання нове судове рішення. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про зобов?язання укласти договір про надання послуг з розподілу електричної енергії - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: С.Б. Бутенко Судді: О.Ю.Кузнєцова О.В. Прядкіна